Колишній військовий садить квіти

66-річний Віктор МІГРІН на клумбі біля дому висадив 25 сортів квітів.  Троянди, червона рута, проліски, флокси, півонії, лілії, хризантеми, ромашки білі, жовті, сині, айстри, майорці, самшити, нарциси. Усі назви й не пригадує. Живе у дев’ятиповерхівці на Масанах — це мікрорайон Чернігова. Клумба квітне з ранньої весни до пізньої осені.

Віктор Мігрін — колишній військовий. У Чернігів переїхав шість років тому з Кривого Рогу.

— Коли цвітуть, щодня милуюся квітами з вікна своєї квартири на другому поверсі, — розповідає. — Працюю охоронником. День — на роботі, два — вихідний. З них день на клумбі працюю, другий — їду провідати матір у Вершинову Муравійку на Куликівщину. Їй 95 років.

Роботи на клумбі багато. Зілля росте швидше за квіти. А ще треба поливати.

— Воду з квартири носите?

— З підвалу.

Раніше на цьому місці були хащі. Сухі дерева, пні. Подзвонив Олегу Шевцову, керівнику нашого ОСББ, попросив спиляти. Сказав: «Облаштую на тому місці клумбу». Чекав тиждень. Спиляли. Сам усе перекопав і посадив. Вийшла клумба площею десь з одну сотку.

— Крадуть квітки?

— Кілька разів було. Жоржину вкрали, лілію вирвали з корінням.

Може, комусь смішно та дивно, що чоловік наводить лад. А мені все одно. Я не звертаю на таких уваги. Займаюся улюбленою справою. Не всі ж мужики бухають. Краще щось корисне зробити.

Допомагають Віктору Івановичу й інші жителі дев’ятиповерхівки.

— Ці з Голландії сусіду прислали, — показує зелені пагінці. — Він приніс мені. Дівчата з під’їзду подивилися, як я працюю, вирішили й собі облаштувати по інші боки.

— Щоранку п’ю каву і дивлюся на нашу клумбу. Подарувала Віктору три кущі троянд,  — приєднується до розмови 27-річна Юлія РАССУЛОВА, живе на першому поверсі.

— Дмитро Брижинський, начальник Чернігівської міської військової адміністрації вважає, що варто лікувати людей, які кажуть, що під час війни треба саджати квіти в Чернігові:).

— Можливо, і мене теж треба:), — посміється Віктор. —  Але ніхто та ніщо не завадить мені садити квіти, наводити порядок на своїй клумбі, на своїй землі.

Віктор Іванович білить бордюр. Контролюють процес дві сусідки:). Сидять на лавці біля під’їзду.

— Легка рука в нього. Що не посадить, усе приймається. А ми сидимо на лавці та балдіємо від краси й ароматів, — сміється 81-річна Валентина УЛЯНЕНКО, сусідка. — Люди зупиняються біля клумби, роздивляються. Себе та дітей фотографують. Навіть з центру приїжджали до нас глянути на квіти.

— Вітя не сидить без діла. Як не подивлюся, він весь час на клумбі працює. От каменюки десь знайшов. Виклав у вигляді бордюру, побілив. Днями можна з ним про квіти розмовляти, — каже 67-річна Тетяна ПОЛУЯН, сусідка — Кожну травинку висмикує. Грабельками загрібає. Будь-яка жінка позаздрить чистоті на його клумбі. Що не так робить, підказуємо. Не ображається на нас.

Отримував і на горіхи через клумбу. Ударив по обличчю сусід. А його, у свою чергу, дружина накрутила. Обидва були проти квітника. Казали, що краще б там трава росла та діти бігали. Суд присудив штрафу 800 гривень.

— А пізніше попросив вибачення. Сказав: «Вибач. Справді, красива клумба в нас», — каже Віктор Іванович.

Ольга САМСОНЕНКО.

Фото авторки

Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.