У неділю, 9 жовтня, 12-річний Данило Рак з Новоселівки під Черніговом разом 40-річною Людмилою КОВАЛЬ, мамою, уперше в житті вирушили за кордон. Даня — на навчання, мама — на лікування.
— Данька засумував. Ми ж домашні. Змінювати обстановку важко. Удвох хвилюємося, як там буде, — розповіла 6 жовтня Людмила Коваль. — Планує вчитися в Німеччині і школу в селі не полишати, займатися онлайн. Вчителі кажуть, Данька в гарній спортивній формі. На фізкультурі в класі швидше за всіх бігає. Літо ж він не відпочивав. То возив молоко в Чернігів, то разом з бабусею і волонтерами розбирали завали будинків у Новоселівці, Бобровиці, мікрорайонах Чернігова.
Людмила Коваль отримала тяжкі поранення 16 березня. Уламки від снаряду потрапили в живіт і ногу. Загалом у Чернігові жінці зробили сім операцій. Дім родини в Новоселівці вщент згорів. Тимчасово притулилися в сусідньому селі Вознесенське (колишня Улянівка). Щоб заробити гроші на лікування мами, Даня через день на велосипеді возив молоко від своєї корівки в Чернігів, а це 15 кілометрів в один бік. Після публікації в нашій газеті про хлопця дізналися не тільки в Україні, а й за кордоном.
— У Чернігові лікарі запевняли, що мені треба робити часткову ампутацію ноги і протезування. На початку вересня про мою історію почула київська лікарка Мар’яна Двуліт і запросила до себе на додаткові обстеження. Зробили знімки. У нозі знайшли уламок. Після перелому кістки зрослися буквою Х. Сказала, що потрібно робити операцію, ставити протез. Після повернення в Чернігів на медичній комісії лікарі сказали, що я здорова. Уламок діставати не треба, бо він мені не заважає. Протеза не потребую. Мовляв, мені видадуть ортопедичне взуття, тростинку і можна йти на роботу.
— Мене вразив дорослий вчинок Дані. Продавав молоко для мами! Замість того, щоб гуляти, бігати на річку. Я вирішила зробити все, що в моїх силах, аби допомогти його мамі. Запросила на безкоштовне обстеження, — згадує 52-річна Марія-Мар’яна ДВУЛІТ, лікар акушер-гінеколог, завідувачка «Центру «Здоров’я Жінки» київської залізничної лікарні. — В Україні немає досвіду операцій при подібних пораненнях. На цьому спеціалізуються лікарі Ізраїлю, Америки, Європи. Я волонтерю з перших днів війни. По всіх клініках розіслала знімки її ноги. Відгукнулися знайомі з Берліна (Німеччина). Люда погодилася там лікуватися. Даню було вирішено забрати за компанію. Нехай побачить світ, продовжує навчання і заразом підтягне іноземну мову. Бо окрім Чернігова дитина нікуди далі не виїжджала. Лише одного разу з мамою до столиці, на обстеження, коли я запрошувала.
— На скільки вони поїхали?
— Мінімум на три місяці. Спочатку буде обстеження, потім операція. Німецькі лікарі сподіваються врятувати ногу, зробити пластику. Усе лікування і перебування за кордоном буде безкоштовним. І під моїм контролем:). Також Даню і Люду буде всюди супроводжувати перекладач. Ірина Верещук, віцепрем’єр-міністр України, після виходу 14 липня статті у «Весті» подзвонила Людмилі і обіцяла допомогти з лікуванням. Поки що ця можливість не спрацювала.
— Дорога за чий рахунок?
— За мій кошт.
— Гроші, які збирали на протез, родина планує витратити на відбудову житла, — каже Людмила. — Може, фонди якісь нам допоможуть у цьому. Ще ж потрібні гроші на реабілітацію. За допомогою волонтерів уже всю територію розчистили і прибрали, — продовжує Людмила Коваль. — Багато хто заздрить грошам, які зібрали мені на протез. А тепер обіцяють за кордоном поставити його безкоштовно. Навіть в інтернеті почали насміхатися з мене і поширювати плітки, що в мене вже стоїть американський протез. Але ж ніхто не був на нашому місці. Не треба мені всі ці гроші. Я з родиною залишилися без житла, усього нажитого. Без ноги. Не можу працювати. Пенсії по інвалідності нарахували 2300 гривень.
— Як мама буде без вашої допомоги?
— Сусіди і друзі поряд. Як Данька пішов у школу, мама через день молочко розвозить на велосипеді по своїх клієнтах. То в Чернігів, то в Новоселівку. Вона в нас живчик. Каже, якщо день-два не поїздить, кістки крутить:). Корові Калинці від районної адміністрації привезли будівельні матеріали. Попросимо сусідів, облаштують на зиму їй хлів.
Батьки Дані розлучені. З вихованням сина батько допомагає. Мама одружена вдруге. Обидва чоловіки військові.
— У Дані свято було. Приїздив його тато. Не бачилися з березня. Був на Сході. Сходив у школу, познайомився з класним керівником. Потім поїхали гуляти в торговий центр «Голлівуд». Подарував Дані трофейний бінокль.
