Головна » Місто » МИКОЛА ПУГАЧ БАЧИВ СКЕЛЕТИ НА ЛЮБЕЦЬКІЙ
23.06.2023 | Місто
— Біля сотні людей зійшлося, щоб подивиться на знахідку — скелет, — згадує 35-річний Микола ПУГАЧ, бетоняр (називає себе звичайним лопатоносчиком) корпорації «Укртрансбуд». — Деякі разів п’ять підходили. Молодь була. Як він сюди попав, звідки взявся. Під дорогою ж.
На Любецькій корпорація «Укртрансбуд» прокладає нові водогінні та каналізаційні труби. Вартість проєкту до 40 мільйонів гривень. Нові труби кладуть поряд зі старими. Будівельники працюють спільно з археологами. Тобто скелет знайшли там, де давно не копали.
— Лежить, спить людина, — описує, як виглядала знахідка, Микола Пугач. — На нашій ділянці це перший. А то далі, у Рефата (53-річного Рефата Асанова, екскаваторника) знаходили. Для археологів цікаво. Нам треба копати, класти труби.
— Та й археологам — якби скарб, ото б інтерес був, — міркує 45-річний Володимир КРАВЧЕНКО, бригадир бетонярів. — Скелет, що з його. Якби знайти хоч кулончик, хоч прикрасу. Вони, археологи, і самі так кажуть: «Хай і не золоті, але щоб цікаві предмети». Цвяхи знаходили.
— От Ксюха все знає, — звертається Микола Пугач до 34-річної Оксани СИРОТЕНКО, археологині, співробітниці Лівобережної археологічної експедиції охоронної археологічної служби при Інституті археології Національної академії наук України. — Це ж вона й знайшла Жорика. Не скелет — Жорик. Я його по імені називаю. Треба красиво ставитися до людей. «Ксюхо, ви цвяхи дерев’яні чи металеві знаходили? Цвяхи з гроба?»
— Металеві, — каже Оксана Сиротенко. І називає приблизний період поховання: 11-12-13 століття.
Жорика знайшли 17 квітня, а розкопали, тобто акуратно розчистили, обмели щіточками, вийняли, 18-го. Інших — раніше.
— Це 12-й скелет, — говорить Василь ШУЛЬГА, археолог експедиції. — Це свідчить, що тут була межа міста, що в давні часи тут жили люди.
25 квітня Василь з Романом, колегою, стоять з лопатами перед екскаватором. Рефат Асанов зубастим ковшем знімає асфальт, вгризається в грунт, аж трактор нахиляється. Археологи вдивляються в землю, щоб нічого не пропустити. Ні скелет, ні кераміку, ні золото:).
— Золото, казали археологи, треба на п’ять метрів нижче копати, — перемовляються віддалік між собою робітники. — Запитували в головного в очках. Та не дозволять нам. «АТБ» у цьому районі, коли фундамент копали, теж жориків знаходили. І не одного.
А може, скелети — це частина православного чи єврейського кладовищ?
Паркан єврейського кладовища — вздовж Любецької. Зайшла — є пам’ятники цілі, є розкришені, повалені. Теж давні.
— Може, знайдений скелет — це частина єврейського кладовища? — звертаюся до 58-річного Ігоря ІГНАТЕНКА, відомого чернігівського археолога, співробітника експедиції.
— Ні. Не може бути. Єврейське кладовище було засноване у другій половині 19 століття. Євреї у другій половині 19 століття почали масово поселятися в Чернігові. У 19 столітті була видана директива, що закопувати трупи потрібно на два метри, на сажень. У зв’язку з епідемією чуми. А скелет знайшли майже на самій поверхні, на глибині 60 сантиметрів.
Крім того, там збереження кісток зовсім інше, ніж те, що було б притаманне 19 століттю. Вони мінералізувалися, там органіки фактично ніякої. Це скелет орієнтовно 11 — початку 12 століття.
— Близько, де вулиця Старобілоуська, православне кладовище. Може, скелет звідти?
— Петропавлівське православне кладовище з’явилося на початку 19 століття. Так, вони близько. Але обидва пізні. Тому що перед тим, як їх організували, ховали в самому місті, навколо храмів. Усі містяни були розписані не по ЖЕКах, а по приходах. Там реєстрували народження, одруження і поховання. Через брак місць біля церков та через епідемії поховання винесли за місто. Це трапилося у 19 столітті. Де Старобілоуська, нібито був курган. Там могилки вже були. От і взяли це місце: раніше ховали, давайте й ми.
— Можна припустити, що Любецька була межею Чернігова?
— Є квартальна забудова, а є радіально-променева, від центру. Любецька — це був промінь. Дорога, що простувала до Любеча і далі за Любеч, до Дніпра, у Прибалтику, до Північного моря. Вздовж неї почали будуватися.
Кладовище, яке там знайшли, гадаю, не вздовж вулиці. Стародавня Любецька проходила східніше, трошки відступивши від сучасної Любецької в бік проспекту Миру. Розкопані поховання не до вулиці Любецької тягнуться, а йдуть навколо міста.
Унікальність знахідки в тому, що це найдавніше і найвіддаленіше від центру Чернігова поховання, яке знайдене в напрямку Любеча. Може, і далі буде.
Тамара КРАВЧЕНКО. Фото автора та з архіву Ігоря ІГНАТЕНКА
На знімках: зліва направо: Володимир Кравченко та Микола Пугач, бетонярі “Укртрансбуду”, Оксана Сиротенко, археологиня, біля знайденого скелету, роботи на Любецькій.
