Реклама на сайті «Вість»

Близько 300 котеджів і чотириповерхівка. Власники городів на Масанах почали будуватися

| Місто

На території Нового Білоуса юридично, а фактично на Масанах в Чернігові виросте ще одне елітне котеджне містечко.

Думали вісім років

— Як їхати в бік Старих Масанів, — описує ділянку 33-річний Дмитро ФЕДОРОВ, голова Новобілоуської громади. — І до кінцевої зупинки автобуса №20 та тролейбуса №11 на вулиці Незалежності.

Дмитро Федоров

Територія того поля — 50 гектарів. Зараз це посадки, городи по 10 соток. Межа міста, земля Нового Білоуса. Власники вирішили будуватися. Буде 300 котеджів і чотириповерхівка.

У 2014 році сільська рада розробила генплан Білоуса. Передбачили будівництво багатоповерхівки, приватні котеджі. Але у 2016 році землевласники оскаржили план. Так буває.

У 2017 році, коли утворилася громада, ми з кожним власником 10 соток говорили окремо, — продовжує Дмитро Федоров. —  Пропонували спільно розробити план ділянки. Якщо генплан тоді  не пішов. Хтось побоявся, хтось не хотів. А після закінчення активних бойових дій під Черніговом самі звернулися, щоб продовжити розмову.

На превеликий жаль, тільки в цьому році затвердили те, що я пропонував вісім років тому. Сільрада взяла участь у підготовці картографічного плану. Власники взяли на себе витрати щодо генплану. Займається «Архітектурна майстерня Травки В. А.».

 

Земля приватизована

— Усі ділянки — приватна власність. Приватизовані, — додав Дмитро Олександрович.

— Як городи вдалося приватизувати?

— Власники почали це робити з 2014-2015 років. Цільове призначення було — для городництва і садівництва. Змінили під будівництво.

Чотири вулиці. Затишна, Серпнева, Урожайна і на честь загиблого прикордонника Богдана Назаренка

Під час розробки плану забудови стикнулися з проблемою, розповів Дмитро Федоров. У 90-х земельні ділянки «різали» впритул. Не сильно враховували дороги, проїзди. Ширина дороги на різних ділянках — від трьох до шести метрів.

Майже всім власникам землі довелося поступитися своєю територією від метра до двох. Щоб могла проїхати «швидка», пожежна. Були повороти-розвороти. Щоб провести комунікації.

Цю процедуру ще проходять. На сесії громади визначилися з вулицями нового житлового масиву. Їх буде чотири. Затишна, Серпнева, Урожайна і на честь загиблого прикордонника Богдана Назаренка. З цією пропозицією звернулася його дружина Вікторія, власниця земельної ділянки. Богдан загинув неподалік під час оборони Чернігова.

 

Тепер офіційно. Можна

 

— Власники землі можуть офіційно звертатися за отриманням будівельного паспорта і будуватися, — радіє голова Новобілоуської громади. — Деякі вже почали роботи. Тепер у них є можливість це все узаконити. І говорити про проведення комунікацій.

 

Ділянки отримували різними шляхами. Хтось безплатно як працівник підприємства. Хтось купив у колишніх власників. 1,7 гектара викупила чернігівська будівельна компанія «УкрСіверБуд». Ділянка огороджена парканом. За планом там задумана чотириповерхівка.

— На Масанах більшість новобудов — десятиповерхівки, — уточнюю.

— Там поряд дев’ятиповерхівки. Але історія така. Це земля села, не міста. Якщо в селі нема трьох тисяч жителів, повинно бути не більше чотирьох поверхів. Хочеться ламати ці стереотипи. Щоб розвивалася приміська інфраструктура, зростала кількість населення. Цей мікрорайон Чернігова стає ще привабливішим, —  каже свою позицію Дмитро Олександрович.

 — Є відомі та знамениті чернігівці, які планують там будуватися?

— Наскільки я знаю, власники ділянок — звичайні люди. Вчителі, багато пенсіонерів, які живуть поруч, у дев’ятиповерхівках. З 2017 року приходили в сільраду і казали: «Доброго дня, ми купили у вас землю. Хочемо будуватися». А ми давали відповідь: «Дуже раді, але цього робити не можете. Бо паспорт, прописку не дам. Максимум — на кадастровий номер завести електроенергію». Зараз інакше відповідаємо.

  

«Слідом підтягуються інвестори»

— Які плюси Новобілоуській громаді від цієї забудови?

— У нас приміська територія. У громаді вісім шкіл, дев’ять садочків. Утримувати велику мережу складно. Але це привабливо для життя.

 Розуміємо, що будуватимуться молоді. За будівництвом підтягуються інвестори. Магазини. От і на цих 50 гектарах плануємо потужний супермаркет. Громаді буде податок з торгівлі. Робочі місця.

Восьмирічний досвід переговорів з власниками ділянок можна передавати іншим громадам. А земельний податок  і до цього платили.

У нас був досвід з будівництвом крохмального заводу «Вимал». При мені  це будувалося. Поряд найбільший в області логістичний центр «Нової Пошти». Асфальтовий завод у полі.

Воно тяжко йде. Інвестор вивчає всі питання. Одне з них — чи адекватна громада.

У нас багато садових товариств. Нереальний приріст людей. Присвоюємо адреси, щоб можна було прописатися. Уже 10 садових товариств так прокатали. Зокрема «Октябрське», біля колишнього тубдиспансеру.

* * *

Подивилася оголошення на OLX. Земельну ділянку, 10 соток у районі Масанів, продають за 637 тисяч 665 гривень (понад 15 тисяч доларів). «Земельна ділянка рівної прямої форми. Розташована на кінцевій зупинці. 5 хвилин від ділянки — магазин «Велмарт», продовольчі магазини, дитячі гуртки, ринок. Поряд ліс, парк, дитячі майданчики. Підійде як для котеджу, так і для приватного маєтку. Ділянка приватизована. Цільове призначення — для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Землі житлової та громадської забудови». Інша ділянка в цьому районі продається за 411 тисяч 397 гривень.

 

 «24 роки я на цій землі»

Новий житловий масив. Від Масанів його відділяє лісосмуга. Вздовж неї городи.  Біля деяких ділянок вбиті бетонні стовпчики. Натягнута сітка. Хтось уже поставив новенький паркан з металопрофілю. А ось уже стоять будиночки. Багато землі ще гуляє.

— Ми 24-й сезон тут. Я колишній військовий, — каже Дмитро ВЛАСЕНКО, власник двох ділянок. — Служив у Гончарівському. Там і жив з родиною. У Чернігів перевели у 1996 році. У 2000-му отримав квартиру на Масанах. Точніше, восени 1999-го дізнався, що дають мені житло.

Дмитро Власенко

Тоді цей район не такий був. Поле, котловани і жаби квакали. Село, ідилія. Місцеві казали, у 70-ті роки на території Масанів колгосп був.

У 2002 році цей масив обробляли медики, — переходить до городів. — Хтось і зараз картоплю садить. Хтось відмовився. Усі один одного знали.  І мені запропонували взяти тут землю, обробляти город. 10 соток. А точніше — 9,48 сотки.

Поряд з нами обробляли дід з бабусею. За 70 їм було. Дід пів городу порав. У 2007 відмовився. Пішов я до председатєля, попросив переоформити його ділянку на себе. Так у нас стало дві ділянки, майже 20 соток.

До 2014 року земля рахувалася як городи. Була в нас в оренді. Кожні п’ять років продовжували строки, платили за землю. Створили садове товариство «Козацька слобода». У 2014 уже можна було приватизувати землю. Обгороджуватися власники почали з 2015 року. З урахуванням тодішніх норм. Щоб могла проїхати машина. Облаштували будиночки. Викопали колодезі.

Будиночок під дачу я почав будувати ще у 2015 році. З покійною дружиною. Її брат допомагав, син.

У 2020 році змінив цільове призначення землі. Було садове без права будівництва. Тепер маємо право будуватися. Основна маса — жителі Масанів.

Приїхали нові архітектори. Сказали, треба зробити проїзд шириною вісім метрів. І ще чотири — для комунікацій: газ, вода, світло. З одного боку в нас нічого не «відрізали». З іншого уступив майже три метри. І так всі власники повинні зробити.

Тут буде новий житловий масив

«Охочих було багато, конкуренція велика»

— Ці процеси люблять тишу, — скромно каже Микола ГУБАР, керівник городнього товариства «Козацька слобода». — Спочатку городи просто обробляли. Потім брали в оренду. Хтось п’ять років, а хтось і 15 орендував. Були такі, що і 30 років користувалися. Деякі ще за радянських часів. Орендна плата була копійчана. Тоді вже ті, хто обробляв, писали заяви, щоб отримати землю у приватну власність.

Якби не було цієї оренди, у власність люди землю б не отримали. Бо багато було на неї охочих.

Процес приватизації пішов у 2014 році. Люди були дружні, одностайні. Спільно ми це виходили.

— І у вас там є город?

— Є.

— Обробляєте чи будете будуватися?

— Доживемо до перемоги, а далі побачимо.

 Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки

Архіви записів

  • Вересень 2025
  • Серпень 2025
  • Липень 2025
  • Червень 2025
  • Травень 2025
  • Квітень 2025
  • Березень 2025
  • Лютий 2025
  • Січень 2025
  • Грудень 2024
  • Листопад 2024
  • Жовтень 2024
  • Вересень 2024
  • Серпень 2024
  • Липень 2024
  • Червень 2024
  • Травень 2024
  • Квітень 2024
  • Березень 2024
  • Лютий 2024
  • Січень 2024
  • Грудень 2023
  • Листопад 2023
  • Жовтень 2023
  • Вересень 2023
  • Серпень 2023
  • Липень 2023
  • Червень 2023
  • Травень 2023
  • Квітень 2023
  • Березень 2023
  • Лютий 2023
  • Січень 2023
  • Грудень 2022
  • Листопад 2022
  • Жовтень 2022
  • Вересень 2022
  • Серпень 2022
  • Липень 2022
  • Червень 2022
  • Травень 2022
  • Лютий 2022
  • Січень 2022
  • Грудень 2021
  • Листопад 2021
  • Жовтень 2021
  • Вересень 2021
  • Серпень 2021
  • Липень 2021
  • Червень 2021
  • Травень 2021
  • Квітень 2021
  • Березень 2021
  • Лютий 2021
  • Січень 2021
  • Грудень 2020
  • Листопад 2020
  • Жовтень 2020
  • Вересень 2020
  • Серпень 2020
  • Липень 2020
  • Червень 2020
  • Травень 2020
  • Квітень 2020
  • Березень 2020
  • Лютий 2020
  • Січень 2020
  • Квітень 2019
  • Березень 2019
  • Травень 2018
  • Квітень 2018
  • Березень 2018
  • Березень 2017
  • Квітень 2016
  • Травень 2015
  • Квітень 2015
  • Травень 2014
  • Червень 2013
  • Квітень 2013
  • Березень 2013
  • Серпень 2012
  • Квітень 2012
  • Серпень 2011
  • Липень 2011
  • Червень 2011
  • Квітень 2011
  • Листопад 2010
  • Жовтень 2006