«Повиривали з м’ясом ще в лютому. А то що ж це за бєзпрєдєл, що баба-пенсіонерка ніяк не може добитися справедливості?»

На першому поверсі багатоповерхівки довгий час світилася рекламна вивіска кредитної компанії «Швидко гроші». Заважала спати вночі 61-річній Олені ПАНЧЕШНІЙ, однокімнатна квартира якої на третьому поверсі якраз над вивіскою. Ліхтарі світили до ранку, просто у вікна квартири. Від яскравого світла не захищали ні товсті штори, ні жалюзі. «Весть» писала про цей випадок. Потім телефонували в «Муніципальну варту», і щоразу обіцяли «зняти на наступному тижні».

Олена Панчешна зверталась у «Муніципальну варту», у ЖЕК №10, що обслуговує будинок, на гарячу лінію міськради, навіть на урядову лінію. Писала заяви, просила працівниць офісу вимикати хоча б на ніч ті ліхтарі, що світять угору. Одні не відповідали, другі перенаправляли в інші інстанції, треті обіцяли, але не знімали.

Прийшла клята війна. Уже ніщо ніде не світиться. А як і світиться, то «тихо-тихо»…

— Олено Іванівно, що з вивіскою? Виходить, війна вашу проблему вирішила?

— Хай би вона… Нічого війна не вирішила, біди тільки наробила. Я в квартирі сиділа, дивилась, як «Гради» на стадіон летять, на політех… Ні світла, ні газу. По воду на Десну ходила. Страхіття… Автоматні черги на вулиці лунали, я вже з життям прощалася…

А вивіску зняли ще до війни, 1 лютого.  Приїхала «Муніципальна варта», чотири робітники. Познімали-поздирали все, що заважало. Навіть директор «Швидко гроші», якого знайти не могли ніяк, з Києва приїхав. Бігав там, виступав. А мунвартівці йому: «Вас же попереджали, щоб самі зняли». І вони «рвали з м’ясом»: усі ті ліхтарі, навіски його. Думав, жарти з ним жартуватимуть. А поряд «Київстар» на будинку свій напис прикріпив, то працівники «Мунварти» заодно й туди полізли, зняли.

Я саме з магазину повертаюся — вантажівка стоїть, туди мунвартівці зідраний хлам вантажать. Директор побачив мене, обурюється. Він же за місяць до цього нову вивіску повісив, бо стара встигла полиняти. На всю стіну. Йому мало було. Кажу: «Багато виступатимеш, то ми ще опалення перевіримо, як ти з мого будинку тепло тягнеш. Є лічильник?» А хлопці почули це, «зачепилися» і пішли перевіряти.

А до того Хрустицький (49-річний Віталій Хрустицький, колишній керівник комунального підприємства «Муніципальна варта». — Авт.) мене «завтраками» годував. А я не витримала і Олександру Ломако, секретарю міськради, написала у фейсбуці. Бо що ж це за безпрєдєл, що баба-пенсіонерка ніяк не може добитися справедливості? Бачу, відповів у месенджері: «Ваше питання вирішується». Зразу, через два дні, приїхали. Я йому подякувала, а Ломако мені сердечко поставив. Я думаю, разом допомогло, бо й у «Весть» же зверталася.

Але! Після того вони прийшли і повивішували свої вивіски «Швидко гроші» знов! Не над офісом, правда, а на перилах біля входу. Та скоро приїхала «Варта» і те познімала. І вже вони працювали з невеликим листочком на дверях.

Я з початку війни нікого з них не бачила, дурні вони, тут сидіти?

Олена ГОБАНОВА