Мілану з мамою Оленою, які загинули в дитсадку в Броварах, поховали в Новоукраїнському на Ріпкинщині

26.01.2023 | Перехрестя

Олена та Мілана Пономаренки

21 січня біля дитячого садочка і будинку в Броварах попрощалися з 35-річною Оленою та 5-річною Міланою Пономаренко. Вони загинули в дитячому садочку, коли на нього 18 січня впав гвинтокрил «Пума» з керівниками МВС на борту.

За даними ДСНС, загинуло 14 чоловік. Десять, які були на борту, і четверо цивільних, серед них дитина, Мілана.

На фото Міланка зображає літачок чи вертольотик. Такий, який упав на них з мамою…

Олена з Новоукраїнського, що на Ріпкинщині, це 30 кілометрів до Чернігова. Вийшла заміж і переїхала до Броварів. Ховали Олену й Мілану в селі 22 січня. У Новоукраїнському живуть батьки Олени. Ірина Грищенко, раніше працювала поштаркою, зараз на пенсії. Віктор Грищенко теж пенсіонер, працював учителем у школі, до 1998 року був сільським головою. І Міланку, і Олену ховали в закритих трунах. Тіла сильно обгоріли.

— Звичайний день, близько дев’ятої ранку (офіційно трагедія сталася о 8.20. — Авт.). Вони вийшли з будинку, — згадує події 18 січня 19-річний Андрій ШОВКОВИЙ, племінник Олени Пономаренко, працює системним програмістом у Чернігівському центрі підвищення кваліфікації при облраді. — Чоловік Олександр, Олена і Міланка, усі разом повинні були йти в дитсадок, завести доньку. Від  будинку, де вони жили, до садочка — метрів 200. В останній момент Олександр пішов до своєї автівки і в ній чекав на Олену. Старша донька, 13-річна Єва, була вдома. Вікно їх квартири — чи на шостому, чи на сьомому поверсі — виходить якраз на той дитсадок.

Олександр стояв неподалік.  Із машини почув вибух і одразу прибіг до дитсадка. Олена й Міланка вже зайшли в приміщення, але не встигли дійти до своєї групи.

Значились як безвісти зниклі.

Медики в Олександра відібрали зразки на аналіз ДНК. Близько 12.00 того ж дня Міланку й Олену знайшли, ідентифікували, Олександр їх упізнав. Але, коли я дзвонив зранку, 19 січня, то вони лежали ще на місці трагедії в пакетах. Чому, не знаю. Можливо, правоохоронці збирали якісь докази.

Про те, що Мілана з Оленою загинули, ми дізналися від Єви. Вона написала моїй сестрі: «Маму з Міланою шукають. Вони або сильно поранені, або загинули».

Єву відвезли в Новоукраїнське до батьків Олени. А Саша лишився в Броварах. Це квартира Олександра, він з Броварів. І з вікна своєї квартири спостерігав за всім. Навіть страшно уявити, через що йому довелося пройти.

Прощання було о 9.00 в суботу біля того самого садочка та їхнього будинку. Десь о дванадцятій дня всі поїхали в Новоукраїнське. Саша зі своєю мамою їхали попереду в машині. Дівчат везли за ними. У селі їх зустрічали місцеві, людей було дуже багато. Привезли в батьківський будинок, там вони ночували. Наступного дня ховали на місцевому кладовищі.

До початку березня вони були в Броварах, — згадує перші дні повномасштабного вторгнення. — Під обстрілами їх евакуювали наші військові БТРами. Наскільки мені відомо, тільки дівчат: Єву, Міланку та Олену. Олександр виїжджав своєю машиною. Їх довезли до київського вокзалу.  Поїздом виїхали в Івано-Франківськ. Потім деякий час були у Львові. Коли все стихло, повернулися до батьків Олени в Новоукраїнське. Побули трохи там, і назад до Броварів.

Тітка працювала бухгалтером в логістичній компанії в Броварах. Дядько Саша таксує.

Батьки Олени зараз у такому стані, що навіть не можуть нічого сказати. Їх тримають на заспокійливих.

— Хто займався похороном?

— Місцева влада. Мер Броварів кожного дня дзвонив Олександру особисто. Питав, що потрібно. Вони за все платили. Усе пройшло і справді на вищому рівні.

— У СБУ було декілька версій падіння гелікоптера, починаючи від поганих погодних умов і закінчуючи диверсією та закладеною вибухів­кою. Чи відомі попередні причини трагедії?

— Поки що нам про це нічого не казали.

Хто хоче допомогти Олександру, його номер картки: 4441 1144 4959 2995, Олександр Пономаренко.

* * *

21 січня в суботу в Києві прощалися з Денисом Монастирським та його заступниками. О 13.00 у Ніжині на вертолітному майданчику аеродрому Ніжинського спеціального загону в останню путь провели пілотів вертольота: Олександра Василенка, командира повітряного судна, Костянтина Коваленка, пілота, та Івана Касьянова, бортового механіка.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ, фото з сімейного архіву

Архіви записів

  • Лютий 2025
  • Січень 2025
  • Грудень 2024
  • Листопад 2024
  • Жовтень 2024
  • Вересень 2024
  • Серпень 2024
  • Липень 2024
  • Червень 2024
  • Травень 2024
  • Квітень 2024
  • Березень 2024
  • Лютий 2024
  • Січень 2024
  • Грудень 2023
  • Листопад 2023
  • Жовтень 2023
  • Вересень 2023
  • Серпень 2023
  • Липень 2023
  • Червень 2023
  • Травень 2023
  • Квітень 2023
  • Березень 2023
  • Лютий 2023
  • Січень 2023
  • Грудень 2022
  • Листопад 2022
  • Жовтень 2022
  • Вересень 2022
  • Серпень 2022
  • Липень 2022
  • Червень 2022
  • Травень 2022
  • Лютий 2022
  • Січень 2022
  • Грудень 2021
  • Листопад 2021
  • Жовтень 2021
  • Вересень 2021
  • Серпень 2021
  • Липень 2021
  • Червень 2021
  • Травень 2021
  • Квітень 2021
  • Березень 2021
  • Лютий 2021
  • Січень 2021
  • Грудень 2020
  • Листопад 2020
  • Жовтень 2020
  • Вересень 2020
  • Серпень 2020
  • Липень 2020
  • Червень 2020
  • Травень 2020
  • Квітень 2020
  • Березень 2020
  • Лютий 2020
  • Січень 2020
  • Квітень 2019
  • Травень 2018
  • Квітень 2018
  • Березень 2018
  • Березень 2017
  • Квітень 2016
  • Травень 2015
  • Квітень 2015
  • Травень 2014
  • Червень 2013
  • Квітень 2013
  • Березень 2013
  • Серпень 2012
  • Квітень 2012
  • Серпень 2011
  • Липень 2011
  • Квітень 2011
  • Листопад 2010