Ранок після ракетного удару. Чернігів. 4 січня 2025

Третього січня, у п’ятницю, російська армія вдарила по приватному сектору на околицях Чернігова балістичними ракетами  «Іскандер-М». З касетними частинами. Прилетіло в Півці та Олександрівку.

16.20 — перша ракета

28-річна Влада ВЛАСИК у цей час була вдома. Будинок її батьків, 63-річного Віктора і 60-річної Світлани ВЛАСИКІВ, у мікрорайоні Олександрівка. Ракета впала  на городі, за десять метрів. Діаметр вирви — майже 11 метрів.

Будинок з білої цегли. Влада сиділа під стіною у своїй кімнаті. Стіну знесло вибуховою хвилею.

— Свисту ракети я не чула. Недарма кажуть: «Ракету, що тебе вб’є, ти не почуєш». І це правда, — описує момент прильоту Влада. —   Спалах, вибух. На мене падає стіна, цегла. Розумію, що втрачаю свідомість. На мить відключилася. Приходжу до тями. Я під завалом. Навкруги темрява. Мене хтось витягує.

Це був 53-річний Віктор Бубенко, дядько Влади. Він перший прибіг до Власиків. Вивільнив племінницю. Пізніше з’ясувалося, що в  неї забій спини. Синець під правим оком проявився наступного дня.

— Дивом нас не прибило на смерть, — каже Влада.

У момент прильоту її батьки були на другому поверсі будинку.

— Тиша. Вибух і сильний удар у спину. По нирці. На тому місці тепер гематома. Боляче ходити, — приєднується до розмови Світлана Власик. — У чоловіка контузія. Поряд з нашим будинком у двоповерховій врем’янці жила невістка з онучкою. Вийшли з дому напередодні. Це й врятувало їх. Врем’янка від вибуху склалася. Повністю зруйнована.

Віктор, мій брат, теж був у дерев’яній врем’янці.  Добре, що вчасно вийшов. Дивом уцілів. І нам допоміг. Уламок прошив Віктору ногу. Перелом ребра. Від ракетного палива обпекло спину. Звернувся до медиків лише на третій день. Він остерігається лікарів.

У дворі Власиків побиті уламками три легкові автівки: «Лада», «вісімка», «Мітсубісі Грандіс».

— 30 років будували цей дім. Мали все. Тільки жити стали спокійно. І за мить втратили, — печалиться Світлана. — Медиків на «швидких» до нас не пропускала поліція. Невідомий чоловік на своїй машині відвіз мене з донькою до другої міської лікарні. Лікарі оглянули нас і сказали, що ми народилися в сорочці. Якби ракета впала на кілька метрів ближче, нас би не було в живих.

— Де живете зараз? — запитала у Влади Власик 7 січня.

— У знайомих. Прихистили мене і батьків. Міська рада запропонувала кімнати в гуртожитку на Ціолковського. Дядько Віктор погодився. Але то інший край Чернігова. Незручно добиратися. Та й речі треба перевозити. Контролювати, щоб їх не розікрали. На диво, у будинку вціліла майже вся сантехніка і побутова техніка. У мене в кімнаті, навпроти стіни, що впала, досі висить  дзеркало метр на метр. На ньому теж жодної подряпини.

Тримали господарство:).  Три коти: Мася, Мишонок, Тімон. Пес Борзон та дві курки. Усі налякані. У Тімона опік на шиї  і курка пропала.

* * *

По сусідству з Власиками у двоповерховому будинку  проживали 67-річний Василь та 66-річна Ганна Бондаренки. Вибуховою хвилею так само знесло стіну дому. Шифер на даху зламаний. Вікна і двері повилітали.

— Були вдома удвох з бабусею. Дідусь напередодні потрапив до лікарні. Приїхав її провідати, доки  на канікулах, — розповів 16-річний Олександр ГУПАЛ, онук Бондаренків. Вчиться у десятому класі ліцею №12. — Ми були в різних кімнатах будинку. На іншому боці від вибуху. Мене врятував щільний тюль. Після вибуху віконна рама та уламки скла падали на мене. І якби тюль не затримав,  мене б сильно поранило, а, може, і вбило. Жити є де. Бабуся з дідусем мають дві квартири.

16.37 — друга ракета

56-річна Наталія ВАСЮК та 58-річна Ірина БОГОМАЗ, сестри, були у дворі, коли на їх город прилетіла ракета.

— Після першого вибуху вийшли на вулицю. Ніхто ж і подумати не міг, що буде другий. Стали біля будинку. І бабах! Від вибухової хвилі впали на землю. Скло, шифер летить на нас. Аби Юра, чоловік, був у спальні, не вижив би, — тривожиться Наталія Васюк. — Вийшов звідти за кілька хвилин до прильоту. Уламки розлетілися в тій кімнаті.

— Курник склався. Дах упав у середину. Три курки з поламаними лапами. Треба дорізати. Інші десь бігають, — каже Ірина Богомаз.

У сестер будинок на дві родини, на два входи. Вибуховою хвилею знесло шифер з даху, повилітали вікна та двері. Уламками побило стіни  та побутову техніку. Упала стеля.

— Казала тобі, не спіши шпалери клеїти. Війна на дворі, — сварить старшу сестру Наталія Валентинівна.

— Хотілося красоту зробити, — зітхає Ірина.

— Завтра приїде комісія і все зафіксує. Щоб отримати гроші за програмою «єВідновлення», — заспокоює 58-річний Віктор ГЕРАЩЕНКО, заступник міського голови. — Потім з заявою звертайтеся на Шевченка, 9, у відділ звернень громадян. За матеріальною допомогою від міста.

— Будь ласка, допоможіть нам пережити зиму! — звертаються сестри до 44-річного Дмитра Брижинського, начальника Чернігівської МВА. Він підійшов до їхнього двору разом з Геращенком у суботу вранці. — У нашій родині троє військових.

Наталія розповіла,  що Борис, син Ірини, загинув в Олександрівці у 2022 році. Підірвався на міні. А Олександр Богомаз, чоловік Ірини, пропав безвісти  під Кураховим на Донеччині рік і вісім місяців тому. Служив у 58-й окремій мотопіхотній бригаді. Брижинський очолював цю бригаду з травня по вересень 2022 року.

* * *

По сусідству з сестрами будинок 62-річного Олександра ВОРОБ’Я. Живе сам. Дружина Наталія виїхала в Німеччину. Від місця прильоту до будинку — метрів 50. Вибуховою хвилею вибило вікна, двері, упала стеля.

— Хоч вікон і немає, але опалення не вимикаю. Щоб вода в трубах не замерзла. Треба повністю новий дах наводити, — печалиться чоловік.

На столі купа ліків. У хаті гуляє вітер, час від часу їх скидає. Тремтячими руками чоловік кладе ліки на місце.

— Побув у лікарні на крапельницях. Прийшов, сів вечеряти — і бабах! Добре, що сам не постраждав.

16.51 — третя ракета

Упала в Півцях.

* * *

Семеро чернігівців отримали поранення. Двоє з них у лікарні. Прильоти зруйнували два будинки: Власиків і Бондаренків, пошкодили  28 будинків, зокрема Васюків і Богомазів,  12 господарських приміщень (сараї, курники), три автівки.

А наступного дня рашисти скинули чотири КАБи в центр міста Семенівка. Поранено семеро дорослих і двоє дітей. Пошкоджена лікарня, житлові будинки, п’ятиповерхівки, двоповерхівки, кафе, автівки.  7 січня обстріли Семенівки продовжились. Криють з артилерії.

Ольга САМСОНЕНКО, Юлія СЕМЕНЕЦЬ.

Фото авторок.