У Чернігові в районі вулиці Володимира Дрозда часто можна побачити невелику отару овець з баранами. До десятка кошлатих пасуться в руденькій травичці обабіч дороги. Людей не бояться, від машин не тікають, але й на дорогу не кидаються.
Баранчиків тримають на приватному деревообробному підприємстві на Дрозда, 11.
— Завели років чотири тому, — посміхається Василь КРАМАРЕНКО, керівник підприємства. — М’ясо нікуди не збуваємо, людей для догляду не наймаємо. Усе самі і для себе.
У понеділок, 18 вересня, отара розбрелася на території підприємства. Нарахувала десяток. Дорослі вівці і барани. Ті, що хлопці, — круторогі і дуже кошлаті. У найбільшого шуба товща за долоню. Помацала — щільна, збита, як валянок. Надворі незвична для осені спека.
— Не хворіють від перегріву? А хто стриже?
Виявилося, хворіти не встигають, бо їх зразу ріжуть на м’ясо.
Тим не менш, живі баранчики на вигляд почуваються непогано. Територія велика, у тісній кошарі їх не утримують, ходять, де надумають, їдять, що хочуть.