12.12.23 на весіллі відпочив від військової форми

— Весілля планували на красиву дату – 23.12.23. А вийшло одружитися в іншу гарну дату, коли  Сашка відпустили зі служби, — розповіла 24-річна Марина ШВЕЦЬ (в дівоцтві Кожемяко), наречена.

— Третього грудня заявку на шлюб вирішили подавати в «Дії». Але постійно видавало помилку, довелося 8 грудня мені їхати у Чернігів, подати письмову заяву. Не прийняли,  — додає 26-річний Олександр ШВЕЦЬ, наречений. — Треба була присутність коханої, а вона на роботі. Довелося їй наступного дня відпрошуватись. І вже за три дні нас розписали.

Марина і Олександр Швеці одружилися 12.12.2023 року. Разом молодята чотири роки. Марина зі Сновська, Олександр із села Савинки Корюківського району.

— Познайомилися у червні 2019 року, коли працювали на пекарні під Броварами Київської області. Я кондитером, чоловік — пекарем. Жили там же, пекарня надавала службове житло, типу гуртожитку. Сашко одразу почав посилати мені промінці кохання, а я все відганяла його від себе. Не була налаштована на серйозні стосунки. Навіть забувала, як звати. Але він був наполегливий :). Через місяць почали зустрічатися, — посміхається Марина. — Коли на два тижні поїхала на навчання до Києва, він дуже сумував. Сказав, що не витримує таке довгу розлуку, орендував квартиру, і ми стали жити разом.

Російське вторгнення застало нас нарізно. Саша поїхав до родичів у Славутич, я була на роботі. Встиг на власному автомобілі добратися до мене під Бровари. Купили якраз напередодні «фольксваген пасат». За декілька днів село окупували росіяни. Орки заходили на пекарню, дивилися документи, перераховували дівчат. Перевіряли кожен телефон, чи не здаємо їх позиції. На щастя, нікого з нас не чіпали.

Після двох тижнів в окупації вирішили з друзями покидати село. Росіяни на блокпосту зупиняли, речі викидали на асфальт, передивлялися усе по декілька разів. Ретельно оглядали чоловіків та їх документи. Один дивиться, декілька поряд націлюють на тебе автомати. Моторошно було, не знаєш, що у них в голові. Дивилися на руки чоловіків, шукали сліди від користування зброєю. Змусили роздягнутися. А в Сашка футболка була камуфляжного кольору. Відвели від машини.

Взяли його військовий квиток. Причепилися знову, мовляв, там повинно бути вісім печаток, а в нього тільки сім. Але, на щастя, нас відпустили. Навіть телефони віддали, чого ми не очікували. З Броварів до Києва їхали більше восьми годин.

Декілька місяців провели на заході України. Записався там у військкоматі, але на службу не брали. Після повернення Сашко пішов добровольцем у Чернігові.

— Виїжджаємо на розмінування в Рівненську, Житомирську, Херсонську, Миколаївську області. Роботи вистачає, росіяни залишають після себе багато «подарунків», — каже Олександр. Він сапер.

Марина розповіла, як чоловік освідчився:

— Натякала давно, що пора одружуватись. А він все довго думав:) . У травні цього року приїхали по справах у Чернігів. Сашко каже, мовляв, забронював ресторан «Хвоя», пішли, пообідаємо. Разом з нами були його сестра і батько. Аж раптом приносять квіти, коханий стає на одне коліно, у руці обручка. І пропонує вийти за нього заміж.

Вирішили одружуватися в Чернігові. Для обох він став рідним містом. Після дев’яти класів ми вчилися тут. Я в 2014 році в ліцеї №13 на перукаря, чоловік — на столяра.

Цей тиждень ще відпочиваємо, а наступного роз’їжджаємося по роботах.

Олександр у білій сорочці, темно-синіх брюках у клітинку і чорних туфлях. Марина у довгій білій сукні і білій шубці, довга фата з блискітками. На ногах туфлі тілесного кольору. У руках букет рожевих троянд.

— Першого дня пішла з коханим вибирати сукню. Штук десять переміряла, нічого не сподобалося. Та й Сашко нервував, втомився від мого шопінгу:) . Пішла наступного дня з його сестрою і одразу купила. Заховала і до весілля йому не показувала, — уточнює Марина.

— Олександре, на весіллі, ви не у військовій формі.

— Форма – весь час на мені. На весіллі від неї треба відпочити, — вважає чоловік.

— Де плануєте жити?

— Тиждень я у гуртожитку від роботи, на тиждень їжджу до Сашка в Рівненську область, де стоїть його бригада. Коли на ротації — гостюю у батьків в Сновську. Поки так,  – пояснює Марина.

Відсвяткували весілля у Чернігові, у ресторані «Стрижень».

— Були тільки найближчі — батьки, брати, сестри. Всього до десяти чоловік — підрахував Олександр.

* * *

12.12.23 у Чернігові одружилися п’ять пар закоханих.

Ольга САМСОНЕНКО. Фото автора

Газета “Весть” продається в кіосках і на розкладках у супермаркетах, у поштових відділеннях Чернігова та області, а також її можна передплатити на сайті “Укрпошти”.