Ольга Кулай — тревелбабуля. Любить піші походи

«Travel» (тревел) з англійської — подорож.

Ольга та Леонід Кулаї в польських Татрах. Жовтень 2022 року

— Чоловік навіть більше марить походами, ніж я, — розповідає 67-річна Ольга КУЛАЙ, чернігівка. — Леонід тренований змолоду. Бігав зранку понад 50 років. На роботу і назад іноді ходить пішки. А це майже дев’ять кілометрів. До 64 років ще грав у футбол. Забивав голи.  Зараз йому 71 рік, займається настільним тенісом.

У жовтні 2019 року вдвох вирушили в піший похід північно-західною частиною Іспанії. По відомому паломницькому Шляху святого Якова (Каміно де Сантьяго, каміно з іспанської — шлях). Готувалися рік. Фінансово, інтелектуально і фізично. Два пенсіонери. Пенсії невеликі. Продавала, що могла: книги, кущі з дачі, бінокль.

Пройшли з чоловіком за 17 днів 330 кілометрів. 60 км під’їхали. Щодня долали до 27 кілометрів.

На шляху оглядали пам’ятки: храми, мости, споруди стародавньої іспанської архітектури. Бачили диких звірів. Вони нас не чіпали.

— Скільки грошей витратили на похід?

— Близько 900 євро плюс перельоти. Ночівля, харчування тощо. Але я знаю сайти, де шукати дешеві варіанти. На щастя, встигли до пандемії коронавірусу.

Коли повернулися з Іспанії, зрозуміли, що класно просто ходити. І продовжили — місцевими лісами, полями. Під час таких подорожей виникла ідея: а чому б не набрати групу людей, щоб разом милуватися природою і ділитися досвідом?

Спочатку водила знайомих. Потім написала пост у фейсбуку, пізніше створила групу «Тревелбабуля кличе в похід». Запросила охочих приєднуватися. У мене понад 1200 підписників. Десь половина — чернігівці. Стараюся не набирати в групу більше 12 людей. У 2021 році в нас почав формуватися постійний колектив.

Під час вторгнення, на дев’ятий день, ми з Леонідом виїхали за кордон. До доньки в Польщу. Пробули там 13 місяців. У наш дім, у сусідній під’їзд, у березні 2022 року влучила ракета. Квартира дивом уціліла.

У березні 2023 року я в Польщі зібрала українок і повела в піший похід лісом.

Походи — це прекрасний антистрес. Учасники кажуть, що хоч ненадовго відволікаються від тяжких думок, після походу добре сплять.

Повернулася з Польщі і стала знову продумувати маршрути. На початку червня 2023 року зібрала групу і від зупинки Ціолковського (зараз це вулиця Народного руху), район КСК, рушили на водоспад у Павлівку. Маршрут дев’ять кілометрів вздовж річки Білоус. Проходимо повз озеро, про яке мало хто знає.

Є в мене також маршрути з Левкович, зі Славутича. Близько 18 кілометрів лісом, полем… А скільки там ягід і грибів до війни збирала! Бачила рашистські матраци, присипані хвоєю, пакет з зіркою військторгу, ящики з-під снарядів і якусь військову одежину. Не підходила, не чіпала. Лише здалеку сфотографувала. Проводила цими стежками свою групу.

Є маршрути Придесенням. 13-16 кіло­метрів. Стараємося ходити у другій половині дня, щоб побачити захід сонця.

Люблю ліс у Масанах. Ідемо до Старого Білоусу, а звідти — до Лебединого озера. У вересні вода була ще тепла, то купалися разом з лебедями☺. Цей маршрут 13 кілометрів.

— Скільки берете за свою роботу?

— За донат. Фіксованої суми немає. Хто скільки зможе. У січні було два безплатних походи. Групи зібралися чималі — 22 учасники. Було серед них і кілька 12-річних підлітків. Мій чоловік розпалив для дітей багаття. Смажили ковбаски і маршмелоу (зефір).

Здебільшого в походи ходять ті, кому за 30.  18-23-річних не пригадую взагалі.

Найменшому було п’ять років. Двічі пройшов з матусею 10 кілометрів. Найстаршій — 71 рік. Пройшла кілька походів на 15-16-18 кілометрів.

— Що радите брати в такі походи?

— Вода, головний убір, перекус. На чому посидіти чи полежати. Рекомендую фольгоізол (тепло- паро- звукоізоляційний матеріал, на поролоні). Аптечку завжди беру з собою. На щастя, жодного разу не знадобилася.

Обов’язково зручне взуття. Кросівки, не балетки. Хто звик ходити з палками — можна брати їх. Рух — це життя. Ходити — найдоступніший вид спорту.

 Робимо перерви, перекуси. Сідаємо в коло і знайомимося. Кожен, за бажанням, розповідає, чим займається, де працює. Таким чином заводимо багато корисних знайомств. Обмінюємося контактами.

З тварин зустрічали лише козуль і пташок, зокрема сову, чапель, лебедів.

Походи в нас цілий рік. Здебільшого в неділю. Але за двох умов: якщо на вулиці до мінус п’яти градусів і не глибше 10 сантиметрів снігу.

— Загубитися не боїтеся?

— Лише двічі було в Карпатах. Взагалі ходили туди з родиною раз на рік понад 20 років поспіль.

Маю на телефоні скачану офлайн-карту. Тобто її можна дивитися без інтернету. Бо в лісах буває відсутній і мобільний зв’язок.

Ольга САМСОНЕНКО.  Фото з сімейного архіву родини КУЛАЙ