До дочки, в Італію

30.11.2023 | Акція, Місто

74-річну Валентину КОМПАНЕЦЬ до газети «Весть» привчив чоловік Валерій. Виписувати почав він, років 12 тому. Валентина Миколаївна теж дуже любить читати, на цікаву міську газету швидко «підсіла».

Чоловіка вже рік як немає. Тепер газету виписує Валентина.

Старший син, 51-річний Руслан, у росії. Він колишній військовий.  Ще при Союзі закінчив військово-повітряне училище й отримав направлення до пскова.  Одружився там.

А дочка Валерія вже 15 років в Італії. Валентина вперше побувала в неї в квітні цього року. Не могла раніше, бо чоловік лежав п’ять років, треба було доглядати. Після його смерті поїхала аж на місяць. Добиралася дві доби двоповерховим автобусом Київ — Мілан.

— Як витримали переїзд?

— Нормально. Можна на проході під час їзди постояти, руханку зробити, якщо спина затерпла. Були зупинки на заправках. А заправки в них там вищого класу. Кафе, ресторани є, туалети хороші. І в автобусі туалет.

А Італією їздили машиною.

— Побачила всю ту красу, — захоплено розказує Валентина Компанець. — Італію омиває вісім морів. Дочка з онукою живуть у Мілані. Обвозили мене всюди. Їздили на Середземне море.

Старички там відпочивають, нічим не переймаються. Вона загорає, він сходив, винця їй приніс. Сидять, попивають. Ніяких городів, курей. Як у казці побувала. Приїхала на початку квітня, ще холодно було. А в кінці місяця вже купалися!

Венеція — місто на воді. На гондолах каталися. Якраз проходив маскарад. Іде назустріч пара в старовинних нарядах. Я до Валерії: «Спитай, чи можна з ними сфотографуватися?» Дозволили, — перегортає в телефоні знімки Валентина Миколаївна. — Онуці Каріні вже 21 рік, ще навчається. Вивчила італійську мову.

Валерія спершу ходила допомагати по дому. Вона  медсестра, працювала в Чернігові в пологовому. Через сім років в Італії дали вид на постійне проживання. Здала екзамен з мови. Потім закінчила там курси і працює в поліклініці. Ще й підробляє. Квартиру орендує. Шикарна, три кімнати.

— Заміж за італійця дочка не вийшла?

— Ні, є український чоловік, Віталій. Обом по 40 років. Він дизайнер з оздобленню квартир. І дочка в мене красуня. А готує як! Вони давно разом.

На день народження зять з Італії замовив мені 33 червоні троянди. Ми з кумою і двома подружками ледь не впали. Саме в мене вдома святкували.

А 70-річчя, — згадала ще Валентина Миколаївна, — думала взагалі не святкувати. Аж вони явилися з Італії. І зять влаштував мені ювілей.  Усі пішли до ресторану, ще чоловік живий був. Тоді вони мені 71 троянду подарували.

—Я радулька, — каже Валентина Миколаївна. Бо родом з Радуля. Це на Ріпкинщині. — 33 роки працювала головним бухгалтером у пологовому будинку. Пережила трьох головних лікарів. Спочатку був Сергій Богдан, потім Олена Литвиненко. А зараз Василь Гусак. Він мене і на пенсію проводжав.

На столі Валентини Миколаївни хризантеми з дачі. Останні в цьому році, бо за вікном зранку сипле рясний сніг.

— Дача в Старому Білоусі. Я люблю там бувати. Двоповерховий будиночок. Городу трішки саджаю, для розваги. Троянд багато, різних сортів, лілії, доріжки між ними. Чоловік ще поробив. Дуже гарно було. Але ж війна побила. Будиночок уцілів, тільки вікна повилітали. Рознесло всю господарську частину. Сарайчики, теплиця розбита. Кабінка душова, умивальник. Ванна он вся простріляна, — показує фото. Паркан у дірках. Але в інших і будиночків немає.

Зараз відновлюю дачу. Туалет уже є —  кращий, ніж був. Діти допомогли матеріально. Теплицю поставила. Правда, була скляна, а тепер під плівкою. Усю ту розруху, що на фото, розібрала. Скло позакопувала в такому місці, де нічого там не саджу. Шматки шиферного паркану поскладала. Загорожі досі немає. Навесні планую сітку поставити. Шукаю допомоги серед своїх, дачників. Ні у війну, ні після ніхто не залазив. А перед війною обкрадали два рази. Інструмент тоді чоловіків забрали, він дуже засмутився.

У «Весті» все подобається. Як висвічується робота міської ради, «що порадувало за тиждень». Засмучує похоронна сторінка. Але треба це писати, щоб люди знали. Обов’язково.

Тепер — праску

У молоді роки Валентина Миколаївна виграла «Запорожець».

— Державні облігації колись давали в кожний медзаклад. Клали ті бумажки в шапку, тягли по черзі. Я витягла  талон з найкращим призом — машина «Запорожець». Дехто не вірив, думали, підроблено все — я ж головний бухгалтер, — сміється жінка. — Треба було або машину приганяти, або забрати гроші.

Взяла гроші, бо дочка якраз збиралась вступати до Чернігівського медичного коледжу. Якби не вступила на безкоштовне, треба було б платити.   Але вона вступила. Куди витратила гроші за виграш, не пам’ятаю.

Цього разу вислала до редакції абонемент передплати на перше півріччя 2024 року. І виграла праску!

Щоб взяти участь в акції – нова розпочнеться у травні – треба:

  1. Передплатити газету «Весть» на перше півріччя 2024 року або на весь рік. Це можна зробити в поштовому відділенні, у листоноші або в інтернеті, на сайті «Укрпошти».
  2. Квитанцію — електронну або виписану листоношею, або фото квитанції треба надіслати на Преображенську, 12. Для тих хто принесе особисто — вхід з двору. Можна надіслати на електронну адресу: vest.gazet@gmail.com.

Обов’язково вкажіть свій номер телефону, щоб ми могли з вами зв’язатися і повідомити про виграш. І трішки про себе.

Удачі й перемоги!

Олена ГОБАНОВА. Фото автора

Газета “Весть” продається в кіосках і на розкладках у супермаркетах, у поштових відділеннях Чернігова та області, а також її можна передплатити на сайті “Укрпошти”.

Пошук по сайту