Наомі в реанімації. Чи відпустять батька з частини?

Ярослав Шабалін застібає бандаж на дружині

Три тижні у реанімації Чернігівської дитячої обласної лікарні лежала новонароджена Наомі Шабалін. 30 вересня з Чернігова реанімобілем Наомі перевезли до Києва в Центр дитячої кардіології та кардіохірургії. Зробили УЗД і знову забрали в реанімацію, бо виявили  критичну коартацію аорти. Це звуження аорти, основної судини, що несе кров від лівого шлуночка серця до всіх органів. Негайно зробили оперативне втручання. Розширили катетером стегнову судину. Далі потрібна операція. Батько дівчинки, 31-річний Ярослав Шабалін, військовий 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. Він старався щодня якомога більше побути з донькою. Мама, 29-річна Анна Шабалін, пересувається тільки з ходунками.

— Не можу сходити в магазин за продуктами, до аптеки. Навіть коли дитину переведуть з реанімації на стаціонар, як буду з нею, не уявляю. Всі близькі та родичі виїхали або на окупованій території у Дніпрорудному Запорізької області.

Чоловіку вже двічі давали відпустку по десять днів А як далі буде, невідомо, — зітхає Анна.

— Ярослав з Луганська. Виїхав звідти ще у 2014 році. Познайомилися торік в Ужгороді, куди обох закинула доля. Одружилися 8 березня цьогоріч. Працювали. Винаймали житло, раділи, що у нас буде дитинка. Вагітність протікала без ускладнень.

Коли дізналися, що буде дівчинка, обрали ім’я Наомі. Означає приємна.

Ввечері 18 червня чоловік пішов виносити сміття і його затримали прикордонники. Ми жили за триста метрів від прикордонного загону. Протримали його ніч, а в обід передали в машину співробітників ТЦК. Відправили в учебку на Чернігівщині.

Одна, в чужому місті, скоро народжувати, чоловік за сотні кілометрів. Довелося на восьмому місяці вагітності поїхати за ним. У Острі немає пологового  відділення. Рієлторка, котра допомагала з житлом, сказала, що в Козельці є. Я познайомилася з лікаркою. Висловила їй свої побажання, що буду народжувати без стимуляцій, епідуральної анестезії. Хочу максимально природньо.

Строк мені ставили з 5 по 15 вересня. 2 вересня о 12.50 без будь-якої стимуляції і жодного розриву народила. Єдине, що засмутило, лікарка, коли приймала пологи, відходила розмовляти і тримала мобілку, не знімаючи рукавички.

Донька народилася з вагою 2900. На третій день нас виписали. 6 вересня мені зробилося боляче. Не могла підвестися, повернутися з боку на бік. П’ять днів терпіла, сподіваючись, що біль вщухатиме. Та він лише посилювався. Діагностували післяпологовий симфізит. Лікар приписав носити бандаж. А у довідці вказав: «потребує стороннього догляду». Ось документ, — показує Анна.

(Симфізит — розходження кісток і хрящів. Виникає під час виношування дитини або в післяпологовий період. – авт.)

— 9 вересня я повернулася від лікаря і помітила, що у доні в’ялі ручки і щось з нею не так.

Привезли в дитячу обласну лікарню. Дитина стала фіолетова і навколо губ побіліло. Згодом сказали — це був септичний шок. Її відразу забрали в реанімацію. Добу була у вкрай важкому стані.

Наомі врятувала черговий лікар Тетяна Кобижча. Ми їй дуже вдячні.

З’ясувалося, що у дитинки двобічна пневмонія, причина якої — неонатальна інфекція. На ранок Михайло Клим, заввідділенням реанімації новонароджених, дізнався про нашу ситуацію і допоміг з проживанням. Нас поселили у гуртожитку для медпрацівників. Сказали, скільки треба, стільки й будете. З чоловіка грошей не брали, бо військовий .З мене 200 гривень за день.

Ярослав допомагає мені надівати бандаж, підводитися. Болі не минають. Хвороба може тривати до п’яти-шести місяців.

Сподівалися, коли донька вже буде дихати без трубочок, її переведуть в стаціонар і я буду в лікарні поряд.

Зараз, як ніколи, мені потрібна підтримка чоловіка: і фізична, і моральна. Він поїхав в частину. Єдина надія на розуміння його командування. Лікування Наомі безкоштовне. Проте деякі препарати докуповую.

Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото авторки

Хто хоче підримати Наомі, телефон матері в редакції