«У ті часи навіть комп’ютер «не знав» слова гендер», — Ірина Дорожкіна, засновниця жіночого руху на Чернігівщині
Головна » Місто » «У ті часи навіть комп’ютер «не знав» слова гендер», — Ірина Дорожкіна, засновниця жіночого руху на Чернігівщині
26.09.2024 | Місто
Ірина Дорожкіна
— Сьогодні Чернігів — один із лідерів в Україні за кількістю жінок на керівних посадах: Олена Дмитренко — голова обласної ради, Ніна Лемеш — перша заступниця голови обласної ради, Жанна Шерстюк — заступниця голови обласної військової адміністрації, Тетяна Ясочко — радниця голови обласної військової адміністрації, Тетяна Кузнєцова-Молодча — голова Чернігівської районної ради. Більшість із них входять до складу ГО «Спілка жінок Чернігівщини», — радіє Ірина ДОРОЖКІНА, яка з 1993 року, упродовж 27 років, очолювала цю організацію, а сьогодні є її почесною головою.
Пані Ірина на пенсії. Але може похизуватися систематичною зайнятістю важливими справами. Її досвід громадської діячки неоціненний. Тому до її думок дослухаються.
Часто відвідує заходи регіональних жіночих організацій. Її пам’ятають і вдячні за той внесок, який протягом життя вона робить задля розвитку та підтримки жіночого руху.
Ірина Дорожкіна створила перший в Україні базовий Навчально-методичний центр профспілок області. До цього центру на навчання приїжджали з різних куточків нашої держави. 17 квітня нинішнього року о дев’ятій ранку приміщення центру зруйнували три російські «Іскандери».
У 1993 році була створена «Спілка жінок Чернігівщини» — потужна жіноча організація в області, яка плідно працює та розвивається й до сьогодні.
На першому етапі діяльності спілка впроваджувала в області стандарти гендерної рівності. Пані Ірина зауважує: «У ті часи навіть комп’ютер не знав слова «гендер». Постійно виправляв на «тендер». Цього поняття ніби не існувало. А ми, навпаки, пояснювали, що таке гендер та гендерна рівність».
Пам’ятаю, як ми з Ларисою Юдою, кандидаткою історичних наук Національного університету «Чернігівський колегіум», провели першу конференцію, присвячену ролі жінок у суспільстві. Загалом було 14 конференцій на гендерну тематику. Так у 1998 році створилася «Асоціація жінок-вчених» при «Спілці жінок Чернігівщини». Поступово ставлення до спілки змінювалося, відчутна була її роль у громадському житті Чернігівщини.
Коли активно стало розвиватися підприємництво, то я й сама не уявляла, що це значить. Пішла на бухгалтерські курси, аби розуміти поняття «дебет-кредит». Саме тоді в спілці з’явилася «Асоціація жінок-підприємниць». Навчали жінок, які хотіли розпочати власну справу. Пані Ірина згадує: для школи підприємниць писала програми, ходила підприємствами, запрошувала жінок на тренінги. Активних жінок, які в ті важкі часи створювали свій бізнес, було достатньо. Прикладом є Галина Пащенко (пані Галина в бізнесі й досі, будує приміщення під супермаркети).
— Всі, хто приходили, всі наші, — каже Дорожкіна. — Співпрацювали з обласною, міською і з районними радами. Часи змінилися… Зараз, крім «Спілки жінок Чернігівщини», існують спілки жінок в Кіптях, Куликівці, Мені, Понорниці, Чернігові. Усі ці організації між собою спілкуються та співпрацюють.
У 1998 році Ірина Дорожкіна започаткувала в Чернігові церемонію нагородження «Жінка року». Відтоді щороку, під пильною увагою однієї з керівниць «Спілки жінок Чернігова» Людмили Канюки, вшановують жінок, розповідають про їхні досягнення. Глядачок і глядачів завжди повна зала. Навіть війна не знищила традицію, у грудні 2022-го теж провели «Жінку року». А у 2023 наприкінці року провели обласну церемонію відзначення жінок Чернігівщини за партнерства «Спілки жінок Чернігівщини» та Чернігівської обласної ради.
Ірина Дорожкіна мріє про відновлення традиції проведення щорічних ярмарків «Що може жінка», які також були започатковані нею. Із усіх куточків Чернігівщини жінки звозили свої вироби та представляли їх на ярмарку. Лунали співи народних колективів, проводилися майстер-класи, вирувало життя.
— Дочекаємося мирних часів і відновимо свято майстринь, які виготовляють ручні вироби, — впевнена громадська активістка.
Ірина Дорожкіна часто гуляє містом. В ідеалі — десять тисяч кроків на день та два рази на тиждень тренування в реабілітаційному центрі, щоб бути у формі й підтримувати здоров’я.
Її ідеї та ініціативи й до сьогодні є актуальними та впроваджуються в життя. Її цінності та життєві принципи є зразком стійкості та незламності, які так потрібні сучасним жінкам.
