«Ми з Павлом поклали Красноярцева на землю»

6.10.2022 | Перехрестя

— Бачили, як «Су-34» падав на будинки, — згадують 31-річний Павло КОВАЛЬ, далекобійник, та 37-річний Іван ЛУТ, будівельник. 5 березня вони затримували 36-річного Олександра Красноярцева, російського льотчика-вбивцю. З перших днів вторгнення Коваль і Лут записалися в чернігівську тероборону. Служать там і зараз.

Зліва направо: Іван Лут та Павло Коваль

— Ми якраз стояли біля базарчика, що в мікрорайоні Масани, — каже Павло. — Чули гул літака і постріли. Хто стріляв у літак, хто в пілотів, які летіли на парашутах.
— З чого ж підбили «Су-34»?
— По ньому стріляло щось крупно­каліберне. (Військові розповіли, що літак збили переносним ракетно-зенітним комплексом (ПЗРК), див. «Весть» від 1 вересня. — Авт.). Костю Криволапова, штурмана, застрелили в повітрі. Уже мертвим упав на будинок навпроти дитячої поліклініки.
Ми підбігли до палаючих будинків на вулиці Красносільського. Люди кричать, що десь далі сів пілот. Чоловік 50 точно було. Двоє наших хлопців, теж із тероборони, Максим і Діма, пішли в бік, де впав Криволапов. А ми з Іваном вирішили рухатись вулицею, куди вказали люди. Біля дворів стояли чоловіки, кричали: «Він десь тут! Руський, здавайся, виходь, будеш жити! Або стріляємо». Я почав вибивати ворота біля одного із будинків (дім 64-річного Миколи Кулініча). Власники вийшли: «Він у сусідньому дворі».
— Чому ломилися в той двір?
— На даху будинку висів парашут та евакуаційний буйок.
— Що це?
— Схожий на буйок, яким позначають рівень глибини у воді, — показує фото на телефоні Павло. Буйок червоно-помаранчевого кольору з білим обідком. — На ньому прикріплений маяк. За його допомогою відстежують, в якій точці літак.
— Коли зайшли у другий двір, там уже лежав мертвий чоловік (42-річний Віталій Сергієнко). Його застрелив Красноярцев. Ховався в них у курнику. Коли Віталій відкрив двері, пілот убив його і перескочив у сусідній двір.
— Коли зайшли у третій двір (40-річної Наталії Авраменко), Паша крикнув хлопцям, щоб не стріляли і почав обходити навколо будинку, — перехоплює розповідь Іван. — А я якраз підійшов до сарайчика Авраменків. І почув голос: «Не стреляйте, я выхожу». Зрозумів, що іншого виходу немає. Або сам вийде, або його пристрелять. Тікати вже нікуди. Хіба заритися в дровах, — жартує. — Я відкрив двері, а він там сидить, у кутку, біля дров. Виліз сам.
Потім уже підбігли хлопці, наші танкісти, з першої танкової бригади. Стояв Леонід Хода, їх командир. Ми з Павлом поклали Красноярцева на землю. Забрали пістолет «ПМ», там залишився один патрон. Ще знайшли гільзу.
— Коли він вийшов із сараю, обличчя вже було перемотане?
— Ні. На щоці була наче подряпина, крові натекло, як з кабана. Здоровенний. У руці тримав бинт. Потім уже наш військовий його перебинтовував.
— Що казав Красноярцев?
— Казку. Що це його перший виліт. Не знав, куди летить. Що за п’ять хвилин до вильоту їм дають координати, куди летіти.
— Коли запитали, навіщо чоловіка застрелив, сказав, що злякався, — уточнює Павло. — Поки допитували, двічі дзвонив його телефон. Спочатку хлопці «скинули». Через хвилину — знову дзвінок. На екрані засвітилось ім’я та прізвище, не запам’ятали його. На питання, хто це дзвонить, відповів — командир частини.
— Потім сусіди, які стояли біля двору, винесли драбину. Я заліз і зняв той маячок, що приземлився на будинок разом з пілотом. Його забрали хлопці із СБУ. Під’їхав автобус, Красноярцева завантажили і повезли. Згодом бачили в інтернеті відео, у тому автобусі дзвонили дружині Красноярцева і казали, що зараз її зайчику будемо яй…я відрізати. А потім над будинками почав літати дрон. Мабуть, зрозуміли, що літак пропав, пілота немає.
— Другий льотчик де «приземлився»?
— Костя Криволапов завис на будинку. Хлопці його зняли і винесли із двору, на дорогу. Його забрали потім, після Красноярцева.
— Весною, коли все стихло, ходили на те місце, цікаво було подивитися, що там і як. Мама Наталії Авраменко саджала малину. Казала, у дворі онук назбирав купу осколків, відстріляні гільзи, — продовжує Іван. — А в кінці квітня його обміняли.

* * *

Про те, що Красноярцева обміняли на п’ятьох наших льотчиків, офіційно заявив Кирило Буданов, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Орієнтовно — чотири-п’ять місяців тому.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото автора