Знайшли тіло Лариси Козлової, яка не виходила з квартири 28 років

Доїла останні цукерки й померла.

57-річна Лариса була худа, як скелет і, очевидно, померла від голоду і спраги. Казала, що їй пороблено. Інакше вона б уже давно вийшла на вулицю. Але хтось завадив, тому змушена залишатися вдома.

— Усі бачили, що вона психічно хвора, це було видно за поведінкою, — зітхає 64-річна Лариса РЕВЕНОК, голова ОСББ. —  Але на лікування її не забирали. Здорових можуть заперти. Ми колись сусідку звільняли, її насильно туди затягли. А тут ніхто не хотів брати на себе відповідальність.

Дснсники вибили двері в двокімнатній квартирі №125 на вулиці Красносільського в Чернігові 20  листопада ввечері. Це мікрорайон Масани.

Без матері протрималася три місяці

Козлови жили втрьох: батько Михайло, мати Віра і дочка Лариса. Він працював у ЖЕКу, Віра була бухгалтером. Чоловік перестав виходити на вулицю останні шість років. А жінку з донькою ніхто не бачив 28 років. Вони не виходили з квартири.

82-річний Михайло Козлов помер 11 квітня 2023 року. У квартирі пролежав 21 день. Дату смерті мати й дочка  називали чітко. Лежав у залі на підлозі, під головою подушка. Ночувала з ним в одній кімнаті донька. Кажуть, мати боялася покійника, була в іншій кімнаті.

— Віру знайшли мертвою 21 серпня цього року, — описує Лариса Ревенок. — Після смерті батька я намагалася контролювати ситуацію. Мати добре виглядала на свій вік. Я б сказала, навіть краще, ніж донька. Було відчуття, що їй зносу нема. Хоч була дуже худа.

— Що Лариса їла? Раніше жили на пенсію батька і матері. Знайомі, сусіди, яким вони довіряли, купували їжу. А в Лариси пенсії не було.

—  Вони їли багато цукерок. Трималися на глюкозі,  — каже голова ОСББ. — Останню пенсію мати отримала перед смертю, 14 серпня. Я заходила на пошту. Поштарка сказала, що спеціально побувала в квартирі і перепитувала Ларису, де мати. Бачила її живою.

Інколи поштарі доставляють разом з пенсією якусь їжу, консерви. Можливо, і тоді листоноша приносила продукти. Скоріш за все,  у квартирі ще були запаси. Можливо, хтось ще заносив, не знаю. Грошей у квартирі я не бачила.

У мене була надія, якщо всі перестануть ходити, Лариса вийде з квартири. Попросить їсти в сусідів. Вони ж їй допомагали. Але ні. Не вийшла.

Сусідка, яка час від часу до них приходила, відмовилася. Втомилася. Я попросила їх знайомого глянути, що там. Це було 21 серпня. Каже: «Мати померла десь два дні тому. Але донька просить, щоб сьогодні нічого не робили». І мене попросив почекати. Я не стала. Думаю, ідіть ви в баню. До завтра воскресне?

Приїхали поліціянти. Вирішили перевірити, чи є в Лариси паспорт. Довго відпиралась. Але все ж таки показала. Викликали бригаду з Халявина. Приїхали, скрутили. Вивели в під’їзд.  Почала кричати, не дала згоди на лікування. Її відпустили. Виходить, такі закони.

Пояснювали бригаді, що хочемо як краще. Щоб її пролікували і продовжили життя. Там їй допоможуть, будуть годувати. Нема згоди, і все… Навіть думали, щоб подати в суд, аби примусово її пролікували. Та це справа не одного дня.

Розуміли, що в нас буде ще один труп. Сусіди від мене отримали вказівку прислухатися, стукати у двері. Щоб вона відстукувалася, давала знати, що жива.

І тут, у середу, почалася нова епопея. Дзвонять сусіди, Лариса не відстукується. Викликала поліцію. Відмовилися ламати двері. Кажуть, а раптом вона поїхала? Звичайно, особливо, якщо 28 років не виходила з квартири.  Кажуть: «У нас був випадок. Донька жінку забрала, а ми двері вибили. Дільничному довелося за свої гроші встановлювати двері».

Дзвоню в соцслужбу. Вони направили в ДСНС.  І ці не можуть прийняти заявку без поліції. І як роздраконили мене. Взяла на себе відповідальність, що потім відремонтую двері коштом ОСББ. Але людині допоможемо, якщо встигнемо.

Тільки рятувальники відкрили двері, бачать — труп. А я ж казала.  Приїхала слідчо-оперативна група. Лариса вже була чорна. Мабуть, тиждень мертва лежала. Скоріш за все, уже готувалася. У квартирі порядок. Вона лежала на підлозі в кімнаті з подушкою. Коли батьки були живі, вона спала в залі з татком.

Житло не приватизоване. Відійде місту

У квартирі Козлових не було світла, газу, води.  На стінах старі шпалери, килими.  Вишневий лінолеум старого зразка. Просторий квадратний коридор. Навпроти вхідних дверей — кімната. Лакований стіл, на якому пусті упаковки з-під шоколадних цукерок, зошити. Під  столом старий чемодан. Фантики від цукерок у вазі. Старенькі стільці, шафа, диван. На ньому коробка з документами. Випускний альбом Лариси Козлової. Випускниці 10 класу школи №19, 1984 року. Атестат, де написано, що народилася вона в Донецьку. Альбоми зі старими сімейними фотографіями. З нового  тільки холодильник.

Дві тумбочки, на яких чистий посуд, пусті чисті пластикові стаканчики з-під сметани, пакет з-під молока. У залі стара стінка. Там фото, де ще молоді Віра та Михайло Козлови, батьки Лариси. Кришталевий посуд. Ікони, статуетки звірів, вишиті картини, знову коробки з-під цукерок.  Багато книжок. Старенький диван, ліжко. На кухні теж скромно. На стінах фарба бузкового кольору. Іржава раковина, де давно не було води. Під нею миска на стільці. Старий кухонний гарнітур, газова плита. Швейна машинка, стіл, над яким плакат з сірим котом. На підвіконні у відрізаній болсанці фантики з-під цукерок «Ромашка». А на балконі живуть голуби.

— Як казала Лариса — божі істоти. Голуби гидять. Сусідці ляпає, тече на балкон. Рама в будь-який момент може впасти комусь на голову. На тій квартирі великі борги за комунальні, — продовжує Лариса Ревенок. — Каналізацію їм не перекривали. А кран з водою був перекритий. Як давно, не знаю. Воду їм у баклажках  носили. Були чисті, у квартирі завжди прибрано.

Хто буде сплачувати борги — поки питання. У вівторок, 25 листопада, уже були представники з квартирного обліку. Дивилися. Квартира Козлових не приватизована. А значить, відійде місту, — пояснює голова ОСББ. — Ховати Ларису Козлову будуть теж коштом міста. Як і матір з батьком.

Родичі є?

Кажуть, у ЦНАПі матір ще не виписали з квартири. Квартирний облік не може її прийняти, доки не випишуть останнього мешканця. Труп Лариси в морзі буде зберігатися місяць. А що як знайдуться родичі і захочуть поховати.

Коли з квартири забрали мертвого батька, жінки казали, що в них є родичі. Соцслужби з’ясували, що  у Віри є сестра. Живе в Новоселівці. Будинок розбомблений. Дві доньки в городнянському інтернаті. Соцслужба передала голові ОСББ, що сестра згодна до них переїхати. Лариса Ревенок пішла до Козлових, усе переповіла. Не повірили, на цьому все закінчилося.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ.

Фото авторки