Міссі Мінс, донька містера Хансена, привезла гроші та цукерки в Слободу

19 листопада в Слободі під Черніговом уперше побувала Міссі МІНС. Донька американського мільйонера Делла Лоя Хансена, який допомагає Іванівській громаді. Придбав вісім модульних будинків для тих жителів Слободи, чиї домівки згоріли під час бойових дій. Побудував клуб. Допоміг відремонтувати хати, що постраждали під час повномасштабного вторгнення. А ще кожного місяця містер Хансен присилає по 100, 200 або й 300 доларів. Не всім. Тим, хто постраждав, малозабезпечений. Багатодітним, пенсіонерам, інвалідам. Таких у Слободі 121.

Слобідці кажуть, спочатку чекали в гості самого Делла. Потім була інформація, що приїде його дружина Джулі з донькою Міссі. Та Джулі захворіла.

Американку чекали з короваєм у новому клубі. Слобідці називають його «клаб хауз». Місцеві сходились пішки, їхали на велосипедах, машинах.

Міссі прибула вчасно, о першій дня. На чорному мікроавтобусі «Мерседес». Разом з командою благодійного фонду, перекладачами. Міссі була вдягнена в білий костюм, теплі коричневі черевики, чорний пуховик, шкіряні чорні рукавички.

Віталася англійською. Слобідці казали «хелоу» і «хай» у відповідь.

Зустрічала Світлана КАРПЕНКО, староста.

— Сподівалися, що приїдуть Джулі і Хансен, — сказала Світлана Василівна, звертаючись до пані Мінс. — Знаємо, що в них трішки не вийшло. Новий будинок культури — радість для наших жителів. На сьогоднішній день ваш батько відремонтував у Слободі 30 будинків. Господь віддячить вашій родині за те добро, яке робите людям. За ту частинку душі, яку містер Хансен вкладає в наше село.

Міссі привітали оплесками і подарунками. Від жителів, яким допомогли Хансени, подарували рожеву хустку.

— Щоб далеко, за океаном, про нас не забували, — додала Світлана Карпенко. Американка одразу накинула хустку на плечі.  Для Джулі приготували голубу хустку і помаранчевий худі.

— От тільки не знаю, чи вгадали з розміром, — уточнила Світлана Карпенко.

Деллу Лою попросили передати чорний шкіряний блокнот, розмальований жовто-блакитними квітами. Діти подарували новорічний вінок, сплетений з місцевого матеріалу — лози.

— Знаю, що мати дуже хотіла до вас приїхати, побути з вами, — перекладачка передала відповідь Міссі. — Сподіваюся, вона скоро одужає. І приїде до вас. Вражені вашою стійкістю. Тим, що ви робите. Мене переповнюють емоції, — розплакалася пані Мінс.

— Наші жителі вдячні, що містер Хансен кожного місяця надає їм грошову допомогу. Це велика радість для них. У нашій країні не дуже великі пенсії. Завдяки цій допомозі можуть купити собі смаколики, ліки, — продовжила Світлана Карпенко. —  І також хочуть віддячити. Ми зібрали, що могли. Те, що виростили на городах. Хочемо, щоб  це все передали в модульне містечко на Київщині, що побудував ваш тато. Знаємо,  там живуть ті, хто втратив усе майно. Їхні будинки під окупацією. Хай скуштують наших закруток, варення, овочів.

Після вручення подарунків Міссі роздала гроші. Білі конверти діставала з чорного портфеля. Потім пішла в кімнату, де працюють з дітьми. Пригощала малих цукерками «Червоний мак», «Корівка», «Ромашка» фірми «Рошен».

На зустріч з пані Мінс на своїй «ластівці» приїхав 26-річний Сергій ЧУХ. Ластівкою зве свого електроскутера. Гроші на покупку, 70 тисяч гривень, йому дав містер Хансен. Сергій припаркувався біля паркану старостату. З корзини ззаду дістає дві палиці, на які спирається при ходьбі.

— Подарунку дуже радий. З двору можу виїхати кілька разів на день. Це якщо кудись треба. І до цього виходив. Я ж на веслах, — має на увазі свої палиці. — Керувати новою технікою навчився на третій день. Акумулятора вистачає на тиждень. Заряджати треба вісім годин. Три передачі. Максимальна швидкість 26 кілометрів на годину. Їздив за п’ять кілометрів від села, дядька провідати. Така техніка повинна працювати.

Дорогі погані, нещодавно колесо пробив. Та вже полагодив, техніка на ходу. Безшумний, — дістає з барсетки ключ, заводить скутера. — А йде, як автомобіль трасою. Скоро закінчиться мій сезон поїздок. Зиму перечекаю.

Тримаю себе у фізичній формі, бо це головне. Часто буваю в Чернігові, у «Відродженні». Життя хоч і важке, але насичене. Провів у дім воду, поміняв вікна. Провів інтернет. Тепер у курсі всіх подій, — розповів Сергій. — Гроші на все це наскладав з пенсії. Інших доходів у мене немає.  Містеру Хансену дякую за ту допомогу, яку він надає. Є хобі — замаюся алмазною мозаїкою.

Хотілося б зустрітися з містером Хансеном ще раз, — підсумував зустріч з донькою мільйонера. — Він був у мене перед тим, як подарувати скутер. Подивився, як я пересуваюся. А потім уже я на новому скутері, восени, приїздив до нього на зустріч на новій техніці. Але Міссі побачити теж не погано. Це ж її родина нам допомагає

Юлія СЕМЕНЕЦЬ.