Олександра Попандопало робить більше 100 операцій на рік

Олександра Попандопало робить більше 100 операцій на рік

Олександра ПОПАНДОПАЛО, хірургиня відділення загальної хірургії і патології підшлункової залози Чернігівської обласної лікарні, за рік робить більше 100 операцій. І відкритих, і закритих лапароскопічних. Працює п’ять років. Перед цим було три роки інтернатури.

Чергувала в лікарні «Швидкої допомоги», була медсестрою   

У Олександри Олександрівни керівником був Станіслав Коваленко, завідувач відділення, заслужений лікар України, експерт обласного управління охорони здоров’я з трансплантології.

— Тут такого не було, що жінкам тільки дітей народжувати та борщі варити, — каже Олександра Попандопало. — Але це іноді траплялося в Києві, під час практики. Коли говорила, що хочу стати хірургом, деякі викладачі скептично усміхалися.

У Чернігові з першого дня до Олександри поставилися адекватно. При тому, що раніше лікарок у хірургії загального профілю в обласній лікарні не було. Тоді як у проктології є —  Наталія Сащенко. У щелепно-лицьовому є давно — більш делікатна робота. І завідувачкою там стала жінка — Владислава Фриз.

Хірургиня переконує, що для кар’єри важливі професійні й особистісні навички. Характер.

— Мої батьки не мають, на жаль, вищої освіти, — говорить пані Олександра. — Нас троє в сім’ї дівчат, і в тата була завжди ціль, щоб три його доньки отримали вищу освіту. Він зробив для цього все.

Мрія про вищу освіту дітей була досягнута. Старша сестра Олександри юристка, працює у Верховному Суді України. Середня — філологиня-перекладачка. Олександра ж, найменша, вирішила вступати в медуніверситет.

— Я завжди захоплювалася професією лікаря, — говорить вона. — Якщо поверталася пізно зі школи, то зупинялася і хвилин п’ять дивилася, як на найвищому поверсі нашої районної лікарні (у місті Сквира на Київщині) світяться вікна. Дивилася на лампи, на лікарів. Я реально могла спостерігати це як священнодійство. Я вважала, що лікар — це професія казкова.

Олександра Попандопало каже, що зараз багато жінок обирають хірургію — ця тенденція спостерігається останні десять років, вона її чітко бачить. В майбутньому, з урахуванням нових технологій, можливо й фізично жінкам буде легше.

Олександра почала працювати  ще до інтернатури.

— У лікарні «Швидкої допомоги» допомозі завжди раді, — розказує лікарка. — І на 5-6 курсах, якщо активно ходити на чергування, можна активно оперувати. Ти ж не сама — стоїш з досвідченим лікарем, який тебе сто разів бачив на операціях.

Я там працювала постовою медсестрою півтора року, з третього курсу. Кожні вихідні. Якщо гаряче чергування, 30-40 пацієнтів було за зміну. Кровотечі, непрохідності, ущемлення грижі. Школа потужна. Там можна було побачити все. Ургентній невідкладній хірургії можна було навчитися.

Найскладніше було під час бойових дій

— Всі операції були складні під час бойових дій, у лютому-березні 2022 року, коли Чернігів опинився в облозі, коли місто обстрілювали зі ствольної артилерії, мінометів, бомбили з літаків, — згадує Олександра Попандопало. — Про бойові травми  ми до цього читали лише в книжках. Плюс умови операцій були дуже важкі. Траплялися й несумісні з життям випадки.

Коли у виші (а Олександра Попандопало закінчила медичний університет імені Богомольця в Києві) викладали військово-польову хірургію, вона й не думала, що доведеться з цим стикнутися.

Лікарка каже, що із відділення ніхто не поїхав, залишалися у Чернігові. І навіть інтерни, молоді хлопці, допомагали фізично. Це було дуже важливо, бо вимкнули електроенергію, не працював ліфт. Завдяки досвідченим хірургам (у відділенні працює, наприклад Юрій Силяєв, він здобував освіту у військово-медичній академії) достойно себе повели під час бойових дій. Надавали адекватну хірургічну допомогу, багатьох врятували.

Спектр операцій

— Є операції, які виконує лише лікар вищої категорії, — розказує про спектр операцій Олександра Попандопало. — Грижі, у тому числі защемлені, запущений апендицит, лапараскопічну холецистектомію, всю невідкладну хірургію ми, як чергові хірурги, маємо самі оперувати. Над цим працюємо з першого дня інтернатури. Від завідувача Станіслава Коваленка я знання брала по максимуму.

Якщо говорити про порятунок життя, черговий хірург повинен справитися відразу з критичними ситуаціями. А потім, якщо не справляється, може покликати старшого колегу.

— Кличеш на допомогу — ми цього не соромимося, — говорить молода лікарка. — Це хірургія. Це нормально. Ніколи не треба забувати: якщо не руками тобі можуть допомогти, то словом. Є операції, котрі стоять на потоці. Пупкові грижі, пахові грижі, холецистектомії. Вони можуть бути прості, студентські. Але навіть тут бувають особливі анатомічні структури, де треба досвід. Тоді й приходить старший хірург.

Олександра Попандопало вважає, що лікар завжди має вчитися.

***

Чернігівська обласна лікарня — надкластерний заклад охорони здоров’я — багатопрофільний лікарняний заклад, орієнтований на забезпечення обслуговування у найбільш складних та рідкісних випадках.

За 2023 рік прооперовано 10135 пацієнтів/пацієнток, проліковано 24847, звернулося за медичною допомогою 181 389. Має структурні підрозділи лікувально-діагностичного профілю, хірургічне, параклінічне, полікліничне.

Серед хірургічних — хірургічне загального профілю і патології підшлункової залози, нейрохіругічне, торакальне, мікрохірургії ока, отоларингологічне, проктологічне, щелепно-лицьової хірургії, урологічне, опікове, судинної хірургії, ортопедо-травматологічне, інтервенційної кардіології, інвазивної та ендокринної хірургії.

Тамара КРАВЧЕНКО

Олександра Попандопало, хірургиня

Фото авторки

В операційній з підписами

Фото надане Олександрою ПОПАНДОПАЛО

Матеріал створено у співпраці з Волинським прес-клубом