Під непрацюючим «АТБ» в районі Бобровиці (мікрорайон Чернігова) тепер щосереди базар. Вікна «АТБ» забиті фанерою, але в цілому виглядає значно краще того «АТБ», що на Старій Подусівці. Кажуть, базарчик тут з дозволу мера, можливо, поки не відкриється магазин.
Люди сподіваються, що відкриється. Але не проти, щоб і базарчик лишився.
Продавці хто звідки. Хтось із Шанхаю (ринок в районі Ремзаводу), хтось возить із ближніх сіл.
— Морожені кілька і салака по 50, мойва — 75 гривень кілограм. Слабосолена кілечка 65, пряна 75 за кіло, — апетитно розказує покупцям Олена СТАРОДУБЕЦЬ, продавщиця. — Хребти лосося по 78, он які м’ясисті. У нас магазин на Рокосовського, «М’ясо, риба, ковбаса та всілякі чудеса», — розказує Олена Стародубець. — Колишня молочна кухня. Приїжджаємо сюди вже третій тиждень підряд.
Олена Стародубець торгує на новому ринку
— Добре, що тут базарчик зараз є, — розплачується Ольга Петрівна. — На всій Бобровиці залишився тільки магазинчик на вулиці Вірьовки, як до радіозаводу повертати, туди ходжу. Я живу на вулиці Сосницькій, ми ближче до річки. Повезло, але відносно: у кого забори побило, у сусідів покрівля впала. У того шифер зняло, у того вагонку. Вони ж лупили як… Я ще працювала бухгалтером у другій лікарні, йшла на роботу. Потім звільнилася за станом здоров’я. Транспорт не ходив, а мені пішки далеко. На Савчука сестра виїхала і ключі залишила. Там були газ, світло і вода. Але п’ятий поверх. А тут у мене приватний будинок.
— Коли «АТБ» розбомбили, за продуктами не ходили?
— Не так його і розбили, більше люди винесли. У нас же ні волонтерів з гуманітаркою на той час не було, ні «швидка допомога» не їздила. Чоловіка одного убило, то він днів чотири у дворі лежав, поки тіло забрали.
Але ж з «АТБ» хто брав крупу, макарони, а хтось випивку. У місцевих алкоголіків старенький «Жигуль», то так спиртним напхали, що багажник не закривався. Ящиків чотири. Ми тоді так боялися, що прилетить, світло не дай Бог щоб запалити. Вивіски, що світяться, знімали. А вони понапиваються, фонариками світять. Чоловіки-сусіди їм морди понабивали, машину зі всією випивкою, яку вони натягали, конфіскували і кудись у центр вивезли. Ой, таке… Головне, щоб мир був.
— Так то ж вони дозволили товар брати… — не погоджуються молодші чоловік з жінкою, теж з Бобровиці (не назвалися). — Вікна були вибиті і нікому було сторожити.
—А холодильники теж дозволили?
— Ну, то може один якийсь тягли. Працівники «АТБ» самі своє забрали.
Ринка на Бобровиці раніше не було. Свою городину, консервацію місцеві возили продавати на «Ниву».
—І зараз автобусом дорого: туди – назад 24 гривні, плюс 25 — містове. А тут, на Бобровиці, поки що містове платити не треба, — розказує Марія БЕРДНІК, пенсіонерка. Бабуся нащипала свіжого кропу зі свого з городу. Ще маленький, 5 гривень за пучечок.
— Ото що за сир? — йде повз палатку з сирами та маслом 65-річний Володимир СЕМЕНЮК.
— Антиросійський, треба брать! — бадьоро пропонує 31-річна Ельміра РУССУ з Мени. —180 за кілограм. На бутерброди ой добрий! Ми нарізаємо, ви пробуєте.
— Антиросійський треба, — кивнув Володимир Федорович і поліз за гаманцем. — Був у нас «АТБ» тут, була «Надія». Розбили росіяни, закрили. А ми 11 днів під вибухами просиділи, потім все вдома повідключали, позакривали і на батьківщину у Хмельницький поїхали. А оце додому повернулися.
— Ми — бобровицькі погорільці, — представляється 40-річна Наталія ЯРОШЕНКО. У жінки в руках пляшка коли (по 35 гривень півторалітрова балсанка). — Двоповерховий будинок на вулиці Кленовій, біля колишнього універмагу (на виїзді з Чернігова), він зараз розбитий. Там був самий передок. Ми безвилазно сиділи під обстрілами 12 днів. Єдиний раз вийшли в магазин в «АТБ», коли він під час бойових дій відкрився. Тут черга була до повороту. І якраз трапився прильот. Воїнську частину бомбанули, ми бачили, як летіли ракети. Люди й падали, страшне що робилося.
Наталія Ярошенко на базарчику біля розбитого АТБ в мікрорайоні Бобровиця. У вікнах супермаркету фанера
А перед тим, як магазин бомбанули, господарі товар цілу ніч вивозили. А люди — вже потім. І тероборона п’яна була, пиво тягли, і місцеві алкоголіки не просихали. А в нас самих літню кухню, єдине, що вціліло, розікрали.
7 березня згорів наш рідний дім. Пряме попадання ракети. А ми виїхали 6-го ввечері, і коли в будинок прилетіло, якраз їхали до матері в Корюківку.
4 квітня повернулися, нас пустили пожити знайомі на Рокосовського. На Бобровиці щодня завали розгрібаємо.
Дуже добре, що тут базарчик є. Маршрутка 12 гривень, не кожен може собі дозволити. Ціни нормальні. Люди ходять сюди, сусіди мої.
Ринок працює, доки покупці йдуть. Півдня.
