Клопотенко в Чернігові пробував молочне
— Я його навіть не знав, — каже про 38-річного Євгена Клопотенка Натік Гавієв.
Євген Клопотенко — відомий шеф-кухар, громадський діяч, блогер, телеведучий.
Натік ГАВІЄВ — продавець сала з проростю в м’ясному павільйоні на Центральному ринку Чернігова.
9 січня Клопотенко був у місті. На Центральному ринку Чернігова, на «Ниві», заходив у піцерію «Базис», в інші місця, де смачно.
У Натіка Гавієва купив сала, копченостей.
— Підчеревок копчений по 350 гривень за кіло, — розказує Натік. — Ковбасу. Сало взяв сире, зі спини. Я порахував по 120-130 гривень.
— Зробили знижку? — дивуюся.
— Так. Я не такий жадібний.
Клопотенко ходив базаром з картатою сумкою.
— Для створення образу, — усміхається Наталія ЮРЧЕНКО. Торгує в м’ясному павільйоні телятиною. — Був веселий, приязний, товариський, — ділиться враженням.
— Він же в народ пішов, — сміється Світлана МАТЮХА. Торгує свининою. — Тож зі шкіряною сумкою не личить.
Світлана каже, що не відразу й звернула увагу на гостя. Аж кажуть:
— Клопотенко ходить по бабушках. Походив у нас, побіг далі.
Скуплявся в молочному павільйоні.
— Узяв у мене 600 грамів масла і яєць десяток, — згадує 60-річна Людмила КІБЕРЧА. — Масло — 550 гривень за кіло. Яйця — по 80 гривень.

Людмила Кіберча за прилавком молочного павільйону чернігівського Центрального ринку. У неї купував масло та яйця Євген Клопотенко. Фото Тамари КРАВЧЕНКО
Людмила Василівна з села Голубичі на Ріпкинщині. Масло робить з топленої сметани.
— Збиваю вручну, не міксером, — каже. — Міксером не той смак. У банку насипаю сметану. Закриваю кришкою. І руками туди-сюди струшую. По-старинці.
— Йому сподобалося, — усміхається. — Пробував. Цмакав.
Говорила з Клопотенком хвилин 5-7. Хороше враження справив. На жаль, сиру не купив (домашній сир — 150 гривень за кіло). Молока теж.
Інколи чую про себе: «Ти перекупниця», — продовжує Людмила. — «Ну ти ж не знаєш мене, хто я. Я тримаю шість корів». — «Не може бути такого. А чого ти на базарі?» — «А як мені жити? Якщо я не приїду на базар, навіщо мені ті корови?»
Пенсії нема — стажу недостатньо, — пояснює. — Коли діти — дві доньки — попідростали, я пішла на роботу в садок. Потім у їдальню. Потім колгосп розпався. А з колгоспу куди я піду? Корівки по одній, по одній заводила. І в Гомель молочне возила.
Якось приїхала сюди на базар. Перед Покровою, перед храмом треба було щось купити. Ковбасину якусь. Думаю, не поїду я в Гомель. Здам молочне оптом. Прийшла, давай запитувати в людей — ніхто не бере. Думаю: стану сама — почім продам, по тому і продам. Стала, люди й купили.
Приїхала додому й думаю: у Гомель треба о 4.00 встати, до траси добратися. Їхати торгувати. І тільки о восьмій вечора повертатися. А тут я побула в Чернігові й о 15.00 уже вдома. Автобус біля двору зупиняється. І різниця в мене щодо виторгу — 50-70 рублів. А з 15.00 до 20.00 скільки я роботи вдома зроблю. Виходить, що я в грошах втрачу, так час же виграю.
Потім чоловік помер. Вийшла заміж удруге. Давай потрошечку спільно працювати.
Корови були — то одна, то дві, то три, то чотири, то шість. Куплені в різних місцях. Не чистокровні. Є й українські рябі. Є інші. У паспортах написано, які.
У Голубичах череда з 58 корів, — зважує покупцеві сир Людмила Василівна. — Через кожні 57 днів мені шість днів пасти. Не сама пасу, наймаю. 400 гривень на день — за одного пастуха. Треба два на 58 корів, один не впасе. Отже, 800 гривень віддаю за один день. А на шість днів за шість корів треба 4800 гривень. Пасти треба тричі на літо — це 14 400 гривень.
Тамара КРАВЧЕНКО
Пошук по сайту
Категорії
- Місто (719)
- Війна (248)
- Перехрестя (178)
- Політика (90)
- Кримінал (86)
- Здоров'я (73)
- Заєдісь! (58)
- Довоєнне (45)
- Весілля (29)
- Проєкт «Допоможи випускнику потрапити на шкільний бал» (29)
- Будмайданчик (26)
- Земля (21)
- Про простих (16)
- Промка (15)
- Чорна скринька (13)
- Життя (10)
- Жіноча рада (9)
- Акція (8)
- Про складних (8)
- Кіно (8)
- Ковід (8)
- Розгрузись (7)
- Новини (2)
- Точка зору (1)