Андрій Пойда пішов на фронт в 21

Головна » Війна » Андрій Пойда пішов на фронт в 21

18.10.2024 | Війна

26 серпня в Ковчині Михайло-Коцюбинської громади поховали 22-річного Андрія Пойду, солдата.

— Працював на пилорамі. Рік тому з сільради принесли синові повістку. Щоб терміново з’явився у військкомат, пройти військово-лікарську комісію, — журиться 45-річна Лариса ПОЙДА, мати. — Ми ще й здивувалися, бо сину тоді був 21 рік. Строкової служби не служив. Чули, що до 25 років по мобілізації його не повинні забирати. Знайомі радили проігнорувати. Не йти. Але Андрій пішов. Там вже в обід йому вручили «бойову» повістку. І того ж вечора забрали. Це було 30 серпня 2023 року.

Вісім місяців воював на нулі — під Авдіївкою на Донеччині.

— Тоді бригаду дуже розбили і вивели на ротацію в Сумську область. Зміг вирватися у відпустку на 10 днів, — зітхає Лариса Михайлівна. — Служив на посаді механіка-водія інженерно-саперної групи.

Синочок любив розмовляти по відеозв’язку. Востаннє говорили ввечері 17 серпня. Сказав, що відправляють старшим групи. Поведе новоприбулих бійців на завдання.

Наступного дня о 14.50 мені подзвонив командир і повідомив: Андрія вже немає… Загинув 18 серпня біля селища Нью-Йорк на Донеччині.

— Чи відомі обставини загибелі?

— З п’ятьох в його групі – троє двохсотих (загиблі) і двоє трьохсотих (поранені). Біля них розірвалася міна. Тіло Андрія було посічене, рука майже вирвана, пів голови немає. Ховали у відкритому гробу на дев’ятий день після загибелі.

Як би важко йому не було воювати, Андрій ніколи не скаржився на службу. Форму «мультикам» купував сам, коли був в Авдіївці. Бо та, що видавали, розлазилася по швах. Довелося купити і каску, бо свою десь загубив. Віддавали щось близько шести тисяч гривень.

Андрій з багатодітної родини. Батьки виховують 21-річну Катерину, 18-річного Дениса і 14-річного Віталія. Відспівали воїна в Катерининській церкві Чернігова.

— На днях прийшов до мене уві сні. Питає: «Де моя могилка? Пішли до Володі». Володя — то наш двоюрідний брат, — каже Катерина ПОЙДА, рідна сестра. — Дивний сон. Брата впізнавали двічі. Спочатку у морзі Дніпра. По трьох татуюваннях. Потім і у Чернігові.

Ольга САМСОНЕНКО