Будинок Полторацьких продано. Фірми, які запропонували найбільшу ціну, зареєстровані за однією адресою

14 серпня, у понеділок, відбулися відкриті торги на всеукраїнському майданчику нерухомості. Фонд комунального майна Чернігівради продавав будівлю майже в центрі міста, на проспекті Миру, 74. Колишній будинок лікарів Полторацьких. Майже 164 квадратні метри одноповерхової нежитлової будівлі 1898 року. Неподалік зупинка громадського транспорту, готель «Градецький», кафе «Розмарин», караоке-клуб «Янтарна кішка».
За будинок хотіли 436 тисяч 172 гривні.
У торгах брали участь 12 учасників. Переможцем стало ТОВ «Масани-20». Запропонували три мільйони сім тисяч гривень. В єдиному реєстрі адреса проспект Перемоги, 39. Це приміщення колишнього «Укрпроводгоспу». Його пов’язують з родиною депутата Чернігівради, відомого в місті забудовника 48-річного Юрія Тарасовця.
ТОВ «Чернігівська інвестаційна компанія» запропонувала два мільйони 207 тисяч гривень. У документах, які подали на торги, кінцевим бенефіціарним власником значиться Юрій Тарасовець. Місцезнаходження юридичної особи теж проспект Перемоги, 39.
Третій у списку — ТОВ «Житловий комплекс «Шевченківський». Хотіли купити приміщення за два мільйони 206 тисяч гривень. Житловий комплекс «Шевченківський» — на розі проспекту Левка Лук’яненка та вулиці Шевченка в Чернігові. Забудовник — «ОсноваБуд-7», власником називають Юрія Тарасовця. А офіс фірми-забудовника теж на проспекті Перемоги, 39.
— Поки що рано казати, що там буде, — коротко відповіла Альона БУРЯК, керівниця фірми-переможця ТОВ «Масани-20». — Про щось конкретно можна буде казати орієнтовно через місяць. Коли юридично будуть оформлені всі документи.
Якщо перший переможець відмовиться, за умовами торгів, переможцем автоматично стає наступний учасник.
Надіслала повідомлення Юрію Тарасовцю: «Чи можна вас привітати з придбанням будівлі на проспекті Миру, 74? Що плануєте побудувати?»
Як коментував 57-річний Олексій Єпінін, керівник КП Фонду комунального майна (дивись «Весть» від 3 серпня «Будинок Полторацьких можна купити за 436 тисяч 172 гривні. Але треба зносити і будувати нове»), будівля ніколи не була зареєстрована як пам’ятка архітектури. Років 20 приміщення було в оренді. Його намагалися реставрувати. Перероблювали дах, прораховували вартість відновлення. Але далі справа не пішла.
— Будівля завжди була на балансі Фонду держмайна, — додала 35-річна Ольга ЖУРИЛО, голова чернігівського відділу «Союзу українок», була депутатом Новозаводської райради сьомого скликання. Зараз працює в міському Пенсійному фонді. — Громадська організація «Союзу українок», який у ті часи очолювала покійна Раїса Решетнюк, узяла в оренду. За гривню в рік. Раїса Іванівна за свої кошти займалася відновленням цього будинку. На той час була депутатом міської ради, покійний чоловік непогано заробляв, працював завкафедрою в технологічному університеті. Поміняла дах, вікна, двері. Намагалася зберегти стиль, в якому був будинок Полторацьких. Коли проводили капітальний ремонт дороги, проїжджу частину розширювали, і будинок хотіли знести ще в ті часи. Це десь 1998 рік чи початок 2000. Тоді його відвоювали. У цій будівлі ми проводили репетиції. Було світло, гарні шпалери. Висів портрет Шевченка. Раїса Іванівна хотіла там зробити світлицю імені Софії Русової. Хотіли зробити центр українознавства. І завжди в нас була боротьба з людьми, які не дуже цього хотіли. При житті Раїси Іванівни розробили проєкт пам’ятника Русової, виготовили. Але я його подарувала ріпкинській гімназії. Не знала, що зараз перейменують бібліотеку. Усе, що було зроблено в тому будинку, за кошти Раїси Решетнюк.
Приблизно у 2010 році в нас була зустріч з представниками Юрія Тарасовця. Пам’ятаю, зустрічалися з жінкою в ресторані «Градецький». Він обіцяв допомагати у відновленні саме як пам’ятки, а не для бізнесу. Я пропонувала виділити кімнату, аби там продавати сувеніри туристам, вишиванки. Але Раїса Іванівна була категорично проти, сказала: «На цьому заробляти не будемо». Був ще один меценат на прізвище Кропива. У нього почалися проблеми з бізнесом.
Та і взагалі ніхто не хоче допомагати там, де земля тобі не належить. Перед смертю Раїси Іванівни закінчилися строки оренди. Я ходила в міську раду, але оренду не продовжили. Бо на той часув міськраді були депутати від комуністичних партій. Поставили умову, аби сьогодні-завтра зробили ремонт. Тільки тоді продовжать оренду.
Рівно на сороковий день після смерті Решетнюк — померла третього травня 2014 року — мені подзвонили з Фонду держмайна, сказали привезти ключі і оплатити комунальні послуги. Договір був не особисто із Раїсою Іванівною, а із «Союзом українок». Та воювати не стала. Оренда була мінімальна, але за електроенергію ми платили, як усі.
— Після того, як віднесли ключі, будівля стояла порожньою?
— Так.
— Що там може бути?
— Що в голові в нових власників, не знаю. Особисто моя думка: зараз там робити ніхто нічого не буде. Скоріш за все, його знесуть. З нуля зробити легше, ніж відновити. Можливо, нові власники встановлять там табличку, що колись тут жила родина лікарів Полторацьких.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ