Як чернігівська школа №13 отримала мільйон швейцарських франків на відбудову

Головна » Місто » Як чернігівська школа №13 отримала мільйон швейцарських франків на відбудову

25.08.2023 | Місто

У гривнях мільйон франків – це, приблизно, 42 мільйони. Кошти виділить швейцарсько-український проєкт. Він спрямований на підтримку двох важливих реформ – освіти та децентралізації. Це поки найбільша сума одним траншем, виділена для чернігівської школи.
13-та єдина на три мікрорайони: Стару і Нову Подусівки, Красний Хутір. Дві сусідні школи №21 і 18 повністю зруйновані російськими авіабомбами. Їх закрили. До вторгнення у 13-тій було 400 учнів, і вона опинилась на межі закриття. Зараз більше тисячі. Буде розвиток, повне відновлення будівлі. Новий шанс. Парадокси війни. Нещаслива 13-та стає щасливою.
Як вдалося достукатися аж до Швейцарії?

«Пощастило. Але це шлях не тижня і не місяця»

— Ми пройшли довгий і тернистий шлях, — каже 42-річний Василь Білогура, начальник управління освіти Чернігівради. — На великі проєкти шукати гроші найважче. Донори хочуть зробити менший об’єм, але в більшій кількості приміщень.
В управлінні освіти Чернігівської міської ради немає можливості збільшити штат і створити окремий відділ, що працював би саме з міжнародними донорами. Наявні працівники виконують свої обов’язки і паралельно приймають участь в нарадах, конференціях, зумах.
— Це займає багато часу, велике навантаження до основної робити, за яку не доплачуємо, але в сукупності виходить непоганий результат, — радіє Василь Олексійович. — Звертались туди, звертались сюди, і зрештою домовились про мільйон швейцарських франків. Хтось скаже – пощастило. Я не згоден. Це той випадок, коли було докладено багато зусиль, перш ніж вони дали результат. Живе спілкування, «круглі столи», під час яких ми ділимося досвідом із представниками інших міст, закордонними партнерами. Розповідаємо, як у нас справи. Обмінюємося контактами, а потім звертаємося за допомогою. Це шлях не тижня і місяця. З деякими країнами, які допомагають, до початку робіт доводиться працювати від півроку до року. Підготовка всіх документів, узгодження. А тоді вже щастить.
Зазвичай, у міжнародних організаціях офіси в Україні. Але на узгодження документи треба відправляти в центральний офіс. Роблять зауваження, надсилають нам, усуваємо, аби влаштовувало обидві сторони. Ми відкриті до партнерів, надаємо будь-яку звітність щодо проведення робіт. Вони можуть залучати свого підрядника або інших спеціалістів. Закупівлю матеріалів донори проводять відповідно своїх правил і порядків, на власних майданчиках. Ми можемо контролювати тільки якість виконання підрядних робіт.
Проєкт по відбудові чернігівської школи реалізує українсько-швейцарська громадська організація «Розвиток громадянських компетентностей в Україні», скорочено «ДОККУ», у партнерстві з Цюрихським педагогічним університетом, за сприяння уряду Швейцарії.
— Скільки часу пішло, аби отримати 42 мільйони гривень на 13-ту школу?
— Спочатку по цій школі було виконано декілька проєктів: за гроші міського бюджету облаштували найпростіше укриття, відновили аварійну частину даху. У співпраці з фінською неурядовою організацією повністю замінили вікна на металопластикові. За допомогою партнерів купили в укриття генератор і т.д. Облаштували «Пункт незламності».
Попередньо, ці 42 мільйони не є остаточними. Є намір зробити школу кращою, ніж була. Коридори, кабінети, санвузли. Встановимо сучасний харчоблок з новими меблями, технікою. Всі приміщення, де перебувають діти, повинні стати сучасними і комфортними.
Партнери залучають місцевих архітекторів. Вони будуть розробляти оформлення двох будівель школи в однаковому стилі. Збережеться поділ на початкову і середню школи.
— На кінець 2022-2023 навчального року ми частково вийшли на очне навчання. До цього було дистанційне, — пояснює Білогура. — Роботи будемо підлаштовувати під освітній процес. З урахуванням всіх внутрішніх робіт, фінішем стане утеплення і фарбування фасаду. Шукаємо гроші на благоустрій території. Випливла негативна історія. Знайшлися «добродії», які нещодавно вирізали частину штучного покриття футбольного поля! Воно облаштоване декілька років тому для дітей. Дітвора грає там у футбол. На територію можна зайти без перешкод. Таке погано виглядає в очах донорів і бажання допомогти починає гаснути.

«За два прильоти вилетіли вікна, двері, впала стеля»

— На початку квітня 2022 року в школі не залишилося жодного цілого вікна, — описує стан будівлі 52-річна Олена Аксюта, голова ради школи № 13, вчителька фізики та трудового навчання . — Було два сильних прильоти. Штори майоріли із вибитих вікон. Розбило дах. Стеля в класах, коридорах впала. Нові вхідні двері, що встановили перед війною, вилетіли.
У цій школі я вчилася і пропрацювала 32 роки. Моя квартира поряд. Перший тиждень бойових дій жила в підвалі школи. Будівля специфічна. Перший корпус будували в 1952 році, другий, із білої цегли, добудували чи у 1985-86 роках.
В старому корпусі була початкова школа, в новому — середня. Пройшли через реформу і старшу школу ще випускали, але нові класи не набирали. Після деокупації, весною, всі члени педколективу, хто був у місті, прийшли і вигрібали сміття. Вчителі, учні, їх батьки. Мешканці сусіднього будинку.
—13-та школа завжди була непримітною. Більше уваги приділяли «центральним», або тим, де більше дітей, чи є приставка «ліцей».
— Так. До цього ніколи нам так багато не приділяли уваги і не вкладали стільки грошей. Можливо тому, що дві сусідні школи розбиті. Ми пережили період, коли нас хотіли закрити взагалі. Від цього відійшли і працюємо далі. На 700-800 учнів стало більше.
Після того, як вигребли сміття, ще умудрилися випустити 11 класи. Навчання відновили онлайн. Перші-п’яті класи. Бо можливості вчити офлайн в нашій школі не було. Вікна були завішані клейонками.
— На роботу в цю школу прийшов працювати за два тижні до великої війни, — розповів Анатолій Форостянко, заступник директора по господарчій діяльності школи №13, по-простому, завгосп. — Директором була Алла Ващенко. Зараз Інна Левченко. Вона очолювала школу № 21, була поранена, коли російський літак скинув 250-кілограмові бомби.
Коли я прийшов сюди працювати, в підвалі був тир, — в п’ятницю зранку, 25 серпня, завгосп спускається в укриття, перевіряє стан приміщення. — В підвалі під час бойових дій жили люди, сотня точно. Це були місцеві жителі, будинки яких поряд, батьки і діти, які навчалися в школі. Організувалися, облаштували місця для сидіння, де можна поспати. Біля входу поставили відра, бо туалетів, які встановлені зараз, не було. Приїздив сюди, аби подивитися, чи все в порядку. Коли спускався, дивувався. Повітря в приміщенні було хороше, хоча вентиляція не працювала. Чужих не пускали, бо ходила всяка нечисть. Боялися навідників. Чоловіки запитали дозволу пробити в стіні дірку, аби був додатковий вихід. Поставили примітивні двері. Зараз вже стоять хороші металеві.
Зараз укриття довжиною 50 метрів. Перекриття залізобетонне. Завезли біотуалети, воду. Встановили шість стаціонарних туалетів, два умивальники. Але це все робилося вже після деокупації.
Представників благодійної організації бачив тиждень тому. Радів.

Школу відстояли батьки і педагоги

Батьки учнів школи №13 вбачають свою значну роль в тому, що школу відстояли і знайшли кошти на відбудову. Батьки тут дуже згуртовані. Хоча зібралися з трьох шкіл і були між собою не знайомі. Їх об’єднала спільна біда.
20 травня 2022 року на колегії управління освіти Чернігівської міської ради прийняли рішення про припинення навчального процесу у школі № 13.
Це викликало хвилю обурення. Батьки двічі чи тричі збиралися у школі, підписували звернення до міського голови, начальника управління освіти, до депутатів різних рівнів. Просили залишити єдину на мікрорайоні школу. Щоразу приходило не менше ста батьків. Не боялись ставити підписи. Приєдналися педагоги. Щоб у школі рахувалося більше дітей, розсилали зразки заяв на вступ до школи батькам дітей з навколишніх мікрорайонів і за кордон, тим, хто виїхав. Ці запрошення мали результат – до школи переходили цілими класами. Створили приязний мікроклімат в колективі, щоб педагоги з інших шкіл не почувалися чужими.
Врешті управління їх почуло і зайнялося пошуками коштів на відновлення. Далі ви знаєте.

Юлія Семенець. Фото автора та з інтернету