В землянці, але з холодцем і олів’є! Новий рік родини з Півців

16.01.2025 | Перехрестя

Яценки з мікрорайону Півці біля свого будинку в рівчаку облаштували землянку. Кожну ніч, коли оголошують повітряну тривогу й підвищену небезпеку для Чернігова — вони там. І дорослі, й малі. Кажуть, що й новий рік зустрічатимуть в землянці, якщо доведеться.

— Ми її звемо бункером, — сміється 74-річна Лідія ЯЦЕНКО, бабуся, яка придумала укриття. — Холодець, олів’є візьмемо з собою. Знайомі попереджають, щоб у новорічну ніч не чекали підвищеної небезпеки. А відразу ховалися. Веселитися настрою нема, свята не відчуваю. Були часи… А тепер стільки крові, смерті, горя навкруги.

Коли починалися повітряні тривоги, донька виходила з хати на город. Кажу: «А сенс? Якщо прилетить, і хату завалить, і поряд всіх прикидає. Давайте в рівчаку ховатися». Покійний батько почав там будувати. Котлован залишився.

— В землі зробили підкоп, укріпили бокову стінку. Обтягнули тентом, — Антоніна ЯЦЕНКО, дочка, веде до сімейного «бункера». Спускаємося викопаними в землі сходами вниз. Зверху тюки соломи. Брезент, щоб не промокало. А на ньому шар кукурудзяного бадилля.

— Як тільки в телефоні чуємо оповіщення про підвищену небезпеку, за себе і туди. Три-чотири ночі всього не сиділи, — продовжує Лідія Яценко. — Онуці Даші буде 14, Дані — 11. Він у нас на чергуванні по «загрозах». Дрімають у землянці. А я практично всю ніч не сплю. Підкидаю дрова в буржуйку. Слідкую, як горить. Зранку о восьмій виходимо і вони лягають спати. Щоб відпочили нормально в будинку, в своєму ліжку. Вчаться дистанційно. В другу зміну. Коли починаються уроки — будимо. А потім з донькою роблять домашку.

У них ще страх не минув від повномасштабного вторгнення. Бачили, як горів сусідній будинок. Зять з донькою Антоніною живуть у Чернігові. Квартира на Левка Лук’яненка. Зять був дев’ять місяців під Донецьком, донька з малими у нас. Даня, як тільки починає темніти, проситься до бабусі. Бо він тут відчуває себе захищеним. Є місце, де можна сховатися.

Подруги дзвонять мені, питають, як у нас справи. Віджартовуюся: «Тримаємо передок». «Шахеди», ракети пролітають над нами. Йдуть по околиці над містом.

— Такого життя нікому не побажаєш, — підсумовує Лідія Яценко. — Від безсонних ночей вже стала, як зомбі.

— Спочатку це був просто навіс. А коли стало холодно, почали думати про утеплення. Врились трохи в землю, — пояснює, як робив землянку, 61-річний Ігор ПОПЛАВСЬКИЙ, чоловік Антоніни. — Допомагав Олег, сусід. Сидимо з ліхтариками. Світло ще не провів. А так лишилося б плазму повісити, — сміється. — Зате поставив буржуйку. Гріла нас сорок днів, коли росіяни наступали на Чернігів у 2022 році. Маленька, а тепло давала добре. Трішки вже прогоріла.

Ігор Поплавський біля буржуйки в своєму «бункері»

— Скільки дров треба на ніч?

— Їсть добре, як котел. Дим виходить по трубі, з даху.

— Бокові стіни укріпили автомобільними шинами, — продовжує чоловік. — Раніше ми на них сіно вкладали, щоб не на голій землі зберігати. Піском затрамбували. З місця не здвинути.

— Мама казала, можна було копати ще нижче, — міркує дочка.

— Але там вода, — наводить аргумент чоловік. — Купили утеплювач. Хочу стіни ним оббити. Ліжко зробили з дощок. Наклали ковдр.

— Бабуся багато розповідала про цей рівчак. Під час Другої світової війни, коли Півці з літаків бомбили, місцеві тут ховалися, — додала Антоніна.

***

Під час ракетного удару третього січня, у п’ятницю, Ігор поплавський постраждав.

Ігор Поплавський не встиг заскочити в землянку. Уламок потрапив у ногу.

Сусід Олексій Гальонка помер у дворі

Третього січня  своєму дворі загинув 72-річний Олексій Гальонка. Заслужений працівник освіти України. Доцент кафедри філологічних дисциплін Чернігівського обласного інституту післядипломної освіти імені Ушинського. Сусіди називали його професором. Чоловік постраждав під час повномасштабного вторгнення. Росіяни поцілили в його будинок, згорів до фундаменту. Після деокупації не виїхав. Почав відбудовувати собі кімнату в сараї («Весть» уперше про нього написала в грудні 2022 року «Доцент Олексій Гальонка зимував у хліві з сусідкою Клеопатрою»). Улітку 2023 року Клеопатру продав.

Припускають, після другого прильоту ракети Олексій Гальонка вийшов на вулицю. Скоріш за все, хотів спуститися в погріб, що за сараєм. Коли йшов, прилетіла третя ракета. Уламок потрапив старому вчителю в голову. Деякий час був ще живий. Але врятувати не змогли. Біля хвіртки, що веде до погреба і фундаменту згорілого будинку, калюжа крові, рушник. Два пси на ланцюгу.

Поховали Олексія Гальонку 7 січня.

4 січня, у суботу зранку, від двору родини Яценків у мікрорайоні Півці виїжджає «швидка». 74-річній Лідії Яценко стало погано, піднявся тиск.

— Переживає через смерть Олексія Анатолійовича, — пояснює Антоніна ЯЦЕНКО, донька.  — Вони з матір’ю жили поряд, разом виросли. У школу ходили. Один одного завжди підтримували, якщо щось ставалося. І тут таке…

Третя ракета «лягла» метрів за сто від нас, — показує з вибитого вікна поламані дерева. — Коли почули перший вибух, стіни в будинку затряслися. Таке відчуття було, що гупнуло десь у дворі. У чому були, вискочили з хати, побігли у свою землянку («Весть» про неї писала від 2 січня 2023 року «У землянці, але з холодцем і олів’є! Новий рік родини з Півців»). Коли летіла друга, було відчуття, що над самісінькою головою, що впала перед нами. А насправді перелетіла нас. Це була вибухова хвиля. Уламки залетіли в хату. Попробивали стіни. Дивом не загорілося.

Ігорю Поплавському, моєму чоловіку, у ногу потрапив уламок. З будинку йшов у землянку. Щойно проминув наш паркан — і знову вибух. Думав, щось потрапило в груди. Але ран там не було. Великий синець. Уламок пробив ліву ногу. Відвезли в міську лікарню №2. Зранку дзвонив, сказав: «Ще не оперували». Жартує, що може вже ходити.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Фото авторки

 

 

 

 

Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки

Рекомендовані записи

Архіви записів

  • Лютий 2025
  • Січень 2025
  • Грудень 2024
  • Листопад 2024
  • Жовтень 2024
  • Вересень 2024
  • Серпень 2024
  • Липень 2024
  • Червень 2024
  • Травень 2024
  • Квітень 2024
  • Березень 2024
  • Лютий 2024
  • Січень 2024
  • Грудень 2023
  • Листопад 2023
  • Жовтень 2023
  • Вересень 2023
  • Серпень 2023
  • Липень 2023
  • Червень 2023
  • Травень 2023
  • Квітень 2023
  • Березень 2023
  • Лютий 2023
  • Січень 2023
  • Грудень 2022
  • Листопад 2022
  • Жовтень 2022
  • Вересень 2022
  • Серпень 2022
  • Липень 2022
  • Червень 2022
  • Травень 2022
  • Лютий 2022
  • Січень 2022
  • Грудень 2021
  • Листопад 2021
  • Жовтень 2021
  • Вересень 2021
  • Серпень 2021
  • Липень 2021
  • Червень 2021
  • Травень 2021
  • Квітень 2021
  • Березень 2021
  • Лютий 2021
  • Січень 2021
  • Грудень 2020
  • Листопад 2020
  • Жовтень 2020
  • Вересень 2020
  • Серпень 2020
  • Липень 2020
  • Червень 2020
  • Травень 2020
  • Квітень 2020
  • Березень 2020
  • Лютий 2020
  • Січень 2020
  • Квітень 2019
  • Травень 2018
  • Квітень 2018
  • Березень 2018
  • Березень 2017
  • Квітень 2016
  • Травень 2015
  • Квітень 2015
  • Травень 2014
  • Червень 2013
  • Квітень 2013
  • Березень 2013
  • Серпень 2012
  • Квітень 2012
  • Серпень 2011
  • Липень 2011
  • Квітень 2011
  • Листопад 2010