Дві куми відкрили дві пекарні. В гранті їм відмовляли двічі
48-річна Людмила СКРИПКА і 44-річна Олена ОВЧАРЕНКО, подруги і куми, дружини військових, відкрили пекарню. Другу. Перша працює півтора року у центрі Чернігова неподалік зруйнованого готелю «Україна». Друга на Масанах.
— У 2021 році з Людмилою вирішили відкрити першу пекарню в центрі міста. Знайшли приміщення під оренду по проспекту Перемоги. Зробили ремонт, купили дороге обладнання, меблі. Все за власний рахунок. От-от мали відкритися. Аж раптом війна, — згадує початок підприємницької діяльності Олена ОВЧАРЕНКО. — У мене і у Люди є донечки, тож коли в області були активні бойові дії, виїхали разом до Німеччини. Хвилювалися, звичайно, і за пекарню, щоб не розбили, не мародерили. Час від часу мій батько ходив, наглядав. На щастя, вціліло все! Влітку 2022 року повернулися додому і у вересні відкрили першу пекарню.
— Дружимо майже 20 років. Наші чоловіки вчилися в одному вузі. Військові. Брали участь в АТО. Обороняли і Чернігів під час облоги у лютому-березні 2022 року. Зараз вони теж у війську. Служить і мій син. А тепер ми з Оленою ще й бізнес-партнерки, — каже Людмила СКРИПКА.
Пів мільйона гривень на започаткування власної справи Людмила Скрипка і Олена Овчаренко отримали, як дружини військовослужбовців, за програмою «Грант для ветеранів та членів їхніх сімей» урядового проєкту «єРобота».
За цією грантовою програмою учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни можуть отримати гранти на бізнес до одного мільйона гривень, а члени їхніх сімей – до 500 тисяч гривень. За умови створення двох робочих місць.
У 2023 році жінки подавали через портал «Дія» заяву та бізнес-план, презентували свою ідею комісії обласного центру зайнятості та отримали позитивне рішення Державного центру зайнятості. Вони працювали головними бухгалтерками на приватних підприємствах. Вирішили — досить трудитись на хазяїна, пора на себе.
— За рік на грант подавалися тричі. Писали по шаблону. Підставляли свої дані, розписували, як ми бачимо роботу пекарні, скільки можемо вкладати коштів тощо, — пояснює Олена. — Перші два рази були відмови. І що цікаво, жодного разу не було пояснень. Тільки фраза: «Відмовлено». Ризикнули спробувати втретє. І вийшло. Грант наш. Масани вибрали, бо це густонаселений перспективний мікрорайон Чернігова, що швидко розвивається. Та й я тут поряд живу:) .
— На що витратили пів мільйона?
— На обладнання, торговельні меблі і навіть вистачило оплатити місяць оренди. Обидва приміщення пекарень в оренді. За всі покупки треба відзвітувати. Ремонт вже робили власним коштом, — перераховує Олена. — Однією з умов гранту було найняти двох працівників. Зараз штат укомплектований. Але персонал було важко підібрати. Багато спеціалістів виїхало за кордон.
— Заклад відкрили за франшизою від мережі «Сімейна пекарня», котра успішно працює в Україні вже не один рік, — пояснює Людмила. — В асортименті продукції кілька десятків найменувань хліба та хлібо-булочних виробів. До Великодня будуть паски, крафіни (та сама паска, тільки тісто скручене равликом, як у булочці сінабон). Пропонуємо зернову каву, широкий вибір натурального чаю.
— Тісто теж на місці готуєте?
— Продукція приходить сформована (заморожена). Завод напівфабрикатів у Кривому Розі. Ми її дефростуємо (розморожуємо), вистоюємо у спеціальній шафі, там вона підходить та формується. Потім випікаємо, відвідувачі бачать цей процес.
Пекарі працюють з шостої ранку і до 20.00. Щоб на момент відкриття о восьмій радувати теплими булочками, хлібом.
О 10-й ранку 23 квітня в пекарні на Масанах працюють пекарки 37-річна Анна МИХАЙЛОВА і 55-річна Анжела ДЕРБИЧОВА. Випікають круасани і сінабони (закручені равликом булочки з корицею, змащені зверху вершковим сиром).
— Важко встояти, коли навкруги такі аромати. Раніше брала на роботу лоточки з їжею, фрукти. Але як його їсти борщ, коли на роботі стільки смачного? — жартує Анна Михайлова.
— Вже звикла до ароматів. Наїлася, дивлюся рівно на випічку. Працюю в пекарні декілька місяців, — каже Анжела Дербичова. — Живу поряд, прогулювалася якось з цуциком і подругами. Бачимо оголошення, що в пекарню шукають пекаря. Подруга підштовхнула, мовляв: «Іди, тобі ж подобається випікати». Пройшла курси, навчання. Обладнання нове, тож працювати в радість. До того трудилася зовсім в іншому напрямку. На складі фабрики, продавцем в магазині.
Забігла до пекарні за свіжою випічкою 22-річна Аліна ДОРОШЕНКО.
— Полюбляю круасани з шоколадом. Раз на день беру собі до кави, — каже дівчина. — Працюю поряд. Радують і ціни, за 20-25 гривень можна купити щось солоденьке.
Ольга САМСОНЕНКО.
Фото авторки
Пошук по сайту
Категорії
- Місто (725)
- Війна (252)
- Перехрестя (178)
- Політика (91)
- Кримінал (86)
- Здоров'я (74)
- Заєдісь! (58)
- Довоєнне (45)
- Весілля (29)
- Проєкт «Допоможи випускнику потрапити на шкільний бал» (29)
- Будмайданчик (26)
- Земля (21)
- Про простих (16)
- Промка (15)
- Чорна скринька (13)
- Життя (10)
- Жіноча рада (9)
- Акція (8)
- Про складних (8)
- Кіно (8)
- Ковід (8)
- Розгрузись (7)
- Новини (2)
- Точка зору (1)