У вересні власники квартир, постраждалих під час прильоту «Іскандера» в чернігівський драмтеатр 19 серпня, чекали на нові вікна. На вулиці Шевченка на той час їх уже рознесли в кожну квартиру, але ще не встановили. На проспекті Миру зробили заміри.
«УНОЧІ ХОЛОДНО»,
— розповідає 67-річна Валентина КАЛІЙ, жителька будинку на проспекті Миру, 21 (на першому поверсі тут кафе «Софра», раніше називалося «Буба», тричі горіло). Усі п’ять вікон її квартири виходять на Красну площу Чернігова. Усі вилетіли.
— 19 серпня я поїхала в Куликівку, там батьківський дім і город. Поверталася і знала, що вікон уже немає, — розповідає Валентина. — Переживала за свою псинку Боню, аби уламки не пробили тільце. Якщо вже загинула, аби не мучилася. А вона вибігає з кімнати. Ціла і неушкоджена. Спить на моєму дивані, намостила гніздечко. Коли уламки летіли, подушка її прикрила.
П’ять вікон у квартирі Калій заклеєні плівкою. Рівненько вирізані дірочки, як віконечка. Зранку жінка завертає вирізане в трубочку, як ролет, фіксує плівку скотчем, щоб потрапляло свіже повітря. Увечері розвертає, заклеює, щоб менше мерзнути.
— Це вже я приловчилася, спочатку і руки тряслися, — каже вона. — У перші дні після прильоту спека була. Дихати нічим. Яка зараз температура, не знаю, градусник вилетів разом зі старими вікнами. Спала під не дуже товстою ковдрою, а на цю ніч (говоримо 12 вересня) треба утеплюватися пледом чи ще однією ковдрою.
Онука Настя 31 серпня повернулася з Італії. Дуже просилася закінчувати старші класи в Чернігові, подала документи в школу №1. Якщо до холодів вікна не поміняють, навіть не знаю, що робити… Кажуть, тижнів два ще треба чекати. Боня дуже нервує, коли дме вітер, шелестить плівка.
— Уночі шумно?
— Ой… Особливо з одинадцятої до дванадцятої ночі. Водії спішать, аби проїхати до початку комендантської години. Машини гирчать, гальма пищать. Кафе внизу, три колонки встановило під моїми вікнами. Після трагедії, мабуть, через декілька днів почали працювати.
Це квартира покійної свекрухи. Валентина разом з чоловіком живе тут з 1986 року. Вікна міняє фонд «Надія».
— Запросили 15 вересня о 12.00 у двір. Кажуть, будуть реєструвати на грошову допомогу. Сказали, суттєву. А скільки це? — задумується. — Для мене і дві тисячі гривень суттєво. За ці гроші можна б було підвіконня замінити. Жодна комісія до мене не приходила. З вікна бачила, як ходили, фоткали, пальцями у вікна тицяли.
ОНУКИ ВСТАНОВИЛИ ЧЕРЕЗ ТИЖДЕНЬ
83-річна Світлана СОЛОШЕНКО з дому на вулиці Шевченка, 9 вже у вересні була з новими вікнами. Їх встановили через тиждень після прильоту. Заплатили за все онуки, не чекаючи допомоги.
— Окрім балконної рами, — уточнює жінка. — Склопакети вже стоять у коридорі. Обіцяють на цьому-наступному тижні. Перед приїздом будуть дзвонити. Сказали, попередять, щоб удома були.
Об 11.15 підійшла до вікна, подивилися, як люди йшли з церкви з кошиками, — згадує день, коли прилетіла ракета. — Подумала, чи готувати обід, чи трохи відпочити. Прилягла. Задрімала. Вікна, балконні двері були відкриті. Прокинулась від сильного звуку. Я ж перед цим бульйон на плиті варила, подумала, що газ на кухні вибухнув. Підскочила з ліжка. Уся квартира була в білій пилюці. Подзвонила доньці, онукам. Усі приїхали. Мене відвезли до доньки, живе на Гончій. Побула в неї день. А вони в цей час прибрали скло. Думаю, ну чого я в них буду. Повернулася до себе. Як би там не було, до перемоги повинна дожити! Вийду на вулицю з віником і совком, вимітаю маленькі уламки скла.
Діти й онуки в мене при своїй справі. Вирішили не чекати державної допомоги. Замовили, скинулися, заплатили. Мені навіть не призналися, скільки обійшлося.
— Гроші їм повернуть?
— Не знаю. Сказали, аби я про це не думала. Мама моя померла 86-річною. То і я собі кажу: «Так, Свєто, не стогнати. Не розкисати. Тримаємося!»
«ВОГНЯНА КУЛЯ ЗАЛЕТІЛА ЧЕРЕЗ ВІКНО СПАЛЬНІ»
Віконні і балконні рами завозили постраждалим на початку вересня.
— Вікна почали міняли у першому-другому під’їздах, — відкриває двері квартири 63-річна Валентина ПАРХОМЕНКО з того ж будинку на Шевченка, 9. Запрошує в кімнату, де стоять нові склопакети фірми «Рехау». — А потім уже прийдуть і до нас. Зараз мої вікна затягнуті плівкою. У кімнату купували самі, на балконну раму роздавали представники «Червоного Хреста». У перший день клеїли плівку на скотч. Як тільки вітер подув, плівка літала кімнатою. Донька порадила кріпити на силікон. Тримає добре.
19 серпня наче вогняна куля залетіла через вікно в кімнату, пролетіла через квартиру і вилетіла через кухонне вікно. А тоді туман і шелест, наче восени листя шелестить. Відкрилися дверцята холодильника, морозильної камери. Продукти повипадали. Якби стояла не біля плити, а на проході, певно, і мене б винесло з вікна. Чоловіка засипало склом. Порізи на ногах.
Міжкімнатні двері повиривало. Меблі в прихожій розвернуло. Люди на вулиці кричать. У двері стукають поліцейські. Перевіряли, чи є постраждалі. А ми до дверей пройти не можемо, щоб відчинити. Живу в будинку з 1975 року, до цього тут були комуналки.
— Вікна поміняють безкоштовно. А інше постраждале майно?
— Обіцяли, що і двері встановлять. Але пізніше. Повісила простирадло, щоб протягу не було. Та головне — вікна.
367 ЗВЕРНЕНЬ, ВІКНА ВСТАНОВЛЮЮТЬ П’ЯТЬ ОРГАНІЗАЦІЙ
— На 13 вересня в нас зареєстровано 367 звернень, — каже Олеся АНТОНЕНКО, заступник начальника відділу звернень громадян Чернігівради. — Минулого тижня звернулося два власники. Сказали, що тільки повернулися в Чернігів. У когось масштаби пошкоджень значні, зовсім немає вікон у квартирі. У когось постраждала тільки фурнітура. Вікна міняють даньська рада у справах біженців, «Червоний Хрест», благодійний фонд «Рокада», благодійний фонд молодіжної ініціативи «Надія», чеський фонд «Люди в біді». Між собою поділили адреси. Усі заміри вікон зробили, минулого тижня власникам завозили склопакети, деяким почали встановлювати.
— У квартирі Валентини Калій тільки 9 вересня заміряли.
— Можливо, її не було вдома, коли приходили спеціалісти.
Дахи шести будинків відновлюють працівники місцевих ЖЕКів, за кошти міста. Виділено 20,8 мільйона гривень.
Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото автора
На знімках: Валентина Калій з йорком Бонею, її вікно, будинок.
