В Товстолісі готуються до Різдва. І каструля є нова!
На 5,5 літра, з нержавійки. І на 1,6 літра. Саме такі, як подарунок до Різдва, вибрала на приз від «Весті» 74-річна Галина Жовток. Вона хазяйнує у новому будинку в Товстолісі під Черніговом. А ми вибрали й привезли каструлі для індукційної плити (кухонної електричної). Бо Галина Петрівна передплатила «Весть» на перше півріччя 2024 року і прислала квитанцію на електронну адресу газети vest.gazet@gmail.com. Взяла участь в акції «Смикни удачу за хвіст». Газету передплачує 20 років, а квитанцію вислала вперше.
Навіть не віриться, що два роки тому над Товстолісом літали снаряди, а по вулицях снували орки. Галина та 75-річний Михайло Жовток постійно живуть тут удвох. Михайло Миколайович п’ять років тому переніс важкий інсульт. Галина Петрівна доглядає за чоловіком.
— 24 лютого після обіду отам, у мене по городу, — каже Галина Жовток, — вже їздили російські танки. Може, і БМП, я не дуже розбираюся. Йшли напряму, збиваючи загорожі, паркани. Страшно було. Майже всю нашу вулицю Дружби росіяни виселили з будинків, 10 дворів. Заходили до хати і заявляли господарям, що вони тут житимуть. Люди виїжджали до Петрушина.
Зайшли і до нас. З автоматами наперевіс. Походили по кімнатах, піднялися на другий поверх: «Ми тут розмістимося. Отам лежанки поставимо…». А я кажу: «Тоді краще зразу нас розстріляйте. Бо ми нікуди не підемо. Не можемо. Чоловік лежачий». Зараз як згадаю, мороз по шкірі. А тоді вже все одно, страх десь подівся, тільки злість на них. І вони пішли. Назавтра повернулися, обшукали будинок. Але у нас не поселялися. Ми тільки переїхали, ще будівельні матеріали у вітальні лежали. Була готова тільки одна кімната. І холод такий у будинку. Топити є чим, котел дров’яний. Та по будинку тепло розносить електронасос, а електрики не було. В інших хатах груби, печі, там дровами розтопив і тепло.
— Як ми тут все пережили, — прикладає руки до грудей і закриває очі, згадуючи окупацію, Галина Жовток. — Летіло і на Чернігів, і з Чернігова, звідусіль. І все над нашими головами. Коли бачимо, що росіяни побігли ховатися, значить обстріл буде, ми теж не виходимо. Раз прилетіло поряд, а я саме в дворі стояла, собаці їсти виносила. Вибуховою хвилею відкинуло на кілька метрів, не знаю, скільки я там пролежала. Підвелася — не чую на одне вухо. Потім в лікарні сказали, що контузія. Одну хату в селі розбили, одна згоріла.
Вижили, і дякувати Богу.
Цей будинок — ідея внука Галини Петрівни, 28-річного Володимира. На другому поверсі є кімнати для всіх: внучки, внука, дочки з зятем. Внизу кімната Галини з чоловіком. Тут же вітальня з панорамними вікнами, хол, кухня-студія, котельня. Є окремий вихід на терасу.
— Я з Петрушина, це село поряд, — сідає за стіл Галина Петрівна. — За товстоліського заміж вийшла. Познайомилися, коли я була у 9-му класі, а він в 10-му. Чекала його з армії. Зразу після школи вступила до Чернігівського механіко-технологічного технікуму. Працювала на КСК два роки.
А чоловік зразу після армії пішов на «ЧеЗаРу». Працював там з 1969 року. Став директором автоколони. Стаж 44 роки. І я на завод перейшла у 1970-му, зразу після нашого весілля. З 20-ти років на «ЧеЗаРі». Прийшла інженером-економістом, згодом стала заступником начальника відділу постачання. 38 років стажу.
Мені дуже пощастило зі свекрухою Таїсією Сергіївною. Дочку ростити допомагала, ледь мала захворіє — свекруха на машину і вже у нас. Дала мені можливість працювати, — з вдячністю згадує другу маму Галина Петрівна. — Ми купили кооперативну квартиру в Чернігові. Там народилася донька Олена. Зараз їй 51 рік, працює вчителем початкових класів в школі №7. Коли померла свекруха і свекру потрібна була допомога, чоловік переїхав у Товстоліс. Потім і я за ним.
Новий будинок побудували на місці старого дерев’яного, де жили батьки Михайла. Отут, де ми сидимо, саме на цьому місці, сад був. Білий налив викорчували. А отам, де город, молоді дерева посадили.
Насмикала 500
Другий приз, 500 гривень, виграла Тамара Ігнатенко з міста Носівка. Просимо переможницю зателефонувати до редакції і повідомити, як вам переслати гроші. Можемо на картку.
Акція «Смикни удачу за хвіст» триває. Попереду суперприз! Наступного тижня смикає удачу за хвіст той, хто:
- Передплатив газету «Весть» на перше півріччя 2024 року або на весь рік. В поштовому відділенні, у листоноші або на сайті «Укрпошти». Це не складно, навіть у смартфоні можна.
- Вклав квитанцію про передплату газети на пів року або рік у конверт та надіслав на адресу: Чернігів, вул. Преображенська 12. Електронну або сфотографовану квитанцію надсилайте на електронну адресу: vest.gazet@gmail.com.
Обов’язково вкажіть свій номер телефону, щоб ми могли з вами зв’язатися і повідомити про виграш. І трішки про себе: чим займаєтеся, з ким живете, чи давно передплачуєте газету.
Удачі й перемоги!
Олена ГОБАНОВА
Фото автора
Газета “Весть” продається в кіосках і на розкладках у супермаркетах, у поштових відділеннях Чернігова та області, а також її можна передплатити на сайті “Укрпошти”.
Пошук по сайту
Категорії
- Місто (724)
- Війна (252)
- Перехрестя (178)
- Політика (91)
- Кримінал (86)
- Здоров'я (74)
- Заєдісь! (58)
- Довоєнне (45)
- Весілля (29)
- Проєкт «Допоможи випускнику потрапити на шкільний бал» (29)
- Будмайданчик (26)
- Земля (21)
- Про простих (16)
- Промка (15)
- Чорна скринька (13)
- Життя (10)
- Жіноча рада (9)
- Акція (8)
- Про складних (8)
- Кіно (8)
- Ковід (8)
- Розгрузись (7)
- Новини (2)
- Точка зору (1)