32-річна Ольга БІБІК — відома чернігівська спортсменка, легкоатлетка. У 2016 році приймала участь в Олімпійських іграх в Ріо-де-Женейро. Депутатка облради від партії ОПЗЖ. 26 листопада народила сина, назвали Левом. 2 грудня їх виписали зі столичного перинатального центру при пологовому будинку (такі медцентри займаються проблемами планування сім’ї).
— Увечері народився наш Лев, — ходить з телефоном палатою, час від часу заглядає до сина Ольга Бібік. Спілкуємося по відеозв’язку. — Вага — 2900, зріст — 52 сантиметри. Так захотів назвати сина мій чоловік, я не була проти. Лев Максимович.
— Вас частенько бачили в Чернігові. На облік ставали відразу в Києві?
— У Чернігові мою вагітність вела Олена Трикашна, завідуюча жіночою консультацією №2. На УЗД ходила до Ігоря Шилейка.
У лютому ми з чоловіком планували відсвяткувати весілля. Війна завадила. Розписалися 10 травня в Чернігові. Відсвяткували в сімейному колі, бо кафе тоді ще не працювали. Мій батько зараз воює. Бути на моєму весіллі — одна з мрій його життя. Але до столиці керівництво не відпустило. Тому і вирішили, що одруження буде в Чернігові.
— Хто ваш чоловік?
— Це всіх цікавить, — сміється Ольга. — Родом із Чернігова, але довгий час живе в Києві. Старший за мене на 10 років. Познайомилися з Максимом на одному із днів народжень у колеги по партії. Він не медійний, підприємець.
— Лишили своє прізвище?
— Чоловік сказав, що раз я спортсменка, моє прізвище в цій справі важливе. Хай лишається. Але в майбутньому планую його змінити. Хочеться бути під одним прізвищем.
— Є така версія, що спортсменкам народжувати важче.
— Вагітність проходила легко. Але було важко, тому що забрали спорт, мою улюблену лазню. Не опухала, токсикозу не було. Казала чоловіку: «Тобі так пощастило. Я як військова, ніяких забаганок». Але на останньому місяці в мене підскочив тиск. Вагу набирала швидко, мало рухалася, організм почав давати збої. У будь-якого спортсмена, коли залишає спорт, в організмі відбуваються зміни. Через тиск на три тижні довелося бути в лікарні на зберіганні.
— Чому вибрали саме цей пологовий, а не приватний, наприклад, київську «Ісіду» чи «Лелеку»?
—У столиці цей пологовий будинок один із зразкових. Аналізи здавала в приватних клініках. Спілкувалася з дівчатами, які народжували не перший раз. Дуже розхвалювали. Казали, тут не дадуть померти, — сміється. — Народжувати планувала разом з чоловіком, та все пішло не за планом. Потуги почалися десь о першій дня. Через високий тиск лікарі зібрали консиліум, вирішили зробити кесарів розтин. Народився Лев о 17.30 без сирен, зі світлом, — сміється. — Чоловік не розраховував, що йому синочка дадуть відразу на руки. Сьогодні (розмовляємо 2 грудня) ми ще в пологовому. Але, думаю, уже будуть виписувати.
— У скільки обійшлися пологи? У Чернігові у приватній клініці цінник — від 25 до 30 тисяч гривень.
— Два дні я була в реанімації, у «коматозі» після нарокозу. За все платив чоловік. Стосовно грошей з ним ще не говорила.
— Скільки кілограмів набрали?
— Це жах. Плюс 20. Перестала дивитися на себе в дзеркало. Відмовилася від фотосесії з животиком. Подружки казали, що я буду жалкувати, що відмовилася. Але не могла себе прийняти в такій вазі. Вирішили пофотографуватися самі, без професійних фотографів, студій. Але зараз уже 12 кілограмів позбулася.
— Зазвичай, поки дружини з немовлятами в пологовому, чоловіки «замочують» народження дитини, збирають ліжечка.
— Чоловік зараз дуже зайнятий. Прибігає до нас на декілька хвилин, поцілує і біжить на роботу. У нього сьогодні день народження. Кажу: «Ми з Льовою тебе привітали. У сина повний памперс, ставай, міняй», — жартує. — Боїться, руки трясуться. Чоловік старший за мене на 10 років, але Льова його перша дитинка. Дуже переживає, щоб усе правильно зробити. Ліжечко збирали разом, коли я ще була на восьмому місяці. Хвилюючий вечір був.
— У Чернігові деякий час були проблеми з вакцинацією.
— Тут все зробили відразу.
— Бебі-бокс отримали?
— Відмовилися. У мене вже є багато речей, які є в цій цікавій коробці-сюрпризі.
— Годуєте грудьми чи перевели Лева на суміші?
— Годую. Зазвичай, після кесаревого розтину молочко з’являється через тиждень, але в мене воно прийшло на третій день. Справляємося без прикорму.
— Зазвичай, у мам у перші дні є проблеми з прикладанням. Інколи навіть відмовляються годувати грудьми.
— І в мене так було. Боліло. Знайшли консультанта з грудного годування, який розказав-показав. Цю проблему вирішили.
У нас із чоловіком була домовленість. Він обирає ім’я. Я — хрещених батьків. Хрещена — моя краща подружка. Вона ж однокласниця, разом займалися гімнастикою. Ірина Садовська. З хресним працювала разом у футбольному клубі «Десна» — Олександр Бондар. Про те, що будуть хрещеними, знали після першого мого УЗД.
— У спорт повертатися плануєте?
— Як тільки лікарі дозволять, буду тренуватися. Через два-три місяці, думаю, можна буде займатися всім, окрім пресу.
— Дитина буде з нянею?
— З чоловіком. Няню наймати не збираюсь. Я мама, повинна все відчути на собі.
— У Чернігів повертатися плануєте?
— Ми живемо в Києві на 18 поверсі. Будинок повністю на електриці. У столиці її вимикають часто. Якось чоловік застряг у ліфті на чотири години. Я сиджу з новим ліхтариком, який не працює, у темноті з телефоном, чекаю. А його немає.
І я до останнього ходила пішки. Як виходити з манюнею і коляскою на прогулянки, не знаю. Хочу приїхати в Чернігів, до батьків. П’ятий поверх, мама зможе допомогти.
