Марина та Дмитро Кекухи з трьома дітьми переїхали в Чернігів. 15 жовтня о пів на другу ночі в їхній будинок у Семенівці влучив російський дрон. Хата вигоріла вщент

— І досі цей бах у голові. Не вибух. Будинок ніби підстрибнув. Відчинилися всі двері, — витирає сльози 33-річна Марина КЕКУХ. — Вдарило збоку будинку. Дивлюся догори — у стелі величезна дірка, — стискає руки жінка. — Діаметром десь з дитячий обруч. У дірку видно небо і заграву від вогню на даху. Засмерділо дизельним пальним та сіркою, як запалюєш сірника. Було чути, як падав на землю шифер.

Родина Кекухів

«16 років спільного життя вмістилося у дві валізи»

— Тієї ночі я заснула поруч з сином, трирічним Михайликом, — продовжує Марина. — Від баху прокинулися всі, крім малого. До мене в кімнату забігла дочка, 15-річна Валерія, з ввімкненим ліхтарем на мобільному телефоні. Вона не спала, чула, як дрон гув над нашим будинком. Тричі то наближався, то віддалявся. Друга дочка, 13-річна Єлена, спала.

Зі стелі почало сипатися. Усе стало ніби в тумані від пилу і диму. Дихати зробилося  важко.

Босі та в піжамах ми вибігли на вулицю. Бачу, починає розгорятися. Посадила дітей у машину. На щастя, авто не постраждало. А сама знову побігла до хати. Забрала документи. Потім схопила, що було в коридорі на вішаках. Забігла в паніці в дитячу. Вивертала з шафи ящики. Гребла все  підряд. Разів п’ять бігала.

— А я в цей час заліз по драбині на горище. Шифер весь до єдиного сповз донизу. Скелет даху стояв, — додає 36-річний Дмитро КЕКУХ. — Побачив два невеликих вогники. З машини дістав вогнегасник. Пирскаю, а воно ще більше розгоряється. Після кількох спроб перестав.

— Зверху вже тріщало, чоловік кричав, щоб усе кидала і виходила. Якраз горіло біля виходу, — продовжує Марина. — Змогла завантажити лише дві валізи дитячих речей. Це все тривало близько 10 хвилин.

Марина накульгує. Під час пожежі травмувала ногу.

— Наступила на цвях, коли впала стеля. Несла тоді Мишка на вулицю, — пояснює. — Головне, що всі живі та цілі. Дуже пощастило нам усім, більше ні в кого немає й подряпинки.

З чоловіком разом 16 років. Вкладали все в будинок і дітей. Тільки перед війною зробили нову кухню і ванну кімнату. Купили нову техніку.

Це будинок батьків чоловіка. Дерев’яний, обкладений цеглою. Площею 120 квадратних метрів. Чотири кімнати. Єдине житло нашої родини.

За місяць до прильоту ми повернулися з Німеччини. Були там вісім місяців. Без знання мови чоловікові було важко знайти роботу. Та важко дітям і нам давалася мова. Вирішили повернутися додому.

Сиділи в Семенівці, бо на цьому кутку міста було відносно тихо. Наш будинок згорів першим на вулиці. Росіяни — за сім-вісім кілометрів.

В одну мить втратили все майно. Не можу прийняти, що наші 16 років спільного життя вмістилися в ці дві валізи, — поглядає на підлогу, де лежать речі. — Залишилися навіть без ложки і чашки. Гребла з одягу те, що бачила. Речі, які схопила, переважно осінні.

Згарище. Від будинку залишилася піч

Рятувальники гасили, а над головами літав російський розвідник

— Пожежників викликали одразу, як вибігли з дітьми з дому. Та, на жаль, вони довго їхали, хвилин 40. У Семенівці їхню частину розбили, машини тепер стоять не в місті. Дорога погана. І приїхала тільки одна машина. Заправлятись водою їздили за чотири кілометри. Туди й назад, плюс заправка — це щонайменше пів години.

Тільки рятувальники почали поливати будинок, їм  рацією передають: «На нашому кутку літає «Зала» (розвідувальний дрон. — Авт.). Усе потрібно вимкнути». Було кілька випадків, коли росіяни повторно били по медиках чи рятувальниках, які приїздили на виклики. Пожежники були змушені заховатися в наш погріб. А дім у цей час горів, не чекав.

Стою, дивлюся, як палає наш будинок. Скло тріщало, вилітало. Ще й вітер розганяв полум’я. У мене розпач, істерика. Нічого зробити не можу. Сусіди нагодували заспокійливими.

Пробули з чоловіком на пожежі десь до третьої ночі. Поїхали до сестри ночувати. Вона метрів за 300 від нашого будинку живе. Сидимо надворі, а над головою знову гуде дрон. У хаті діти сплять.

— У середині будинку вогню не було, — каже Дмитро. — Та коли стали в сестри передивлятися речі, були здивовані, що вони в дрібних дірках і прилипли шматки металу. Не знаю навіщо, але зберіг собі на пам’ять.

— О 8.00 повернулися додому. Ще догорала кухня. Через півтори години рятувальники почали складати рукави, — продовжує Марина. — Казали, ще раз доводилося зупиняти роботу через російський розвідник. Кружляв над домом. Разом з ними в погребі ховалася і наша собака Тіна. Вона злюка, чужих у двір не впускала. Та того вечора з рятувальниками здружилася. Тіну залишили сестрі чоловіка, а котика Максика взяли з собою в Чернігів.

Будинок вигорів вщент. Навіть стін не залишилося, цегла розвалена на всі боки. Тільки піч посередині згарища.

Передивилися уламки безпілотника, що прилетів у наш будинок. Зроблений з чого попало. Тонесенька фанера, якісь трубочки, приклеєні на монтажну піну. А стільки шкоди наробив.

Росіяни воюють з мирним населенням. У нашому дворі тільки хата та машина, бігали діти. Жодних військових навкруги. Російські розвідники літають часто і це бачать. Але, тим не менше, ударили вночі по нашій хаті і нашій родині.

Кацапи просто вбивають цивільних. Кидають вибухівку, аби куди. Прилітає в житлові будинки, городи, автівки, парки. Люди ходять по двору, біля магазина, і по них прилітає з дронів. Вбивають на смерть. Навкруги вже нічого майже немає, у Семенівці все вибите та випалене. Прикордонні села вигоріли. Б’ють по нашому місту ледь не щодня.

— Дрони-камікадзе «Гербери» гудуть та літають низько. «Ланцети» з електричним мотором, тому тихіші в повітрі і швидше підлітають, — каже Дмитро Кекух. — Глянув вгору, а вони вже над головою. І невідомо, як далі — чи скине на тебе вибухівку, чи полетить.

Марина зараз у декреті. Дмитро працював у магазині побутової техніки. Паралельно ремонтував мобільні телефони. Магазин закрився наприкінці вересня. А тепер вигоріло і його обладнання для ремонту телефонів.

Багатодітну родину прихистили Оксана та Михайло Гончаренки, чернігівці, батьки Романа Гончаренка, нацгвардійця з ЧАЕС, який потрапив у полон у перший день повномасштабного вторгнення. Військовий пробув у полоні понад два роки.

— Між побратимами та їхніми родинами кинули клич про допомогу. Написали номер картки. Кожен з чаесівців, хто чим може, допомагає Марині та Дмитру, — сказала 52-річна Оксана ГОНЧАРЕНКО.  — Живуть у частині будинку, сусідній з нашою. Там раніше жили мої свекри. Будинок великий — три кімнати, усі зручності теж є. Можуть залишатися, скільки треба.

— Подали в «Дію» на компенсацію. Чи буде вона і коли? Можливо, доведеться шукати інше житло в Чернігові, — стурбована Марина. — У цьому будинку також живе Наталія, рідна сестра Діми, з чоловіком. Їх  першими прихистили. Та вони тут бувають наїздами, ще працюють у Семенівці. Двом родинам буде важко ужитися на постійній основі.

Не хочеться знову виїжджати з країни.

Картка «ПриватБанку» для допомоги родині Кекух:
5168 7451 7002 1494
Важлива кожна гривня. Номер телефону Марини є в редакції.

По прикордонню б’ють усе більше. Евакуювали 1195 жителів

— З початку року в Новгород-Сіверському районі зафіксували 5800 вибухів, тоді як за жовтень — уже 570. Поранено в районі з початку року 57 людей, з початку місяця — 20. За 2025 рік загинуло 13, за жовтень — семеро, — розповів Олександр СЕЛІВЕРСТОВ, начальник Новгород-Сіверської РВА. — З початку року з Новгород-Сіверського району евакуювали 1195 людей, з них 273 дитини. У жовтні — 70 осіб, з них дев’ятеро дітей.

Семенівку атакують постійно. Росіяни б’ють з безпілотників різного типу по людях і цивільних об’єктах: будинках, підприємствах, лісгоспах.

8 жовтня дрони «Молнія» та «Ланцет» атакували центр Семенівки.  Внаслідок вибухів пошкоджені цивільний легковий автомобіль та будівля пожежної частини.

13 жовтня зранку скинули вибухівку на магазин одягу в Семенівці. Загинув 29-річний Ігор Левченко, його власник. Поруч з магазином проходила 74-річна Тетяна Дутченко. Пенсіонерка вижила, але отримала численні осколкові ураження та мінно-вибухову травму.

21 жовтня вкотре під обстріл потрапила міська рада. Росіяни атакували Семенівку п’ятьма дронами. Без постраждалих.

Ольга САМСОНЕНКО

Фото та відео авторки