“ПІСЛЯ ШАУРМИ, КУПЛЕНОЇ В КІОСКУ В БЕРЕЗОВОМУ ГАЮ, СИН БЛЮВАВ ВСЮ НІЧ”

“А потім ще три дні відходив”, — обурена чернігівка Тетяна Бахмат.

Це сталося у серпні.

Вівторок, 15 серпня. Сонячно, у Березовому гаю гуляють мами з дітьми. Кіоск «Шаурма» закритий.

— Вони не працюють уже числа з 9-го. Після того, як тут побувала поліція, — з 33-річною Тетяною БАХМАТ спілкуємося перед опущеним козирком кіоску.

— Увечері в неділю, 6 серпня, ми прогулювалися. Живемо неподалік, два роки тому переїхали з сином з Києва в будинок моєї бабусі.

Ходимо гуляти в парк. Святик захотів шаурму.

— Часто в них купували?

— Кіоск відкрився менше двох місяців тому. Ми купували вперше.

Ту шаурму він з самого відкриття кіоску випрошував. Ідемо повз, у «Квартал»: «Мамо, хлопчики вже брали, там смачна шаурма». Кажу: «Глянь, він тією ганчіркою одною тре все». Але ж випросив.

Син купив її о 19.45.  Є чек, де написано час. Платив карткою на картку продавця.
Тетяна показує чек про сплату через банк. Вартість — сто гривень.

— Він її навіть трішки не доїв. Здається, з куркою.

— Підозрілий запах був?

— Хвалився: «Дядя сказав, що зробить йому фірмовий соус з сиром «ДорБлю» (м’який сир, покритий білою пліснявою. — Авт.). Я пізніше питала малого, хоч смачна була та шаурма. Каже: «Поки їв, нічого поганого не відчував».

А о пів на дванадцяту ночі Святик поскаржився: «Мамо, мені зле. Нудить». Попив мінералки. Не допомогло. Виблював він ту шаурму повністю. Дала ніфуроксазид. Годину поспав, а з пів першої ночі блювта вже не припинялася аж до ранку. Дитина ковток води зробить і все назад. Усю ніч: «Мамочко, дай тазик…». І я з тим тазиком туди-сюди носилася. Постійно давала воду.

— Лікаря викликали?

— Ні. Була ніч. Дитину б зразу забрали в інфекційне відділення на промивання. А він і так настраждався.

З п’ятої ранку до блювоти додався ще й пронос.  І вже з п’ятої до восьмої він бігав і на унітаз, і до тазика. Це просто жах був.

Уранці я побігла до того кіоску. Якби він був відкритий, боюся, я б тому дядьку і ніс розбила, — не стримує емоцій Тетяна. — Але йшов дощ, кіоск був закритий увесь день. Я приходила разів 20.

Дитину мутузило чотири дні. Розлад шлунку і нудило. Їсти взагалі боявся. Варила йому легкі супчики без засмажки. Давала ніфуроксазид, активоване вугілля, регідрон, гранули ентеролу…

Приїхала до них увечері 8 серпня. У ларьку був продавець Сергій. Назвався тільки по імені. Уточнила, чи він власник. Сказав: «Ні».

Я повідомила, що дитина отримала отруєння після того, як з’їла куплену в них шаурму, попросила документи. Сергій твердив, що такого не може бути і показав санітарну книжку. Термін якої закінчився в кінці липня. Попросила показати іншу документацію, дозволи на цю діяльність. Взагалі то все це має бути в куточку споживача на видному місці, але не було. Сказала, що збираюся звернутися  в Держпродспоживслужбу, податкову інспекцію. У них немає ні касового апарата, ні проточної води. Попросила сертифікат якості на продукти. Продавець сказав, що не може дати, бо всі продукти вони закуповують в магазині. Особисто я не розумію, як вони могли отримати дозвіл на відкриття закладу громадського харчування.

Тетяна Сергіївна юрист, займається приватною практикою.

— Сергій разів три відходив, комусь телефонував.

Прийшов інший хлопець. Назвався хазяїном, Сашею. Приніс щось схоже на витяг з реєстрації ФОП. Коли я сказала, що хочу роздивитися прізвище, бо подаватиму скаргу, висмикнув той документ з моїх рук зі словами: «Та пішла ти!» Я при ньому зателефонувала до патрульної поліції. Він кричав, що це приватна власність. Показував на паркан поряд, яким огороджене кафе Івана Донця.

Заяву в патрульну поліцію я написала того ж дня, коли патрульні приїхали.

Потім вони пропонували мені владнати все по-хорошому. Їхнє «по-хорошому» — то дати їм змогу і надалі труїти дітей?

Назавтра, 9 серпня, я написала в Держпродспоживслужбу. Звідти вчора мені зателефонували, пояснили, що оскільки ларьок закритий, то нічого не можуть зробити. Адже на аналіз вони беруть продукцію, яка продається в закладі, а не ту, яка вже куплена і невідомо як зберігалася.

Того ж дня написала в міську податкову службу. Як це ларьок досі працює без касового апарату?

Син тепер не тільки шаурму, а й в «Макдональдз» не хоче.

***

Ділянка землі, на якій стоїть ларьок «Шаурма» в Березовому гаю, належить родині 67-річного Івана ДОНЦЯ, відомого в Чернігові підприємця, колишнього депутата міської ради. Зателефонувала Івану Михайловичу.

— Це не моя територія, а дочки Інни. Навіть адреса інша: Пухова, 114-б. Але я в курсі ситуації. Прикро, що дитина отруїлася, я жінку розумію. Вона після отруєння викликала поліцію, і правильно зробила. Отруїли, нахамили. Поліція приїхала, здається в хлопців не виявилось потрібних документів.

Цей Саша приходив до мене, просив дозволу поставити вагончик з шаурмою. Ми походили, вибрали місце. Там колись стояв ларьок «Морозиво». Платили 10 тисяч гривень оренди в місяць. Кажу йому: «Якщо хочеш, давай на тих же умовах. Територія доччина, але я домовлюся». А він мене обхитрив, звернувся до дочки напряму. Умовив за чотири тисячі, мовляв, батько дозволив. Інна погодилась. А що, у неї троє дітей.

Дивлюсь, уже ходить тут, голову опустить, щоб я не впізнав.

Позавчора приходила сюди Нацгвардія, представники інспекції захисту споживачів. Теж шукали власників. Тижнів півтора їх немає. Більше нічого про них сказати не можу, оренду він заплатив.  Здається, військовий, казав, що служить. Вода туди, до кіоску, не підведена. Вони набирали в каністри в мене в туалеті.

Договір оренди був усний, це приватна власність, а оренда тимчасова.УВзимку вони продавати не будуть.

***

Землю під ларьок і сам ларьок у Донців орендує 30-річний Олександр ХОЛЯВКО, чернігівець.

— Як вийшло, що хлопчик отруївся? — запитала його.

— Не можу сказати. Продукти ми купували щодня свіжі. Є всі чеки. М’ясо завжди в супермаркеті «Пчілка», а овочі та все інше — у «АТБ». Є холодильник, щодня клеїмо стікери на  продукти.

Це вперше, коли скаржаться, що отруїлися нашою шаурмою. Усі тільки хвалили. Того дня було продано багато, і тільки цій дитині погано стало.

Я не був на місці, і мені зараз складно пояснити суть конфлікту, що в них там відбулося. У нас є санітарні книжки, висновки санстанції.

— Але термін санітарної книжки продавця закінчився в липні?

— Ні. Термін був продовжений,  як тільки закінчився попередній. Усі строки витримані.

— Чому в закладі немає куточка споживача?

— Я можу показати всі документи, коли приїду.

Олена Гобанова

Тетяна Бахмат. Фото Олени Гобанової