Тетяна Дорошенко та Валентина Москаленко жалкували, що не обняли президента. Зате міністр освіти був поруч

31.10.2024 | Місто

Зліва направо: Тетяна Дорошенко, завідуюча кафедрою колегіуму, Оксен Лісовий, міністр освіти, Валентина Москаленко, викладачка технологічного університету. Фото надане Тетяною ДОРОШЕНКО

4 жовтня Тетяна ДОРОШЕНКО, докторка педагогічних наук, професорка кафедри мистецьких дисциплін Національного університету «Чернігівський колегіум ім. Шевченка» (колишній пед), та Валентина МОСКАЛЕНКО, доцентка кафедри маркетингу, PR-технологій та логістики Національного університету «Чернігівська політехніка», їздили в Суми. Президент вручив їм звання «Заслужений працівник освіти України».

 

Чекала майже шість років

Тетяна Дорошенко пригадує, як у середу, 2 жовтня, о дев’ятій вечора подзвонив 52-річний Олег Шеремет, ректор колегіуму.

— Перша думка, коли побачила дзвінок від ректора в пізній час, — щось трапилось, — згадує Тетяна Володимирівна. — Олег Семенович каже: «У п’ятницю поїдете в Суми». Здивувалася. Він помилився номером? А потім подумала, можливо, конференція? Коли пояснив, що до чого, одразу сказала — їду. Страшно, Суми під обстрілами. Але нагороду з рук президента отримує не кожен.

— Як добиралися?

— Сказала, що відвезти в Суми може мій чоловік Віктор. Ректор запитав, чи візьмемо з собою Ніну Рудник, директорку ліцею з Гончарівського, та Валентину Москаленко з політеху. Наступного дня перегралося. Обласне управління освіти надало мікроавтобус.

Виїзд був у п’ятницю о п’ятій ранку. З дівчатами познайомилася в дорозі.

О пів на десяту ранку в Сумах нас зустрічали працівники місцевого управ­ління освіти. Запропонували каву, бутерброди. Разом з нами були осві­тяни з Харкова, Полтави, Сум. Ми їхали за автівкою, що показувала шлях. Приїхали до Сумського аграрного університету. Велика територія, багато троянд, туй.

Нас зустрічав Оксен Лісовий, міністр освіти. Зеленського чекали години дві. З Лісовим говорили про проблеми освіти. Просив запитувати, що хвилює.

— Що ви запитали?

­— До нас черга не дійшла. Бо приїхав президент. Церемонія нагородження проходила в укритті. У них гарно облаштоване підвальне приміщення.

Зеленський виглядав втомлено. До цього зустрічався з військовими в госпіталі. Розумію, після спілкування з пораненими солдатами важко було переключитися на позитивні моменти.

Нам з Валентиною Анатоліївною вручили звання першими. Президент руку потиснув, та і все. А от Ніна Рудник молодець, не розгубилася. Запитала Зеленського, чи можна обійняти. Обняла, поцілувала. Передала вітання від Першої танкової Сіверської бригади. У неї син військовий.

Після цього всю дорогу їхали і жалкували, що не зробили, як Ніна Рудник: «Ніно Іванівно, треба було вам іти першою. Ми б за вашим прикладом теж обійнялися».

Потім почалися вітання від рідних, колег, ректорату, студентів, випускників. Деяким вже 50 років. Працюю 38 років. У педуніверситет прийшла після Ніжинського педуніверситету 22-річною. Паралель­но вісім років викладала музику в школі №12.

— Хто вашу кандидатуру висунув на почесне звання заслуженого?

— Це ще було при ректору Миколі Носку. Років шість тому. Я тоді завідувала кафедрою. Свято за святом, а про звання мовчали. Я вже перестала чекати.

— Що вважаєте своїм найбільшим досягненням?

— Відкриття кафедри мистецьких дисциплін. Наші випускники працюють у школах, філармонійному центрі, викладають у музичних школах.

Віктор, чоловік, дуже підтримує мої починання. Закінчив наш факультет фізичного виховання. Працював у районі. Потім перейшов у бізнес, щоб заробляти гроші. Але в темі всього. Завжди возив мене в Київ по роботі.

Спати лягаю після першої ночі. Раніше не виходить. Пишу наукові статті. Плюс підготовка студентів до захисту магістерських, перевіряю їхні статті. Пошук нового матеріалу вимагає багато часу. Люблю свою роботу, люблю студентів. Це з дитинства. П’ятирічною саджала іграшки і читала їм лекцію. У шість мені купили піаніно, руденьку «Україну». Досі стоїть удома. Скільки не міняли місце проживання, завжди возимо з собою. Не дуже під меблі підходить, чоловік пропонує продати. Але я не готова.

 

На 50-річчя

Валентину Москаленко представили до нагороди рік тому, до ювілею.

— У свої 50 наче побувала на балу в ролі Попелюшки, — каже викладачка технологічного університету. — Третього жовтня, у четвер, життя йшло, як завжди: пари, домашні справи. О п’ятій вечора йшла додому і думала, що приготувати. І тут дзвінок від ректора Олега Новомлинця.

Він викладачам телефонує нечасто. Доки брала слухавку, у голові тисячі думок, що могло статися. Сказав, що я їду у відрядження в Суми. Голос бадьорий, значить, щось хороше.

Потім був дзвінок від працівників управління освіти. Сказали: «Будьте гарною, веселою і янгола-охоронця вам». І більше ніякої конкретики. Усе життя викладаю аналітику, здогадувалася, що це може бути. Три освітянки їдуть у Суми напередодні професійного свята, — сміється Валентина Анатоліївна. — Про приїзд Зеленського не казали до останнього. Натякали, що буде гість.

Працівники Чернігівського обласного управління освіти були з нами на зв’язку постійно. До восьмої вечора, як тільки повернулися в Чернігів.

На нагородженні було три педагоги з кожної області. Здивувало, що все пройшло без пафосу. Не було мільйона перевірок, сканувань. Коли президент зайшов, емоцій передати не можна! Увесь час, доки їхала, обдумувала, що йому скажу. Але зустріч з ним — секунди. Встигла подякувати йому та ЗСУ. Сіла і пошкодувала, що не набралася сміливості сказати більше.

Коли поверталися, приймали поздоровлення. Особливо було приємно приймати вітання від випускників. Дорослих, які досягли успіхів у житті. З’являється натхнення працювати ще краще. Як сказав Оксен Васильович (міністр освіти. — Авт.), потрібно не чекати, а наближати перемогу.  Зеленський дякував тим, хто залишився працювати в прикордонних областях.

— У суспільстві є думка, що нагороди отримують або «мазані», або купили за гроші.

— І такі думки є. Одразу скажу — я не «мазана» і нічого не платила. Подання було від керівництва. Рішення приймають в Офісі Президента.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Архіви записів

  • Лютий 2025
  • Січень 2025
  • Грудень 2024
  • Листопад 2024
  • Жовтень 2024
  • Вересень 2024
  • Серпень 2024
  • Липень 2024
  • Червень 2024
  • Травень 2024
  • Квітень 2024
  • Березень 2024
  • Лютий 2024
  • Січень 2024
  • Грудень 2023
  • Листопад 2023
  • Жовтень 2023
  • Вересень 2023
  • Серпень 2023
  • Липень 2023
  • Червень 2023
  • Травень 2023
  • Квітень 2023
  • Березень 2023
  • Лютий 2023
  • Січень 2023
  • Грудень 2022
  • Листопад 2022
  • Жовтень 2022
  • Вересень 2022
  • Серпень 2022
  • Липень 2022
  • Червень 2022
  • Травень 2022
  • Лютий 2022
  • Січень 2022
  • Грудень 2021
  • Листопад 2021
  • Жовтень 2021
  • Вересень 2021
  • Серпень 2021
  • Липень 2021
  • Червень 2021
  • Травень 2021
  • Квітень 2021
  • Березень 2021
  • Лютий 2021
  • Січень 2021
  • Грудень 2020
  • Листопад 2020
  • Жовтень 2020
  • Вересень 2020
  • Серпень 2020
  • Липень 2020
  • Червень 2020
  • Травень 2020
  • Квітень 2020
  • Березень 2020
  • Лютий 2020
  • Січень 2020
  • Квітень 2019
  • Травень 2018
  • Квітень 2018
  • Березень 2018
  • Березень 2017
  • Квітень 2016
  • Травень 2015
  • Квітень 2015
  • Травень 2014
  • Червень 2013
  • Квітень 2013
  • Березень 2013
  • Серпень 2012
  • Квітень 2012
  • Серпень 2011
  • Липень 2011
  • Квітень 2011
  • Листопад 2010