Святий Миколай роздав більше 200 пряників і цукерок

6 грудня, на Миколая, о пів на дев’яту ранку в автобус №24 у Чернігові зайшов сам Миколай.  У  блакитно-білій ризі, високій шапці. З білою бородою.

— Зі святом! — вітав. Дарував подарунки.

— Настрій підняв, —  каже  Світлана ЗАРОВСЬКА, чернігівка. Святого Миколая наживо бачить уперше:). Ним був 34-річний Станіслав Аракільян. Актор чернігівського облмуздрамтеатру.

Пасажири раділи. Усміхалися. Отримували «миколайчики».

— Брали з собою більше  ніж 200, — каже Катерина ЛИТВИН, заступниця начальника відділу культури і туризму Чернігівради. — Пряники роздав відразу. Потім — цукерки. Рошенівські вафельні батончики «Сливки-лінивки».

Чудотворець їздив у тролейбусах та автобусах. На Шевченка — від міського туристичного інформаційного центру (від «Золотого Ключика»). На Левка  Лук’яненка. Звідти — на Міхнюка (колишня Воїнів-інтернаціоналістів). З Міхнюка — на проспект Перемоги. І проїхав назад, до інформаційного центру.

34-річний Станіслав АРАКІЛЬЯН — актор. Працює в Чернігівському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка. Також він студент, вчиться в університеті «Чернігівський колегіум».

— 6 грудня близько 7.30 буду перевдягатися в костюм Миколая, — поділився напередодні. — У ТІЦі, міському туристичному інформаційному центрі. Це біля «Золотого ключика». Потім сяду в тролейбус і поїду. Куди? Це вже буде сюрприз для містян.

Святий Миколай пересідатиме на різні тролейбуси. Завершиться круїз теж біля туристичного інформаційного центру.

У торбочці будуть подарунки. Даруватиме їх, поздоровлятиме зі святом.

—  Не лякає, що треба вітати саме в тролейбусах? Їздять переважно пенсіонери, бо безплатно. У старих курточках. А часом і в брудних.

—  Це мене абсолютно  лякає. Я з робітничої сім’ї.  Народився в Дніпропетровській області, у місті П’ятихатки. Я таких людей  бачив, що… Тролейбус мене не налякає. Усі люди однаково чогось хочуть і чогось не хочуть. Сплять, їдять, ходять, радіють, сумують. Інстинкти однакові. Тільки статус, кількість грошей різна.  Рівень бажань різний.

— Слова вивчили?

— Для щирих привітань нічого вчити не треба. Серце само скаже. Я  людина віруюча. Ходжу до церкви. Читаю писання. Мені не потрібне  спеціальне налаштування. Я знаю, що всі поздоровлення, усі  хороші слова завжди знаходять свого адресата. І з’являються в потрібний час. Треба бути щирим і розуміти, для чого ти робиш, що ти робиш.

Зі слів Катерини Литвин, заступниці начальника відділу культури і туризму Чернігівради, сценарію як такого, дійсно, нема. Усе буде побудоване на вмінні спілкуватися, відвертості  почуттів та привітань.

Станіслав Аракільян уже приміряв  костюм Миколая.

Зі слів Сергія Мойсієнка, директора чернігівського драмтеатру, костюм виготовив драмтеатр.

— Звичайний, стандартний костюм, — каже Станіслав Аракільян.  — Ряса блакитного кольору (ряса — бо Миколай же святий). Розшита золотом, у візерунках. Дуже гарна, нова. На голові спеціальна шапка, стилізована під святого Миколая. На ногах чоботи, певно. Але, думаю, що взуття буде моє особисте. Бо ряса дуже довга.

Станіслав Аракільян святим Миколаєм був вперше.

— Цікавий досвід, — каже. — Я вже співпрацював з управлінням культури. З ТІЦом, туристичним інформаційним центром.  Дасть Бог, якщо в мене вийде, нестиму радість людям і собі.

—  Був відбір, кастинг?

— Мене знають. Я веду різні заходи від нашого управління. Від туристичного центру.

Попередніми роками святим Миколаєм у тролейбусах був Едуард Брагіда, заслужений артист України. Він зараз воює на фронті.

— У  театр прийшло розпорядження на всіх авторів, хто мав зобов’язання за законом, — каже Станіслав Аракільян. — І всі вони пішли служити.

—  Не було хитрих? Хоча, здавалося б, що актори — лицедії.

— Це професія, це різні речі. Якщо я чоловік і не у війську, і я актор, я вважаю своїм обов’язком працювати. І дарувати радість.

Я вважаю так, — міркує. — Професія актора, здавалось би, не дуже суміжна з поняттям війна. Але актор — це, перш за все, особистість. Він є прикладом для тисяч людей. Можливо, пафосно звучить, але насправді так воно і є.

Якщо я зараз у тилу, а не у війську, то я займаюся волонтерством.

Зі слів Катерини Литвин, 6 грудня в Чернігові кілька святих Миколаїв. Саме від міського управління культури. Один вітав у тролейбусах. Ще четверо завітали до дітей, у яких загинули батьки. Костюмів вистачило на всіх. Подарунків теж.

Тамара КРАВЧЕНКО.