– Ларисо Володимирівно, ваша каденція на посаді сільського голови тривала 10 років, тепер вона завершується. Жителі Чернігівського району знають про успіхи Вашої роботи. Розкажіть, із чого довелося починати?
– Починати довелося практично з нуля. В бюджеті села не було коштів навіть на зарплату п’ятьом працівникам сільради. Фонд заробітної плати дотувався державою, тому я почала з формування бюджету сільської ради. А також – із приведення інфраструктури села у відповідність нормам. Багато зусиль було покладено на газифікацію села. Для цього довелося в багатьох державних структурах, включно з Кабміном, узгоджувати технічну документацію і фінансування проекту. Потім було відновлення водогону й оформлення на нього документів у відповідності до вимог стандартів. Оце ті фундаментально і соціально важливі перші кроки, з яких я почала свою роботу.
– Що з того, що Ви зробили за час свого керівництва сільською радою, Вам видається найскладнішим?
– Найскладніше було налагодити надходження коштів у бюджет села. Цей період для мене був не лише складним, але й небезпечним. Адже платити податки в бюджет не хотів ніхто. Мені довелося самостійно, без адвокатів пройти десятки судів. Були погрози фізичної розправи, напади на мене, навіть було таке, що до сільської ради приходили бандити з вогнепальною зброєю. Думаю, всі ці випробування я пройшла з гідністю і честю. Зате, починаючи з 2013 року, село вже не потребувало ніяких дотацій, і бюджет уже давав мені змогу формувати соціальні програми, фінансувати ремонти і будівництво.
– Ларисо Володимирівно, можете назвати імена тих осіб, які створювали Вам перешкоди у формуванні бюджету?
– Я не хотіла б у публічній площині обговорювати ці імена, нехай ці негідні вчинки залишаться на совісті цих людей. Можу лише сказати, що перешкоди моїй діяльності створювалися практично на всіх рівнях державної влади в Чернігівській області. А також – в органах правопорядку. Про кого б я із задоволенням сказала, то це про особистостей, які до проблем нашої громади і до мене особисто поставилися зі співчуттям і розумінням.
– А можете назвати тих людей, які Вам допомагали?
– У першу чергу хотіла би відзначити Владислава Анатолійовича Атрошенка, який на той час був депутатом Верховної Ради. А також – Володимира Олександровича Івашка, який тоді був головою облдержадміністрації. Навіть скажу вам по секрету, що Івашко, ознайомившись із моєю методикою наповнення бюджету, зрозумів, що відсутність бюджетів у селах – міф. Після цього він почав застосовувати мій метод формування бюджету по всій області.
– Якими об’єктами, побудованими чи відремонтованими і запущеними в експлуатацію, Ви пишаєтеся найбільше?
– Найбільшою моєю гордістю є два об’єкти: це Меморіал пам’яті воїнам, загиблим у Другій світовій війні, де увічнені імена 465 пакульців. І збудований у Пакулі дитячий садок. Не можу не зауважити при цьому, що в перший же рік після вводу дитсадка в експлуатацію в Пакулі народилося 20 дітей. Також предметами моєї гордості є такі серйозні для села об’єкти і події, як відкриття клубу з двома більярдними столами, тенісом і місцем для дискотеки з повним комплектом необхідного обладнання, два мости через річку Пакульку, пожежна частина, на відкритті якої були присутні заступник міністра з надзвичайних ситуацій і губернатор.
А ще я пишаюся тим, що ввела в постійну практику відпочинок на морі для обдарованих дітей.
Кілька років поспіль фінансується ремонт ФАПу. А цього року виділені кошти на його капітальний ремонт. Поступово доводимо до порядку школу: повністю реконструювали систему опалення, замінили старі вікна на нові металопластикові пакети, і цього року починаємо ремонт їдальні у відповідності до сучасних стандартів. Продовжуємо ремонт сільської бібліотеки. Вдалося добитися капітального ремонту дороги на Семенягівку. Ми навіть умудряємося час від часу допомагати фінансами районній адміністрації.
– А чи вдалося Вам за час своє каденції реалізувати все задумане?
– На жаль, усе задумане реалізувати у мене не вийшло. Наприклад, не вдалося сформувати бюджет сільської ради повністю, тому що є господарюючі особи, які обманним способом не платять у повному обсязі податки в сільський бюджет. Іще є один неприємний момент, який залишив по собі сумні спогади: ми змонтували по всьому селу відеоспостереження, яке обійшлося у немаленьку копієчку з бюджету села, але організована злочинна група цю систему знищила. Ці особи були спіймані на місці злочину, були складені відповідні протоколи, допитані свідки, але досі ніхто не покараний. Кримінальне провадження закрите…
