Андрія Толстенка відспівали в Єлецькому жіночому монастирі

Головна » Війна » Андрія Толстенка відспівали в Єлецькому жіночому монастирі

30.04.2025 | Війна

29 квітня у Чернігові прощалися з воїном, 36- річним Андрієм Толстенком ( позивний «Дрюля»).

Андрій виріс на Подусівці. Закінчив чернігівську школу №21. В ній і зустрів любов, майбутню дружину Ольгу. У 18 років став батьком, народилася донька Юля.

До війська пішов добровольцем. Служив у полку «RANGER» Сил спеціальних операцій. ССО — окремий рід сил у ЗСУ, до якого входять частини спеціального призначення і підрозділи інформаційно-психологічних операцій, котрі комплектуються фахівцями, які мають спеціальні можливості у сферах розвідки, прямих акцій для виконання складних, небезпечних операцій.

Загинув 23 квітня поблизу Могриці Юнакіївської громади Сумської області.

Ще до приїзду бусика з труною вулицю Князя Чорного заполонили машини. Багато людей зі Старої та Нової Подусівок приїхали попрощатися з Толстенком. Однокласники, друзі, рідні полеглих захисників- чернігівців, побратими. Всі схилили голови і опустилися навколішки вздовж дороги яка веде до Свято-Успенського Єлецького жіночого монастиря УПЦ. Живим коридором, де тріпотіли жовто – блакитні і червоно – чорні прапори завозили Андрія на територію монастиря. Перед входом до храму його тропарем « Христос воскресе из мертвих. Смертью смерть поправ. И сущим во гробе живот даровав». зустрічали священник Олександр Лєдовой , настоятелька монастиря, ігуменя Марія та черниці. Відспівування очолив секретар Єпархіального управління протоієрей 40-річний Ігор Пидан. Йому співслужили архімандрит. Роман (Расюк), клірики монастиря та священники єпархії.

Над труною з написом « Героям Слава!» плакала матір 58–річна Ірина Отлєва, теща 71- річна Віра Прокопенко, вдова 36- річна Ольга, донька 18-річна Юлія, сестра 37- річна Юлія Бойправ. Також племінниця та інші родичі. Не приховували сліз чоловіки.

Священники старалися читати старослов’янською мовою. Монахині були як півчі.

Живих квітів нанесли стільки, що не вміщалися в труну. Для них поряд з домовиною поставили лавку.

Священники під час відспівування не раз повторювали, що воїн Андрій захищав нашу Україну. Ігуменя Марія читала книгу «Апостол».

Мужики між собою перемовлялися пригадуючи, що Андрій завжди був оптимістом. А ті з ким пліч-о-пліч воював стали для нього не просто побратимами, а другою ріднею.

— У мирному житті Андрій був приватним підприємцем.

На фронті солдатом, водієм. Присягу прийняв у липні минулого року. Відтоді і знаходився на Курському та Сумському напрямках. Ніколи не жалівся аби нас не засмучувати, – розповідає Ольга Толстенко, вдова. — Хоча по голосу відчувала він дуже втомлений. Востаннє ми переписувалися 23 квітня о восьмій ранку. Ввечері з ним не було вже зв’язку. Вранці наступного дня теж. А згодом нам сповістили, що його не стало. Проклята війна.

— Традиційно воїнів відспівують в Катеринці. Ви обрали Єлецький монастир.

— Ми любимо цей монастир. Мама туди ходила. Там дуже намолене місце і служить родич. А хто як не родич все організує за канонами.

Поховали Толстенка на кладовищі Яцево з усіма військовими почестями. Там заупокійну літію відправив священник Олександр Лєдовой. На могилі встановили хрест табличка на якому наполовину в кольорах прапора України.

Валентина Остерська