Достойні. Хор, який співає про духовне і мирське

«Аксіос» у перекладі з грецької мови — достойні. Так називається чоловічий хор, який співає у міському храмі Всіх святих Чернігівських. Дуже молоді, гарні. І хлопці, і голоси.

Хор діє вже п’ять років, з 2020-го. 22-річні Олексій ПОНОМАРЕНКО та Феодосій МОРСЬКИЙ — диригенти. Тут вони — регенти. Тобто керівники церковного хору.

Олексій Пономаренко

Спочатку біля Любеча. Потім у Чернігові

— Скільки всього учасників?

— Стабільного числа немає, — пояснює Олексій. —  Чоловік вісім зараз. Усі — наші однолітки, років 20 плюс. Було дванадцятеро. Зараз трохи роз’їхалися.

— Ми вихідці з чернігівського музичного коледжу, — додає Феодосій. — Дехто досі там вчиться. Я та Олексій уже навчаємося в харківській консерваторії онлайн. Інші — в університетах Києва та Одеси. Збираємося, співаємо.

— Ще у 2020 році ми з Феодосієм подумали, чому б не створити чоловічий хор? — продовжує Олексій. — І якраз на нашому курсі музичного коледжу було шестеро хлопців. Спеціальність «Хорове диригування». У Чернігові чоловічий хор тільки тут, у храмі Всіх святих. Чому б нам не створити теж?

— На той час ми вже співали — хто де, — продовжує Феодосій. — Храм Всіх святих — це база.

— Спершу їздили співати службу до мого батька, — згадує Феодосій. — До церкви в селі Павлівка на Ріпкинщині. Біля Любеча. Поїхали ми вдвох. Іншим разом взяли ще людей. Одногрупників. Розучили службу. Спершу четверо, потім шестеро. Відшліфовували виконання. Сільська церква — дві-три людини приходить. Ми туди їздили більше для себе.

Потім нас почув отець Петро Казновецький, настоятель храму біля ринку«Нива». Йому сподобалося. І нам доручили співати цілу службу. Отак усе й почалося.

І всі ці п’ять років настоятель дуже підтримує. Дає приміщення,  творчий простір.

Зліва направо: Всеволод Ващенко, Феодосій Морський, Іриней Товстогон, позаду — Богдан Анчіхоров та Сергій Яворський на репетиції хору в церкві

«Має бути прозріння»

— Ви всі віруючі?

— Так. Усі до церкви ходять. І батьки наші віруючі. Деякі в церкві, можна сказати, коріння пустили.

Наша спеціальність «Хорове диригування» бере початок з церковного співу.

Якщо треба, кличемо на допомогу чоловіків з першого (дорослого) церковного хору. Тоді нас може бути і 10, і більше. Якщо твір складний, треба долучити ще один бас, тенор або баритон.

— Якихось особливих церковних звань у вас нема?

— Звання є у священників: ієрей, протоієрей. У співаків може бути максимум нагорода типу ордена чи медалі. Наприклад,  керівник чоловічого хору Володимир Коцур має орден преподобного Лаврентія Чернігівського. А ще він художній керівник народного хору в філармонії.

Наймолодшому учаснику, Сергію Яворському зі Львівщини, 17 років. Він студент третього курсу Чернігівського духовного училища.

Більше ніхто з нас духовну семінарію або училище не закінчував.

— Це й не обов’язково, — розказують регенти. —  Достатньо гарно співати. Знати на службі, що за чим іде. Для цього треба досвід.

— Чи плануєте надалі вступати до духовної семінарії?

— Я — ні, — знизує плечима Олексій. — До цього треба при­йти, має бути прозріння. Мені треба закінчити консерваторію, потім, можливо, буде магістратура.

— Для нашої співочої специфіки це не дуже потрібно, — згоден Феодосій. — В Одесі є регентська школа. Я після училища хотів вступати. Але тоді брали тільки жінок.

 У церкві я з дитинства. Почав співати в дитячому хорі в Анни Кулик. У 2017-му прийшов до неї у змішаний. А через три роки в мене вже свій колектив.

Вони ще неодружені!

Усі учасники хору, крім Сергія Яворського, мають офіційну роботу. Більшість — у філармонії. Жоден ще неодружений. Але будують плани. Вони ж не монахи.

За спів у церкві отримують заохочення. За кожну службу різна сума, залежно від свята, дня тижня.

— Виходить, як мінімальна зарплата за місяць?

— Ні, звичайно. Це ж церква. Усе, що ми тут робимо, — для душі.

— Я ще додатково працюю в музичній школі, — каже Феодосій. — Усі працюють на двох-трьох роботах. Дехто навіть не за музичними спеціальностями. Інакше не виживеш.

— Коли я був на першому курсі, Олексій вчився на четвертому. Мені запропонували тут поспівати, у храмі, —  говорить 20-річний Всеволод ВАЩЕНКО. Працює в філармонії. Артист камерного хору імені Бортнянського. — У дитинстві я співав у хорі хлопчиків при філармонії. Спочатку було важкувато, мутація голосу ще не закінчилася. 16 років. Трошки пищав, і з мене намагалися витягнути тенор. Через рік зрозуміли, що мій голос треба розвивати вниз. І я почав повноцінно співати басом.

Іриней Товстогон — син масанівського отця Павла

22-річний Іриней ТОВСТОГОН — син Павла Товстогона, настоятеля церкви на Масанах. Закінчив чернігівський пед та перший курс Київської духовної семінарії. І почалася велика війна.

— З 10-річного віку я прислужував у вівтарі в нашій церкві. Коли вчився в семінарії, служив піддияконом у Троїцькому соборі. Як його закрили, — іноді на Масанах, іноді хлопці запрошували у Всіхсвятську церкву. Або сам напрошувався. Хотілося інтенсивнішої практики, — каже Іриней. — Нині працюю у філармонії. Співаю в народному хорі. Три роки викладав у нашому духовному училищі.

Я співав разом з Всеволодом та Феодосієм у хорі хлопчиків при хорі Бортнянського. Це два наші баси, і я також бас.

— Батько — священник, —  приєднався Сергій ЯВОРСЬКИЙ. — А я навчаюся в Чернігівському духовному училищі. Вступив після дев’ятого класу. Зараз на третьому курсі. Живу в гуртожитку на території храму Всіх святих Чернігівських. Усього там десятеро учнів: п’ять дівчат-регентів і п’ять хлопців-псаломщиків. З усіх кутків України: Харків, Київщина, Рівне, Житомирська, Одеська області. А ще заочники, які навчаються з дому.

Канікули в училищі — зимові і літні. І ще — тиждень після великих свят.

Клас для репетицій — на другому поверсі, поряд з верхнім храмом.

Відео — щоб спів почули не тільки в храмі

Петро Казновецький

— Хто знімає відео вашого співу?

— Спільна твор­чість. Хто має ідеї, пропонує. Бути саме оператором просимо людей, які це вміють. За допомогою настоятеля церкви. Якби він нам не допомагав, ні зйомок, ні хору б не було.

У церкві співає ще змішаний хор, жіночий хор. Був і дитячий. Діти виросли.

— Більшість цих хлопців починали в нас з дитячого хору «Благовіст», — щойно прийшов, перевдягнувся в робоче  протоієрей Петро КАЗНОВЕЦЬКИЙ, настоятель храму Всіх святих Чернігівських. — Я намагаюся їх не хвалити дуже, бо це може нашкодити. Навпаки, кажу: «Старайтеся, хлопці». У них є таке палке бажання і важливо вчасно його підтримати. Наш храм так і задуманий.

— Хлопці співають не тільки в церкві?

— Беруть участь у класичних концертах. Виконують українські пісні. Ми це вітаємо. Це також прояви душі. Наш народ побожний, талановитий і працьовитий.

— Співають українською, іноді російською мовами. Як ви до цього ставитеся?

— Переходимо на українську. Ми в процесі.

Олена ГОБАНОВА. Фото авторки

Цей матеріал був підготовлений за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Відповідальність за його зміст несе виключно ТОВ «Редакція газети «Весть» і вона
не обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу