Неля Лавриненко відтворює методику Софії Русової для дитячого садка

Неля Лавриненко

«Або ти береш відповідальність, або не береш відповідальність», — каже Неля ЛАВРИНЕНКО, директорка і засновниця першого в Чернігові приватного дитячого садка і школи «МудрАнгелики» (мудрі ангелики). У 2024 році вона впроваджує STEAM-освіту (Science — природничі науки, Technology — технології, Engineering — технічна творчість, Art — мистецтво, Mathematics — математика) і вивчає праці Софії Русової.

Русова, видатна українська педагогиня, у 1871 році створила перший у Києві приватний дитячий садок, а потім школу. Софія Федорівна думала, як ми б зараз сказали, про лагідну українізацію, усвідомлення національної ідентичності ще в садочку.

Поєднання сучасних викликів і традицій

Свої наукові дослідження Неля Лавриненко використовує для створення сучасної методики виховання дошкільнят та школярів.

— Дуже цікаво порівнювати, як у 1906 році Софія Русова прописувала український садочок і як зараз говорять про STEAM-освіту, — каже освітянка. — Цей новий напрямок, який поєднує креативні підходи та технічні знання. Мета — щоб діти виходили зі школи підготовленими до життя, вирішення проблем і подолання труднощів.

Якщо ми хочемо бути українським садком, якщо ми в Чернігові, треба подивитися, що писала Софія Русова. Так я відкрила її роботи. Знайшла в інтернеті відскановані, набрані на машинці. І була здивована. Це ж якраз те, над чим ми зараз працюємо. Коли почали порівнювати в педколективі вимоги STEAM-освіти, багато співпало з працями Русової! Вона вже тоді передбачала зміни.

Русова писала, що з приходом нового століття (у її випадку — 20-го, у нашому — 21-го) треба бачити, розуміти й враховувати сучасні виклики, але «не руйнувати стовпи», не забувати про традиції.

Це практично Марія Монтессорі * наша українська. Русова вивчала Монтессорі також. У роботах пояснює, у чому відмінність, з чим погоджується, з чим ні. Вона наполягає на важливості української ідентичності. Русова наголошує: якщо дитина не буде знати традицій, мови, то не відчуватиме єдності зі своїм народом. Радить виховувати діток на народознавчих аспектах: традиційному мистецтві, ремеслах і допомагати зрозуміти вже в садочку, що вони — українки й українці.

Неля Лавриненко пройшла шлях від вчительки до працівниці Міністерства освіти і науки України. У Чернігові починала свою діяльність із Центру розвитку дитини «Янголятко».

— Русова писала, що треба вводити в програму багато музики і ритміки, —  продовжує Неля Петрівна. —  Тому що це дає, окрім музичного розвитку, розвиток мовлення. У нас є хореографія в дітей, окрім уроків музики, де вони співають і грають на музичних інструментах.

Діти разом з вихователькою створюють проєктні роботи, вирізають, ліплять. Директорка показує макет  аеропорту з паперу, пластиліну і тіста, вулик із бджолами (бджоли з яйця від кіндер-сюрпризу), город. Під час екскурсії навчальними класами стає зрозуміло, чим STEAM-освіта відрізняється від звичайної: тут діти майструють, творять разом з вихователькою (вчителькою) .

— Як у садочку  пропонувати трирічним чи чотирирічним дітям робити проєкт? — запитує Неля Петрівна. — Вони ще не розуміють. І ми прийшли до того, що вихователі разом з дітьми майструють, будують і в ці моменти розбирають тему. У п’ять-шість років вони самостійно або групками можуть щось побудувати, а до того часу має бути поряд доросла людина. І саме це Софія Русова рекомендувала.

У нас сідають на килимку і вихователька дітям читає. Потім вони разом розбирають текст — це вправа на критичне мислення. Софія Русова радить так само.  Вона пише, що засвоєння наук невідривне від природи, реального світу.  Якщо ми вивчаємо птахів, варто піти і поспостерігати за птахами. Якщо говоримо про  риб, діти йдуть до наших акваріумів. Вони дивляться, що в рибок є: плавники, хвости, зябра, яке їхнє забарвлення. Потім створюють свій проєкт, на основі побаченого.  На уроці математики діти рахують рибок, визначають, скільки літрів води треба для акваріуму і що це за одиниця виміру.

Коли було жарко, ми вчили в садочку, що таке температура і як її порівняти.

Беремо три посудини, вливаємо воду: літню, теплу, холодну. Дитина стає однією ніжкою в літню водичку, іншою в теплу, потім обома ніжками в одну посудину. Дивуються: «Там, де холодна вода була, стала тепла. А тепла — холодною». І вони: «Як так?!»

Дитина в садочку є особистістю. І про це також писала Софія Русова — дитина має бути особистістю. Для нас дуже цікаво було читати її поради, як має виглядати вихователь, що він повинен знати, як мова має бути поставлена. Бо якщо вихователь не вміє грамотно побудувати речення, то й дитина не навчиться. Вони, малі, копіюють манери, поведінку. Окрім цього має бути взаємоповага.

Треба взяти те наукове підгрунтя з точки зору психології, що дитина любить у цьому періоді, і створити навчальний процес таким чином, щоб дитині подобалось. Але важливо не перегнути палицю, не перетворитися на аніматорів. Має бути пошук підходу: це цікаво, і вихователь підтримує — а спробуємо, проаналізуємо, як, чому, щоб дитинка не споживала готове, а думала.

— Спочатку вихователі насторожено ставляться до нових вимог, дуже критично, — не приховує Неля Лавриненко. — А потім загораються і самі починають креативити. Ми даємо їм свободу творчості.

«Я займаюсь улюбленою справою. Від цього не вигорають»

Літо в цьому садочку — з басейном.

— Хочете в басейн? — запитує директорка малечу.

— Хочемо!

Страху перед директоркою діти не відчувають. Йдуть обніматися.

— У нашому садку і школі це нормально, — пояснює Неля Петрівна. — Ми зауважили ще задовго до повномасштабної війни: батьки весь час на роботі, а дітям бракує тепла, родинності. І ми запровадили «обіймусі». І я, і вчителі. Звісно, якщо дитина позитивно сприймає. Але переважно вони біжать до нас, і кожне хоче обіймусі-притулюсі. Це і для нас віддушина.  Якщо тебе обняло 30 маленьких дітей, це надихає.

Зараз Неля Лавриненко запроваджує проєкт «Арт-кімнати» для сільських шкіл. Минулого року відкрили їх десять: в Іванівській громаді (під Черніговом), Сосницькій, частині Корюківської громади. Ще 10 арт-кімнат з’являться в Холминській, Менській, частині Корюківської громади. Вони створені для психоемоційної підтримки в умовах війни. Це дає можливість переключитися і надихнутися, обмінятися ідеями з іншими педагогами та педагогинями.

— Ми прагнемо отримати окрему ліцензію на садок. Ми до цього повністю готові, треба лише внести деякі зміни в статут, — наголошує Неля Петрівна. — І ще — ми хочемо доробити цю справу, щоб садок носив ім’я Софії Русової. Зараз більше звучить назва школи «МудрАнгелики», і при ній є просто садок. Ми хочемо виділити його в окрему структуру. Суть навіть не в тому, чи буде Русова в назві садка, але буде методика Софії Русової. Нам ще трохи бракує наукового підгрунтя  — ми почали, але ще не довели до кінця вивчення праць Русової, вторгнення завадило. Війна забирає багато зусиль, питання безпеки дітей — на першому місці, тому мало часу залишається на доопрацювання початого до вторгнення. Є елементи її виховної системи в садочку, але потрібна цілісна концепція. Впевнена, що в нас усе вийде. Я займаюсь улюбленою справою. Від цього не вигорають.

Юлія Семенець. Фото з сімейного архіву Лавріненків

У Союзі Українок Канади є відділ імені Софії Русової

Софія Русова. Фото з інтернету

«Весть» звернулася до союзянок Канади, щоб більше дізнатися про Софію Русову та її творчий спадок. Отримали відповідь. 

«Дякуємо за ваш лист, з якого ми  з цікавістю дізнались про існування актуального тижневика «Весть», що виходить у Чернігові, на батьківщині визначної української діячки світового жіночого руху, педагогині, науковиці, літературознавиці, мемуаристки, однієї з організаторок фемінізму в Україні  — Софії Русової, — відписала нам Віра МАКІНТАЙР. — Наша організація — відділ імені Софії Русової Союзу Українок Канади (місто Торонто, провінція Онтаріо) виникла у 1943 році як структурний підрозділ канадської громадської жіночої організації — Союз Українок Канади.

Після відходу у вічність Софії Русової  в лютому 1940 українське жіноцтво світу, зважаючи на її великий внесок у розвиток міжнародного жіночого руху, вшановувало її пам’ять створенням  жіночих осередків її імені, серед яких був і  Союз Українок Канади.

Створення відділу з іменем  Софії Русової   відбулося в часи Другої світової війни і часи більшовицького режиму в радянській Україні, коли ім’я Софії Русової було вилучено із вжитку і заборонене для оприлюднення на її батьківщині. З метою ознайомлення  канадських українок з науковим доробком Русової в галузі історії українського жіноцтва наш відділ ініціював видання  її праці  «Наші визначні жінки. Літературні характеристики-силюети» (Вінніпег, 1945. — 106 с.), що вийшла коштом Союзу Українок Канади. Це видання має велику історико-культурну вартість в історії українського канадського жіночого руху, воно не втратило своєї актуальності й сьогодні. З ним можна ознайомитися за адресою: https://diasporiana.org.ua. Щодо нащадків Софії Русової то відомо, що  діти її онуки Ніни Михалевич-Ліндфорс, правнуки Ольга Рудакевич, Леся Михалевич і праправнука Софійка Ліндфорс-Рудакевич проживають у США.

Ніна Михалевич — онука Софії Русової від її доньки Любові Олександрівни Русової (1879–1960)».

Ольга МАКУХА

*Марія Монтессорі (1870-1952) — це італійська лікарка і педагогиня, яка розробила власну педагогічну систему, що завоювала величезну популярність у світі.

Марія була першою жінкою в історії Італії, яка закінчила курс медицини. У 1896 році вона отримала диплом лікаря і стала однією з перших в Італії жінок-лікарів. Марія стала займатися проблемою розумово відсталих дітей і розробляти для них методики навчання. В основі її методики лежав принцип саморозвитку.

І незабаром несподівано з’ясувалося, що діти, які проходять навчання в Марії Монтессорі, обганяють здорових дітей в навичках письма, рахування і читання. Це була справжня сенсація! Звідси випливав очевидний висновок: методика Монтессорі ефективна, а методика навчання здорових дітей — ні. А значить, вирішила Марія, необхідно створити нову методику навчання здорових дітей. Вона присвятила цьому все своє життя і результатом стала революційна методика навчання дітей, визнана у всьому світі.

Основні принципи:

1. Повага до особистості дитини.
2. Саморозвиток.

Даний принцип можна сформулювати так: «Допоможи мені зробити самому».

3. Ранній розвиток.

Марія Монтессорі вважала, що «найважливіший період в житті — не протягом навчання в університеті, а самий ранній, період від народження до шести років».

4. Свобода.

Матеріал створено за підтримки Волинського пресклубу