Трійні Єжових — 18. Як живе сімейство зараз

23.10.2024 | Місто

Галина ЄЖОВА забігає в квартиру поперед мене, закриває в окремій кімнаті двох великих собак, двортер’єрів. А вони заходяться, гавкають, зачувши чужого.

Двокімнатна квартира-хрущовка. Старенькі меблі, шпалери. Ближче до вікна — двоповерхове ліжко. На верхньому поверсі — спальне місце Кості. Знизу спить Анфіса. Маргарита — на диванчику поряд.

 

Мама спить на матраці

— Це ваша кімната? — запитую молодь. Усі троє вдома.

— Ну так. Одна на всіх, також і мамина, — посміхаються дівчата. Костя серйозний.

Бабуся Алла померла влітку, 18 серпня. Дожила до 79 років. Вона лежала останні роки. В окремій кімнаті. Галина з дітьми жили в залі. Як і зараз.

— Її кімнату ще не розхламили, — зітхає Галина. — Усе руки не доходять.

— Ви де спите? — оглядаю кімнатку. Місця вже нема.

— Був механізм, з-під нижнього ліжка виїжджало ще ліжкомісце. Зараз і це зламалося, слугувало 18 років. Тепер просто розстилаю на підлозі матрац.

 

Квартиру не дали

Місяць тому, 29 вересня, трійні виповнилося 18 років.

— Стоїте в черзі на розширення житла? — бачу, що в родини не те що на купівлю квартири чи ремонт, на нові шпалери грошей нема.

— Квартиру нам ніхто конкретно не обіцяв. Віталій Голець, тоді був в. о. мера, натякав, що ми маємо право. Я кілька років носила документи в квартоблік. Врешті облишила, — махнула рукою Галина.

 

Кості платять стипендію, сестри платять за навчання в студії

На стінах малюнки. Дівчата займаються розписом картин за номерами. І не тільки. Анфіса показує портрет жінки аквареллю. Малювала «з голови». Дівчина ходила до художньої школи. У Рити теж є роботи.

Костя грає на контрабасі. Навчається в Чернігівському музичному коледжі імені Ревуцького. Грає в оркестрі коледжу. Виступав у філармонійному центрі. У музеї Галагана в складі симфонічного оркестру.

— Заробляєш музикою?

— Поки що ні, — знизує плечима хлопець.

Помічаю на столі балалайку, домру.

— Це ми граємо, — бере в руки домру Анфіса.

Усі вчилися в музичній школі. Анфіса втекла за рік до її закінчення.

— Виснажувало, — пояснює. — Я більше до театру схильна. При драмтеатрі працювала творча майстерня. Ми з сестрою ходили аж до 2022 року.

— Потім заняття в театрі відновили, наш вчитель Євген Бондар створив студію. У травні його забрали на фронт, — продовжує Маргарита.

Вона музичну школу закінчила. І вступила разом з братом до музичного коледжу. Провчилась перший курс. За два місяці до закінчення року пішла.

— Зрозуміла, що не моє, — кривиться дівчина. — Тепер іноді ходжу з Костею в Палац дітей та юнацтва, граємо в народному оркестрі. Сьогодні репетиція була.

— Маргарита не хотіла до коледжу вступати, — каже за сестру Костя. — Умовили через стипендію.

Анфіса закінчила 11 класів в школі №3. Поряд з їх будинком.

— Тепер із сестрою взяли рік перерви від навчання, щоб визначитися, чого хочемо, — каже Анфіса.

— Навчання в театральній студії платне?

— 1100 гривень за місяць з людини. Це не так дорого, як в інших студіях.

Грошей назбирали. Я доглядала за собаками знайомої, так розплатилася, — хвалиться Анфіса.

— А до мене гроші самі приходять, — посміхається Маргарита. — Бувало, в інтернеті допомагала людям робити пости, якісь тексти.

Костя отримує стипендію, 1500 в місяць. Крім того, підробляє концертмейстером в музичній школі. Планує вступати до консерваторії.

— Це в мами перейняли схильність до мистецтва?

— Ага, — киває головою Галина. — І до авантюризму.

 

Там у нього ще п’ятеро

— 18 років тому хлопець, як дізнався, що в нас буде трійня, поспішно поїхав. Костянтин. Він живе в Африці, у Гані. Одружений. І вже в нього там, крім цих трьох, ще п’ятеро дітей, — знає Галина.

— Мандрівник чи військовий, як його туди занесло?

  • Він зараз механік, — поправив Костя.

Трійнята знайшли батька у фейсбуку.

— З’явився в рекомендованих друзях. Трохи з ним мати переписувалась. А потім ми почали писати, — наперебій розказують дівчата. — Захотів, щоб ми познайомилися з його батьками, які живуть неподалік, у Чернігові. Познайомились. Але спілкувались недовго. Було складно, ми зовсім чужі.

Вони ж і раніше знали про наше існування, але нас не приймали. А коли нам виповнилося по 13, чогось раптом згадали. Були моменти, коли дуже дивно до нас ставились. Можливо, просто хотіли, щоб ми їм допомагали, бо ж вік похилий.

— Його батьки з Чернігова, а тоді теж жили в Африці. Якось потрапили туди в 90-х. Промутили, як тоді казали. Зараз повернулися додому. Все-таки там клімат не наш.

— Місто називається Аккра, — запам’ятав Костя.

— Як же ви познайомилися? — звертаюся до Галини.

— Він приїхав у Чернігів ненадовго. На два роки. І все склалося, — сміється Галина. — На чотири роки молодший. Коли завагітніла, йому було 20.

Із собою кликав?

— Ні. Але географію я тоді вивчила добре. Було цікаво, що ж то за країна, Гана. Це було давно.

Галині зараз 42 роки.

— Зустрічалися потім ще?

— Він досі в Африці, сюди жодного разу не приїжджав.

 

Обіцяв допомагати

— Не скажу, що це було так підло. Він обіцяв піклуватися. І тихенько поїхав. Це було не так уже й цинічно, — не можу зрозуміти, іронізує чи й справді так думає Галина.

— Допомагав?

— Він старався через своїх батьків щось зробити.

Оглядаю помешкання Єжових. Слабо старався — нічого не сказати.

— А тоді різко перестав відповідати всюди, — продовжує іронізувати Анфіса.

— Ну, я його розумію, — у такому ж тоні продовжує Галина. — Ось, — показує на дітей, — моє особисте життя.

 

 

Чоловіка собі не шукала

На столику фотографія. Щаслива 26-річна Галина посміхається, обіймає трьох своїх діток.

— А що ж ви оце за стільки років усе одна? — не дуже віриться.

— Мамин сценарій, певно, спрацював, — посміхається Галина. — Мама, Алла Леонідівна, теж не була заміжня. 25 років працювала секретарем у газеті.

У мене зараз робота така, що компліментів багато наслухаєшся. Люблять мене мої підопічні.

— Але не сватаються?

— Сватаються. Але мені й так добре. З роками якось само відійшло.

Була в парі п’ять років. Під кінець мені вже хотілося його прибити, — сміється. — Він точно любив мене. Тут він не жив, і я нікуди в інше місце з цієї квартири не ходила.

Чоловіка я й не шукала.

 

 

Пів року державна допомога є, пів року нема

— Діти мені дуже допомагають, — каже Галина. — Допомогу на них отримувала так: пів року дають, пів року — ні. Бо ту допомогу, яку отримуємо, враховують у дохід. У собесі щоразу якось міняли: то допомога за  малозабезпеченістю, то як матері-одиначці. Останні рази було сім тисяч гривень на всіх. А тоді глянуть, що дохід виходить більший за прожитковий мінімум, з допомогою,  і пів року нічого не дають. Тепер їм по 18 років і навчається тільки Костя. Допомогу можна буде отримати тільки на нього.

— Це після бойових дій так схудли? — заздрю Галининій фігурі.

— Це робота. Багато ходити доводиться.

Галина Єжова — листоноша у відділенні поштового зв’язку №13. Це за Красним мостом. З дому можна ходити пішки. Зарплата приблизно дев’ять тисяч гривень на руки.

На пошті Галина Єжова працює три роки. До того — у «Седамі» на касі.

Каже, на пошті набагато краще.

— Не так довго, — підказує Костя.

— У «Седамі» мати працювала по 15 годин, — згадує Маргарита. — Три через три дні.

 

Під час облоги жили в шкільному підвалі

Облогу Чернігова Єжови пережили в шкільному підвалі. Допомагали Олені Яковчук, директорці. Готували їжу на всіх, хто жив у підвалі. Прибирали. Вона організувала командну роботу.

  • Людей було багато, зразу чоловік 200 чи й більше. З часом поменшало. Переставали боятися і йшли додому. Ми теж приходили, собак вигулювати, — згадує Анфіса.
  • Вам пропонував хтось виїхати?

— Можна було виїхати, — зітхає Галина. — Але куди? Мати лежача. Сказала: «Їдьте самі, я буду тут».

Зрозуміло, що я не могла її залишити. І діти не дуже хотіли. Їм було цікаво в школі.

  • Коли влучили в готель «Україна», усі в підвалі подумали, що то по нас. Що в школу попало, — згадує Костя. — Настільки було гучно і сильно. Посипалася стеля.

 

Без ванної у ванній

У кутку ще двері. Там кухня.

— Вибачте, на чай не запрошую. Колонка стара, плитка теж.

Ванну взагалі зняли, бо я затопила сусідів. Після обстрілів тріснуло дно знизу, — ідемо з Галиною Єжовою дивитися ванну кімнату.

— Отак воно в нас зараз, — замість відкрити, переставляє двері ванної кімнати Галина. — Розсохлися, частково розсипалися і на завісах вже не тримаються.

— Це під час бойових таке сталося?

— Пізніше. І я сама не можу це поправити. Когось найняти — реально не вистачає грошей.

Тріщину побачили, коли ванну зняли і перевернули. Нову купити нема за що. Це тисяч шість гривень за саму ванну, плюс установка, — Галина стає на унітаз, докручує лампу. Вимикач також вийшов з ладу. Світло блимнуло, але лампа не засвітилася.

— Миєтесь як?

— Душ, тазик. Рік, а то й півтора — без ванної. До знайомих просимось помитися. Ну не вистачає в мене грошей. Усе почало розвалюватися разом, — зітхає. — Востаннє ми з матір’ю робили ремонт, коли дітям було років чотири.

 

У день народження гуляли містом

— Ми навчилися обходитися мінімумом. Секонди — з них не вибуваємо, — ділиться секретами свого життя Галина. — Речі нам часто дарують.

— День народження як відсвяткували? — запитую у трійнят.

— Зустрілися з друзями, походили містом. У піцерії посиділи. Подарунки невеликі отримали. Друзі в нас спільні.

Пари, кажуть, ні в кого з трьох ще нема. Хоча в Кості в групі одні дівчата:).

 

Олена ГОБАНОВА.

 

 

Архіви записів

  • Лютий 2025
  • Січень 2025
  • Грудень 2024
  • Листопад 2024
  • Жовтень 2024
  • Вересень 2024
  • Серпень 2024
  • Липень 2024
  • Червень 2024
  • Травень 2024
  • Квітень 2024
  • Березень 2024
  • Лютий 2024
  • Січень 2024
  • Грудень 2023
  • Листопад 2023
  • Жовтень 2023
  • Вересень 2023
  • Серпень 2023
  • Липень 2023
  • Червень 2023
  • Травень 2023
  • Квітень 2023
  • Березень 2023
  • Лютий 2023
  • Січень 2023
  • Грудень 2022
  • Листопад 2022
  • Жовтень 2022
  • Вересень 2022
  • Серпень 2022
  • Липень 2022
  • Червень 2022
  • Травень 2022
  • Лютий 2022
  • Січень 2022
  • Грудень 2021
  • Листопад 2021
  • Жовтень 2021
  • Вересень 2021
  • Серпень 2021
  • Липень 2021
  • Червень 2021
  • Травень 2021
  • Квітень 2021
  • Березень 2021
  • Лютий 2021
  • Січень 2021
  • Грудень 2020
  • Листопад 2020
  • Жовтень 2020
  • Вересень 2020
  • Серпень 2020
  • Липень 2020
  • Червень 2020
  • Травень 2020
  • Квітень 2020
  • Березень 2020
  • Лютий 2020
  • Січень 2020
  • Квітень 2019
  • Травень 2018
  • Квітень 2018
  • Березень 2018
  • Березень 2017
  • Квітень 2016
  • Травень 2015
  • Квітень 2015
  • Травень 2014
  • Червень 2013
  • Квітень 2013
  • Березень 2013
  • Серпень 2012
  • Квітень 2012
  • Серпень 2011
  • Липень 2011
  • Квітень 2011
  • Листопад 2010