Дві куми відкрили дві пекарні. В гранті їм відмовляли двічі

1.05.2024 | Місто

 

48-річна Людмила СКРИПКА і 44-річна Олена ОВЧАРЕНКО, подруги і куми, дружини військових, відкрили пекарню. Другу. Перша працює півтора року у центрі Чернігова неподалік зруйнованого готелю «Україна». Друга на Масанах.

— У 2021 році з Людмилою вирішили відкрити першу пекарню в центрі міста. Знайшли приміщення під оренду по проспекту Перемоги. Зробили ремонт, купили дороге обладнання, меблі. Все за власний рахунок. От-от мали відкритися. Аж раптом війна, — згадує початок підприємницької діяльності Олена ОВЧАРЕНКО. — У мене і у Люди є донечки, тож коли в області були активні бойові дії, виїхали разом до Німеччини. Хвилювалися, звичайно, і за пекарню, щоб не розбили, не мародерили. Час від часу мій батько ходив, наглядав. На щастя, вціліло все! Влітку 2022 року повернулися додому і у вересні відкрили першу пекарню.

—  Дружимо майже 20 років. Наші чоловіки вчилися в одному вузі. Військові. Брали участь в АТО. Обороняли і Чернігів під час облоги у лютому-березні 2022 року. Зараз вони теж у війську. Служить і мій син. А тепер ми з Оленою ще й  бізнес-партнерки, — каже Людмила СКРИПКА.

Пів мільйона гривень на започаткування власної справи Людмила Скрипка і Олена Овчаренко отримали, як дружини військовослужбовців, за програмою «Грант для ветеранів та членів їхніх сімей» урядового проєкту «єРобота».

За цією грантовою програмою учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни можуть отримати гранти на бізнес до одного мільйона гривень, а члени їхніх сімей – до 500 тисяч гривень. За умови створення двох робочих місць.

У 2023 році жінки подавали через портал «Дія» заяву та бізнес-план, презентували свою ідею комісії обласного центру зайнятості та отримали позитивне рішення Державного центру зайнятості. Вони працювали головними бухгалтерками на приватних підприємствах. Вирішили — досить трудитись на хазяїна, пора на себе.

— За рік на грант подавалися тричі. Писали по шаблону. Підставляли свої дані, розписували, як ми бачимо роботу пекарні, скільки можемо вкладати коштів тощо, — пояснює Олена. — Перші два рази були відмови. І що цікаво, жодного разу не було пояснень. Тільки фраза: «Відмовлено». Ризикнули спробувати втретє. І вийшло. Грант наш. Масани вибрали, бо це густонаселений перспективний мікрорайон Чернігова, що швидко розвивається. Та й я тут поряд живу:) .

— На що витратили пів мільйона?

— На обладнання, торговельні меблі і навіть вистачило оплатити місяць оренди. Обидва приміщення пекарень в оренді. За всі покупки треба відзвітувати. Ремонт вже робили власним коштом, — перераховує Олена. — Однією з умов гранту було найняти двох працівників. Зараз штат укомплектований. Але персонал було важко підібрати. Багато спеціалістів виїхало за кордон.

— Заклад відкрили за франшизою від мережі «Сімейна пекарня», котра успішно працює в Україні вже не один рік, — пояснює Людмила. — В асортименті продукції кілька десятків найменувань хліба та хлібо-булочних виробів. До Великодня будуть паски, крафіни (та сама паска, тільки тісто скручене равликом, як у булочці сінабон).  Пропонуємо зернову каву, широкий вибір натурального чаю.

— Тісто теж на місці готуєте?

— Продукція приходить сформована (заморожена). Завод напівфабрикатів у Кривому Розі. Ми її дефростуємо (розморожуємо), вистоюємо у спеціальній шафі, там вона підходить та формується. Потім випікаємо, відвідувачі бачать цей процес.

Пекарі працюють з шостої ранку і до 20.00. Щоб на момент відкриття о восьмій радувати  теплими булочками, хлібом.

О 10-й ранку 23 квітня в пекарні на Масанах працюють пекарки 37-річна Анна МИХАЙЛОВА і 55-річна Анжела ДЕРБИЧОВА. Випікають круасани і сінабони (закручені равликом булочки з корицею, змащені зверху вершковим сиром).

— Важко встояти, коли навкруги такі аромати. Раніше брала на роботу лоточки з їжею, фрукти. Але як його їсти борщ, коли на роботі стільки смачного? — жартує Анна Михайлова.

— Вже звикла до ароматів. Наїлася, дивлюся рівно на випічку. Працюю в пекарні декілька місяців, — каже Анжела Дербичова. — Живу поряд, прогулювалася якось з цуциком і подругами. Бачимо оголошення, що в пекарню шукають пекаря. Подруга підштовхнула, мовляв: «Іди, тобі ж подобається випікати». Пройшла курси, навчання. Обладнання нове, тож працювати в радість. До того трудилася зовсім в іншому напрямку. На складі фабрики, продавцем в  магазині.

Забігла до пекарні за свіжою випічкою  22-річна Аліна ДОРОШЕНКО.

— Полюбляю круасани з шоколадом. Раз на день беру собі до кави, — каже дівчина. — Працюю поряд. Радують і ціни, за 20-25 гривень можна купити щось солоденьке.

 

Ольга САМСОНЕНКО.

Фото авторки

 

Архіви записів

  • Лютий 2025
  • Січень 2025
  • Грудень 2024
  • Листопад 2024
  • Жовтень 2024
  • Вересень 2024
  • Серпень 2024
  • Липень 2024
  • Червень 2024
  • Травень 2024
  • Квітень 2024
  • Березень 2024
  • Лютий 2024
  • Січень 2024
  • Грудень 2023
  • Листопад 2023
  • Жовтень 2023
  • Вересень 2023
  • Серпень 2023
  • Липень 2023
  • Червень 2023
  • Травень 2023
  • Квітень 2023
  • Березень 2023
  • Лютий 2023
  • Січень 2023
  • Грудень 2022
  • Листопад 2022
  • Жовтень 2022
  • Вересень 2022
  • Серпень 2022
  • Липень 2022
  • Червень 2022
  • Травень 2022
  • Лютий 2022
  • Січень 2022
  • Грудень 2021
  • Листопад 2021
  • Жовтень 2021
  • Вересень 2021
  • Серпень 2021
  • Липень 2021
  • Червень 2021
  • Травень 2021
  • Квітень 2021
  • Березень 2021
  • Лютий 2021
  • Січень 2021
  • Грудень 2020
  • Листопад 2020
  • Жовтень 2020
  • Вересень 2020
  • Серпень 2020
  • Липень 2020
  • Червень 2020
  • Травень 2020
  • Квітень 2020
  • Березень 2020
  • Лютий 2020
  • Січень 2020
  • Квітень 2019
  • Травень 2018
  • Квітень 2018
  • Березень 2018
  • Березень 2017
  • Квітень 2016
  • Травень 2015
  • Квітень 2015
  • Травень 2014
  • Червень 2013
  • Квітень 2013
  • Березень 2013
  • Серпень 2012
  • Квітень 2012
  • Серпень 2011
  • Липень 2011
  • Квітень 2011
  • Листопад 2010