«Ношу з собою пакетики»

17.10.2024 | Місто

Клавдія Ханікашвілі тримає собаку Мишку

Чому чернігівці прибирають і чому не прибирають какашки за своїми собаками? І чи взагалі хтось прибирає купки з газонів? З такими запитаннями пройшлася міськими парками і на Валу.

75-річна Клавдія ХАНІКАШВІЛІ з тих, хто прибирає. У неї два пси: Мишка і Жаньчик.

— Для прибирання фекалій після своїх дівчат купила у ветмагазині спеціальні пакетики. Коштують від 50 гривень в залежності від кількості і розмірів, — дістає з жіночої сумочки і показує пакетики Клавдія Олександрівна. — Собаки в мене безпорідні, покійної доньки. Любила їх дуже. Приказувала: «Жанька, ти моя душечка. Живи довго-довго. І не хворій». А сама покинула нас минулого року, — витирає сльози пенсіонерка. — Жаньчику — 16 років, бабуся. Мишка її онучка. Маму Мишки отруїли, підібрала біля школи щурячу отруту.

Живемо біля 19-ої школи, район ЦУМу. Там і гуляємо тричі на день. І для них добре, і для мене рух. Два рази мінімум кожна собаця кладе купки. І кожного разу прибираю. Сумно, що не всі собачники це роблять. Ідеш ввечері по темному, і обов’язково влізеш у гівно. Добре, якщо від маленької собаки. А там поряд школа, дітвора.

А ще на нашому кутку є проблема, куди викинути потім той пакетик. Немає урн зовсім. Доводиться носити по району, поки гуляємо. Або викидаємо в сміттєві баки біля будинків. Декілька разів доводилося навіть додому нести, бо так і не знайшла, куди викинути.

Два звичайні пакети-маєчки тримає по різних кишенях 36-річна Інна АДЕРІХО, дружина Дмитра Адеріхо, відомого чернігівського художника. Зустріла їх на Валу 2 жовтня зранку.

Інна Адеріхо з Чапою

— Гуляємо по 3-4 рази на день. Одну-дві купки за день маємо. То пакетики завжди тримаю в кишені. Викидаю в урни для сміття у парку, — каже жінка. — Іноді Чапа любить у клумбу сходити. То, чесно кажучи, там не прибираю. Буде добривом.

Собачники, як секта. Всі про всіх знають. І власники дружать, і песики. Коли гуляємо по Валу, часто зустрічаємо Володимира Пилипенка, історика, з лабрадором. Владислава Атрошенка, міського голову, з білою собачкою.

Ми для Чапи – мінімум треті власники, — ласкаво називає песика Інна. — Наш антистрес. Перший власник бив її. Друга власниця, молода дівчина, покинула під час вторгнення і виїхала за кордон. Забула зовсім про неї. Забрали Чапу з собою до підвалу і більше з того часу не розставалися.

Прибрав купку у парку біля пам’ятника Богдану Хмельницькому після свого Річі, пекінеса, 39-річний Артем МІРОШНИЧЕНКО.

— Спостерігаю, що десь з десяти собачників все ж один-два можуть не прибрати після свого улюбленця. Після того, як песик зробить свої справи, відвертають обличчя, ніби нічого не бачать, — каже чоловік. — Майданчиків для вигулів на весь Чернігів лише два — в парку навпроти ЦУМУ і в Березовому гаю. Цього замало.

* * *

Підходила і до тих, хто не прибирає. Їх більше, ніж один-два на десяток собачників. Відвертаються, швидко відходять. Кажуть: «Дощик змиє», «Не буду».

Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки