Михайло Сулім був у коридорі, коли на будинок упав літак Красноярцева. Чоловік згорів живцем

1.09.2022 | Перехрестя

66-річна Ніна СУЛІМ на літо повернулася з Польщі в Чернігів. Зараз живе в Халявині Чернігівського району, у свахи. Разом копають картоплю. Жінка відновлює документи, а зимувати планує в Польщі, разом з донькою та онукою.
5 березня на будинок Сулімів, що на Новій Подусівці, упав літак «Су-34», ним керував 36-річний Олександр Красноярцев, російський льотчик-убивця. Загинув чоловік Ніни, 68-річний Михайло Сулім. Він був у хаті. Тоді повністю згоріло п’ять будинків і три гаражі. Частини від літака і зараз валяються на руїнах.

Ніна Сулім, вдова

— Двигун, сказали, модернізований, у травні його забрали на підприємство «Мотор-Січ» (корпорація з розробки, виробництва, ремонту та обслуговування газотурбінних двигунів для літаків та вертольотів). А там хто його знає, куди повезли, — зітхає Ніна Михайлівна. — Тоді приїздили до нас на руїни із військової адміністрації. І військова прокуратура. Зараз ще щось лишилося під завалами. Зверху, як розказують чоловіки, частина шасі лежить.
На початку вторгнення з нами в будинку були син з донькою, зять, невістка і дві внучки. Коли сильно почало літати над головою, вони поїхали до друзів у район вулиці Любецької. Ми з чоловіком залишилися. Важко в нашому віці покидати домівку, де прожили 40 років.
Об 11.40 завила чергова сирена, я побігла до сусідів у підвал, — згадує 5 березня. — Чоловік — колишній чорнобилець. Сильно боліли ноги. Він майже нікуди з дому не виходив. Звичайно, аби знати, що літак упаде на наш будинок, я б Мишу потягла на собі. Я тільки з двору встигла вискочити, добігти до сусідів — і сильний удар. Обертаюсь — дім горить. Величезний стовп вогню.
П’ять бомб, що були в літаку, порозлітались у різні боки. Одна перелетіла хату і впала на сусідній вулиці. Ще одна бомба лежала в спальні сина Олександ­ра. Шматок крила залетів у будинок Оксани Шурпи. Оксана разом з двома дітками сиділа в погребі у сусідів, що і врятувало їм життя.
— Де був ваш чоловік?
— У коридорі, при вході. Часто курив. Ми йому облаштували місце — поклали матрац, електроковдру, щоб тепліше. Там він і загинув, згорів живцем. Знайшли його останочки.
Літак горів уже в повітрі, здоровенний, майже повністю накрив наш будинок, 78 квадратних метрів. Дім згорів, як свічка. Ще й електричні дроти валялися обірвані по всій вулиці. Шифер стріляв. Коли вогонь перекинувся на гараж, інші пристройки, тоді приїхали хлопці гасити. Наші сусіди, мнсники. Загасили наш гараж, він єдиний уцілів.
— Бомби в літаку були 250- чи 500-кілограмові?
— Слава Богу, вони не здетонували. Здоровенні, широченні, довгі. Коли приїхали пожежники, сказали, 500 кілограмів. Якби вибухнули, на місті нашого приватного сектору було б здоровенне озеро. Мнсники їх знешкодили, у квітні вивезли.

Руїни будинку Сулімів

— Як летів на парашуті Красноярцев, бачили?
— Ні. Літак падав уже без нього. Крісло полетіло в один бік, а він — в інший.
— Було погане передчуття, тривога?
— Не повірите, але ні. Ми і подумати не могли, що війна буде така страшна. І що вони тероризуватимуть мирне населення. Миша оптиміст був сильний. Усе казав: «Чого вони нас, приватний сектор, довбатимуть».
— Коли вдалося поховати чоловіка?
— 10 березня, під обстрілами. На кладовищі, що на Забарівці. Там його мати, брат. Тоді так сильно стріляли, що хотілося скоріше втекти із кладовища.
— Кажуть, щоб поховати, відспівати на забарівському кладовищі, просили 10 тисяч гривень.
— Нехай це буде на совісті кожного. Торгуватися на той час ми не могли. Скільки сказали, стільки і віддали.
Потім стало настільки страшно, що почали думати про евакуацію. Ризикнули. Вибирались через Анисів. Як виїхали з Чернігова, глянули — місто горить, димить з усіх боків.
Полякам на кордоні просто показали фото руїн нашого будинку і в них усі питання відпали. Пропустили швидко. Донька, невістка, онучки і я. Житло платне. У середньому квартира коштує десь 1200 злотих ( майже 8,5 тисяч гривень).
— Багато хто впевнений, що літак Красноярцева впав на будинок Юлії Гребнєвої, депутата обласної ради.
— Це наші сусіди. Літак їх дім прочирив крилом, зніс другий поверх. Потім уже загорілося. Дім Євгенії Попової стоїть біля Юлиного. Літак його не дістав, але вогонь до них перекинувся. Кажуть, літак з боєприпасом важить 40 тонн. Коли його підбили, із баків на будинки полився гас. У будинку Максима Невшупи бомба вибила стіну і приземлилась на ліжко.
— Минулого літа тільки закінчили ремонт у домі, — додає Олександр НАВОЗЕНКО, зять. — На утеплення пішло близько 70 тисяч гривень. Замінили вікна. Чули, на Масанах ходять бригади, допомагають ремонтувати. А нам для початку треба розібрати руїни. І щоб перемога була, тоді вже думати про відбудову.
— Комісія приходила?
— Так. Написали акт знищеного майна, що будинок не підлягає відновленню. Маючи цей акт, руїни можна розбирати. Платили експерту. Цінник до п’яти тисяч гривень. Ще потрібен акт оцінки пошкодженого майна.
— Вам хтось допомагає?
— Ні. Будинок Юлії Гребнєвої — над дорогою, на виду, там допомагають волонтери.
— Чи можете ви, як депутат, розібрати завали?— запитали Юлію Гребнєву.
— На період воєнного стану я, як депутат обласної ради, не маю повноважень. Мій будинок розібрали за два вечори, працювали з 16.00 до 20.00. Думаю, щоб остаточно все прибрати, ще один вечір треба. Мій дім був найбільший і найважчий з розбором зі згорівших тут, на кутку.
Як на мене, спочатку сусіди повинні згуртуватися між собою. Нехай пишуть пост у фейсбуці про допомогу і підтягнуться всі бажаючі. Я теж підключуся.
Зараз безліч громадських і волонтерських організацій, які допомагають. Так, минулої суботи волонтери громадської організації «Бо можемо» прибрали в Чернігові одинадцять об’єктів. Люди на толоку спеціально приїздили навіть з області.

«СУ-34» підбили ППО

Красноярцев летів на «СУ-35» чи «СУ-34»? Чим його підбили? Думки очевидців і навіть офіційні повідомлення розходяться.
— Красноярцев летів на СУ-34. Підбили переносним зенітно-ракетним комплексом. Це і є засіб ППО, — пояснила 32-річна Світлана ХАЛІМОНЕНКО, т.в.о. начальника служби зв’язків з громадськістю ОК «Північ».

Юлія СЕМЕНЕЦЬ, Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторів