Сергій Зеленський три доби жив на зупинці в центрі

Чернігівці носили їжу, цигарки, алкоголь

У середу, 11 вересня, на зупинці «Інститут геології», вулиця Мазепи, 12 в Чернігові з’явився 63-річний Сергій ЗЕЛЕНСЬКИЙ. Сидів на лавці. На ногах зелені пакети. Поряд їжа, вода. Пляшки з горілкою. Час від часу приїжджали патрульні. Намагалися забрати чоловіка.

Сергій Зеленський 12 вересня зранку ще був на зупинці

— Третій день на цій зупинці, — розповідає Марина НЕЧИТАЙЛО, продавчиня продуктового магазину «Маркет 24», що біля зупинки. Говоримо 12 вересня зранку. — На роботу прийшла о 6.10. Він уже тут був. Запитую: «Що це?» Спочатку казав, що його привезли поліціянти. Потім,  що медсестри викинули на траву. Він не ходить, на нозі гангрена. Виходить, сам приповз?

У магазин почали заходити покупці, просили підігріти піцу. Купували булочки. І все несли йому. Одна пані купила горілку. Чекушку. Ніч на носі, холодно. Він трусився. Певно, щоб зігрівся.

Хлопчина зайшов. Думала, собі купує. «Паніні», піцу і сік. Вийшла на вулицю — усе біля нього лежить. Чоловіки цигарки купували.

І до нашого магазину він підповзав. Пачку цигарок і чекушку просив, щоб уночі не замерзнути. Цигарки дала, горілку — ні. Як взяти ті гроші… Від них запах був… Антисептиком обробляла.

Наступного дня зранку прийшла — знову сидить. Закляклий. Винесла кави. Поліціянти приїхали, медики «швидкої». Погано, що номер «швидкої» не записала. З одним з бригади зчепилася. Кажу: «Забирайте, бо замерзне». Підійшов до мене: «Собі додому забери». Інша бригада медиків нормально спілкувалася. Казали, не можемо нічого без його згоди зробити.

— Звідки в нього гроші?

 — Просить на цигарки. При мені двадцятку дали, потім 50 гривень.

Хтось ковбасу приніс. Але ж це зупинка громадського транспорту. Не нормально, коли людина там живе.

— У перші дні на ногах у нього були пакети.

— Так. Закривала магазин о 22.00. Вигуляла песика знайомого. Близько 23.00 викликала таксі. Бачила, як підійшла до нього жіночка. Принесла речі, перевдягла, взула. Запропонувала старі смердючі речі викинути. Відмовився.

— У перший день, коли з’явився, куди я тільки не дзвонила. Усі служби діють наче і за законом, — додає Світлана ЯНГОЛЬ, власниця магазину «Маркет 24». — Але забрати його нікуди не можуть. Розумію, що йому треба допомога, а як це зробити? Куди звертатися?

Дівчата бачили, як він наливав підлітку горілку. Поліціянтам про це сказали. Протокол на нього склали, і все.

 У четвер до нього не можна було підійти. Під себе сходив. Дзвонила в «Муніципальну варту». Сказали, що таким не займаються. У міську раду телефонувала, у соціальні служби. Проблему почули, але як її вирішити, розвели руками.

Усі кажуть: «Він людина у вільній країні, без його згоди забрати не можемо». З цим не сперечаюся. Має право на життя. Нормально розмовляє, ні з ким не лається. Відповідає на питання.  Поганого нічого не робить.  Але всі інші повинні під нього підлаштовуватися? Люди на зупинці не сидять. Чекають транспорт за кілька метрів. А хто її повинен мити?

На вулиці вночі вже холодно. Не чекати ж, коли помре? Або почне грітися, щось палити. Казали, що жив на зупинці біля  лікарні №2. Ще десь жив. Практикує таке.

— Вигнали з лікарні в піжамі, — каже Володимир Зеленський, як з’явився на зупинці. Говоримо зранку в п’ятницю. — Був у лікарні на Пирогова, у дев’ятиповерхівці.

— Дім, рідні є?

— Дім був на зеленхозі. Поки сидів, чи мати, чи донька продали. Сидів 47 років. За три вбивства. Перший раз підрізав афганця біля фонтану, де жабки колись були. Одного підрізав в Кіровограді. Сиділи, пили. Відсидів за це 12 років. Повернувся додому. У річці не купався, з жінкою не побув. Один біля прокуратури почав розповідати, як мені треба жити в тюрмі… — каже про третій раз, за який відсидів.

— Чому не хочете йти в притулок?

— Я можу тільки повзати. У центрі був. Там така публіка. 16 чоловіків, дві жінки. Заходять: «Ну що, пі…си, вставайте».

«П’ятий раз забираємо, лікуємо, на ноги ставимо»

З п’ятниці Сергій Зеленський у притулку для безхатьків на Святомиколаївській у Чернігові.

— Як вдалося вмовити? — запитую 56-річного Миколу РОМАНОВА, керівника Чернігівського центру соціальної адаптації і реабілітації.

— Я приїхав до зупинки своєю машиною. Підійшов, запитав, чи поїде в центр. Погодився. Той ще персонаж, — характеризує Зеленського Микола Миколайович. — 43 роки відсидів, — уточнює кількість років. — За цей час тільки чотири місяці побув на волі.

У нас він уже п’ятий раз.  Коли вперше потрапив, був страшний.  Ходив з паличкою. Болт на себе забив. Горілка дорожче. Ті, хто знаходиться в центрі, кастинг не проходять. Які вже є. Люди, які знаходилися в такому самому становищі, підгузки йому міняли. Ноги бинтували. Доглядали за ним у повний зріст. А він бився милицями, матюкав.

Його психічний стан не дозволяє робити те, що ми хочемо. Підлаштувати під соціум. Йому зручніше бути жертвою. Сидіти на лавці, розповідати, який нещасний. Щоб його жаліли, купували цигарки, горілку. Купуючи алкоголь, не робите людині краще.

— Як потрапив знову на зупинку?

— Не знаю. З 2018 року він у нас час від часу буває. Перший раз потрапив з обласної лікарні. Подзвонили, щоб забрали. Тоді в другій лежав. Підлікується, стає нормальний. Пише заяву, іде з лікарні. Тримати не можуть. Вийшов за двері — знову те саме.

Через наш центр багато пройшло людей. Хтось дякує, іде далі. Є такі, яким не подобається. Але це недопустима розкіш — валятися в громадському місці, де ходять діти, жінки. На жаль, такі люди є. Від них нікуди не дінешся. Їм треба допомагати.

Поки Зеленський буде в нас. Підлікуємо. Але тримати силою не можемо.

— Він казав, що був дім, який продали донька чи мати.

— У нас є такі люди, у яких родичі живуть в Австралії. Для того щоб це перевірити, повинно бути бажання. Коли в нього було це бажання, він ще ходив ногами. Біля «Союзу» просив милостиню. Почав купувати алкоголь. Приповзав до нас. Відмовили ноги. І так по колу.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки