Альона Сокуренко і її племінник Іван одружилися в один день. 25.04.25

45-річна Альона СОКУРЕНКО та 47-річний Сергій КЛІМОВИЧ — військові, яких поєднала служба в ЗСУ і щире почуття.

 — Дату розпису відкладали, були проблеми з документами. Аж поки не вийшло 25.04.25, — каже Альона. — У нашій родині два весілля. Одружувався після нас, в тому ж ДРАЦсі, тільки на пів години пізніше, мій племінник Іван, син двоюрідної сестри Оксани. Нас у родині п’ятеро двоюрідних сестер, але з нею ми найрідніші. Однолітки, наші сини так само.

Альона Сокуренко та Сергій Клімович

«Узаконь нам Серьожу!» ☺

Альона Сокуренко — захисниця з Першої окремої танкової Сіверської бригади, Сергій Клімович — воїн Першої бригади імені князя Лева. Для обох це другий шлюб. Живуть у Гончарівську.

— Заміж один раз виходять тільки ліниві, — жартує наречена. — Я вдячна долі й Богу, що в мене такий чоловік. Разом вісім років. Я від нього не чула слова «Ні». Сергій — моя надія і підтримка. Мама давно наполягала: «Узаконь нам Серьожу!».

Поки обоє у відпустці, вирішили одружитися. Кликав заміж декілька разів. Все відкладали, — додає та згадує історію знайомства. — Після першого розлучення переїхала з Кривого Рогу до батьків у село Смолин Гончарівської громади. Працювала в Гончарівську продавцем у магазині.

— В Альонку закохався з першого погляду. За можливості намагався частіше заходити в магазин, коли вона була на зміні. Купував по пів хлібини, — дивиться на кохану чоловік. — Я тоді вже служив.

— Поки інший знайомий був в АТО, запропонував пожити у його квартирі, щоб та не пустувала. Я й погодилася. Згодом дізналася, вони ліпші друзі з Сергієм, — сміється Альона. — Серьожа наді мною взяв шефство. Працювала до 23.00, зустрічав і проводив додому.

А потім стали жити разом. Серьожа відразу прийняв моїх батьків як рідних. Вільний час проводить у Смолині, допомагає татові по господарству. В обох день народження у лютому, в обох рідкісна група крові ІІІ(-). Коли їде у відпустку, спочатку заїжджає до моїх батьків, потім додому. Мама Серьожі та старший брат у Семенівці. Вмовляли, але поки не хочуть переїжджати.

— Як давно служите?

— У 2021 році я вирішила підписати контакт, — каже жінка.

— В Першій окремій танковій Сіверській бригаді відслужив 21 рік, — пишається чоловік. — Потім перейшов у бригаду імені князя Лева.

На двох молодята мають трьох синів.

— Старшому сину Юрію 23 роки. Народила у свій день народження. Меншому Іллі — 13, — каже Альона. — Юра — військовий, прикордонник. З перших днів вторгнення воював. Нагороджений медаллю «За оборону Чернігова». Був у гарячих точках, отримав «Золотий хрест» із рук Залужного.

— Моєму Олексію — 21. Теж військовий, нац­гвардієць, — додає Сергій. — ПеПеОшник. Сини для нас герої. Пишаємося ними.

Познайомило «Сільпо»

24-річна Анастасія (в дівоцтві Шедько) та 24-річний Іван КОЗЛОВ зустрілися на роботі.

Іван та Анастасія Козлови

— Працювали студентами у супермаркеті «Сільпо» в торговому центрі «Голівуд». Разом чотири роки, — розповіла Анастасія. — Я — касирка, він — продавець. Під різними приводами підходив, щоб поговорити. Через пару місяців покликав на побачення.

Настя родом із села Дніпровське. Іван — чернігівець.

— Освідчився на Новий 2024 рік. Сказав, що є для мене подаруночок. Дістав обручку, взяв букет квітів, став на коліно і покликав заміж, — посміхається наречена. — Якось тоді не до весілля було. Чекали перемоги. Та покращення на фронті немає. Через рік таки надумали йти розписуватися. Перечікували піст. Якраз випала вільна дата, яка виявилася ще й дзеркальною.

— Та й ще моя тьотя з нами в один день заміж виходила, — радіє за родичку племінник. — Дізналися про це за декілька годин до нашого весілля.

— Й досі працюєте у «Сільпо»?

— Ні. Я адміністратор магазину секонд-хенду «Економ клас», Ваня — айтішник.

Наречений був у класичному темно-синьому костюмі. Біла сорочка з метеликом. Наречена — у довгій білій сукні зі шлейфом.

— Обирала разом з мамою у Чернігові в салоні «Ніколь». Святкували з батьками та друзями в «Кабріолеті».

Лайкнула фото

34-річна Руслана (в дівоцтві Кривунь) та 31-річний Дмитро КОКАДЕЙ разом півтора року.

Дмитро та Руслана

— Познайомилися випадково в грудні 2023 року. В інстаграмі я лайкнула (поставила вподобайку) під його фото. Діма написав першим. Зав’язалася розмова. Пару тижнів спілкувалися в інтернеті, а потім коханий покликав на каву.

Руслана — поліцейська.

— Діма, ви теж поліцейський?

— Ні. Я оператор на обладнанні в приватній фірмі.

Дмитро — чернігівець, Руслана — з Конотопу (Сумщина).

— Спочатку служила у Бахмачі, у 2023 році перевелася до Чернігова.

Руслана була у коротенькій білій сукні. На ногах білі сандалії на високій підошві. У руках букет троянд. Дмитро вдягнув білу футболку, на якій намальований кросівок, світло-сині джинси та чорні кросівки.

— Вирішили не витрачати дурних грошей на одяг на один раз. Що було вдома, те одягнули та пішли, — сміється наречена.

— Дату весілля обирала я. Мені хотілося красиву — 25.04.25. Відсвяткували вдома удвох. Випили шампанського, замовили суші. Пізніше влаштуємо фотосесію.

25.04.25 було 26 пар!
Зима та великодній піст позаду — тож молодята рушили до ДРАЦсів. 25.04.2025 — гарна дзеркальна дата. Та ще й в п’ятницю. Астрологи стверджують: це один із найсприятливіших днів для весілля! 14 пар з 26 одружилися у Чернігові. 11 пар молодят у міському ДРАЦсі і три — у районному. Ще 12 пар — в області.

Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки