Андрій Фурс наступив на вибухівку. Залишився без обох ніг

Головна » Війна » Андрій Фурс наступив на вибухівку. Залишився без обох ніг

27.03.2025 | Війна

Прикордонник Андрій Фурс в госпіталі. Фото надане ним же

23-річний Андрій ФУРС, чернігівець, військовослужбовець 105-го прикордонного загону, кулеметник, зараз на лікуванні в госпіталі. 25 лютого на Харківщині він наступив на вибухівку. Отримав важке поранення та втратив обидві ноги.

— Служу з жовтня 2021 року. З 19 років, — каже чоловік. — Уклав контракт після навчання в медичному коледжі. Служу у прикордонних військах. Обрав собі позивний «Наруто», персонаж з аніме. Маю навіть тату з ним.

Ніч повномасштабного вторгнення якраз зустрів на чергуванні. Був у наряді в селі Дніпровське. За 500 метрів від кордону з Білоруссю.

О першій годині ночі, — має на увазі 24 лютого 2022 року, — на кордоні з того боку почався сильний гул військової техніки. О третій годині на нашу базу полетіли перші дрони-камікадзе. Було чотири вибухи.

Коли росіяни підійшли ближче до Чернігова, нас перевели в оборону міста. Стояли в мікрорайоні Старі Масани, під селом Новий Білоус, потім у самому Чернігові.

Після деокупації області повернувся служити на кордон.

— Коли опинилися на сході?

— У жовтні 2024 року з кордону мене перевели в бойовий підрозділ. Пройшов навчання у Львівській області. У січні 2025 року поїхав на Харківщину. Воював на куп’янському напрямку.

— Як отримали поранення?

— Напередодні 25 лютого випав сніг, сховав небезпеку під ногами. Близько третьої ранку з побратимом «Діпсом» їхали міняти хлопців на позиціях у сірій зоні. До війни це було жиле село. Тепер там руїни. Вийшов з машини, ступив кілька кроків — раптом спалах перед очима.

Ймовірно, наступив на протипіхотну міну, таку скидають дрони. Вона лежала під снігом. Це точно не міг бути міномет чи ФПВ-дрон, біля нас тоді було на диво тихо.

Падаю на землю. Дивлюся, праву ногу відірвало вище коліна. Ліва перемелена на фарш — переломи, кістки стирчать, вирвані шматки м’яса. Уламками зачепило побратима і мою праву руку. Пальці тепер ледь ворушаться. Контузило, на ліве вухо майже нічого не чую.

Попросив «Діпса» накласти мені турнікети на ноги і руку. Хоча він теж був поранений. Але в легшому стані, чим я.

Евакуація приїхала хвилин за 15. Мене поклали в бронемашину, і я відключився. Десь за годину був уже в лікарні Харкова. Ліву ногу довелося ампутувати. Теж вище коліна. Мене стабілізували, підлатали, прооперували. Через чотири дні перевели в госпіталь прикордонної служби.

Попереду в Андрія Фурси довготривале лікування, протезування і реабілітація.

— Лікування безплатне. Протезуватися планую в Україні, — каже військовий. — Якщо зібрані гроші не знадобляться, перекину їх своїм побратимам. Прозвітую про все.

Побратими не дають сумувати. Планую ще повернутися в стрій. Будемо далі нищити ворога.

* * *

Андрій Фурс виріс у чернігівському мікрорайоні Ремзавод. Ходив до школи №28. Педколектив знає, яка біда сталася з колишнім учнем. Виставили на сторінці школи повідомлення про збір коштів для Андрія. У нього є тільки мати. Якщо ми всі не допоможемо, буде важко.