49-річний Віктор Грицай, чернігівець, загинув на Шерстянці від удару ножем у живіт. 17 грудня 2024 року о третій ночі. У суді було доведено, що його вдарила 41-річна Ярина Прядко, співмешканка. Рік минув, вона не сидить. Сусіди обурені.
— Що в неї в голові — одному Богу відомо. Тут вона спокійно говорить, за мить може зірватися і кричати. Сусіди бояться контингенту, який до неї ходить у квартиру. Там п’янки, крики, — стверджує 64-річний Павло ЛИТВИН, пенсіонер. — Схоже було і в ніч убивства. Ярина та Віктор сварилися. Потім затихло. А через кілька хвилин вона вибігла в під’їзд, розбудила сусіда, щоб той допоміг перев’язати рану у Віктора. Сусід відмовився, бо відчував, що там кримінал. Порадив викликати «швидку» та поліцейських.
Пізніше сусіди почули, як Ярина розповідала напідпитку, що вона билася головою об стіл, розбивала собі обличчя. Потім сказала, що це Віктор її побив. Вона захищалася, тому й схопилася за ніж.
Медики Віктора побачили на ліжку. Удар ножем був такої сили, що пробив нирку. Ярина, як нап’ється, розповідає у дворі: «Ви знаєте, що я його вбила?» Може додати подробиці. Каже, що заплатила кому треба 50 тисяч гривень і не сидітиме. Мовляв, взяла гроші в матері.
— Якщо Віктор відмовлявся пити, вона відкривала йому рота і заливала горілку. Вітя сам про це розповідав мені, — клянеться 34-річнаАлла РІЗУНИК, сусідка Віктора Грицая. — Він з дитинства мав ДЦП, був інвалідом другої групи.
Віктор Грицай
Алла дістає телефон, вмикає на ньому відео.
— Ви бачите, Віктору самому важко навіть велику калюжу перейти. Мій чоловік йому допомагав. Подивіться, як він сам ледь іде. Ноги покручені через хворобу. Хитається з боку в бік.
Умів готувати. На свята накривав шикарні столи. А які в нього були смачні млинці. Я таких не вмію зробити. Коли з чоловіком були на роботі, він сидів з моєю дитиною. Я допомагала Віті. Він давав гроші, я ходила в магазин та аптеку. З чоловіком купували йому продукти, одяг. Шкода його було. Він сирота, з інтернату.
Закінчив училище, працював на пилорамі. Мав зарплату і пенсію. І все віддавав Ярині. Вона розумна в цьому плані. Як дізнається, що в нього гроші є, приголубить, підгодує. Потім забирає гроші і його виганяє. Він повертається до себе в кімнату. Як не прийде від неї, постійно на тілі синці. Могла просто так гепнути. Казали Віті весь час: «Покинь її». Та він лише знизував плечима. Відповідав, що любить.
— Чи міг він ударити Ярину?
— Думаю, ні. У нього не було сили, — каже Алла. І продовжує: — Ярина не платить за комунальні послуги. Кажуть, у неї за квартиру висить борг близько 300 тисяч гривень. У нього ж борг був кілька тисяч. За можливості я оплачувала потроху, коли вдавалося в нього взяти гроші.
— У суді свідчила, що він її ображав, схопив за шию, бив. Та через хворобу свою він би такого не зробив, — не вірить Ярині Павло Литвин. — Цю справу розглядали без свідків. Правоохоронці не могли розібратися, чий ніж був. Написали, що Віктор приніс. Насправді ніж залишив колишній коханець Ярини, нині військовий.
Писав у прокуратуру, щоб долучили сусідів до справи. Отримав відмову. Мовляв, навіщо нас долучати, якщо ми не бачили, як вона його била ножем. Так, ми не бачили, але ми б розповіли, що цьому передувало. Ми думаємо, що вона винна, а не постраждала в цій ситуації.
24 червня цього року Новозаводський районний суд виніс Ярині Прядко вирок за статтею 121 частиною 2 Кримінального кодексу «Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого». Та застосував статтю 69 (призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом). Покарання — п’ять років позбавлення волі.
Сергій Бабинець, її адвокат, подав апеляцію, щоб скасувати і ці п’ять років. Та Чернігівський апеляційний суд не підтримав. Микола Рубіс, прокурор, оскаржив вирок. Справу відправили на новий розгляд у Новозаводський суд Чернігова.
Цю квартиру, де зараз проживає Ярина, місто безплатно виділило льотчику Михайлу Жабинському, воїну-афганцю, — продовжує сусід. — У лікарні він познайомився з Галиною, матір’ю Ярини, тоді заміжньою. Через місяць вони одружилися, а невдовзі 48-річний Михайло випав з балкона своєї квартири на шостому поверсі. Це було у 2003 році. Казали, тоді вдома з ним була мати Ярини. Після цього жінка з’їхала в село. Двокімнатну квартиру Галина переоформила на себе, Ярину та внука. Син Ярини вже дорослий. Живе з родиною окремо.
У грудні 2015 року з цього ж балкона випала кума Ярини. Жінка дивом вижила.
— З Михайлом ми дружили. Бачив його в день смерті. Він скаржився, що дружина не готує йому їсти. Казав, що сваряться через це постійно, — пригадав 88-річний Володимир ЗАГАТНИЙ, сусід.
Володимир Загатний
— Що зараз з кімнатою Віктора?
— Правоохоронці знайшли якусь Людмилу Ковбасу, немісцеву. Нібито вона його двоюрідна сестра. Ми її бачили вперше. Справу в суді розглядали без її участі. Цінні речі — документи, комп’ютер, ще щось — вона забрала. І закрила кімнату Віктора.
Де його тіло, нам також не казали. Дізналися тільки, що поховали через два тижні. Мовляв, оця Людмила забрала його в село.
Ярина довго не сумувала. Наступного дня з’явився новий кавалер.
11 грудня стукаю у двері Ярини:
— Сусіди на вас скаржаться.
— Шумно іноді буває. Але музику гучно не вмикаю. Світла часто немає, музичних колонок теж, — каже вона. Ярина ПРЯДКО проживає у своїй квартирі з 40-річним Анатолієм ШЕСТАКОВСЬКИМ.
Ярина Прядко
Він одягнений в оливкові військові термоштани. Посвідчення УБД не показав. Тільки паспорт.
— Більше не служу. Як сказали тцкашники, я видалений, — розповідає. — Судимим не був. Живу тут з 9 травня 2025 року.
Померлого Віктора я знав. Він Ярину періодично бив. Того дня він затиснув її між ніг і лупив. Ярина прикривалася, у неї було пів обличчя розбите. Вона оборонялася.
— Вам не страшно? Що від вас теж оборонятиметься?
— Ні. На мене Ярина не нападала.
Анатолій Шестаковський
— Сусіди на нас наговорюють, — додає Ярина. — Кажуть, що я з ножем по поверхах бігала і дітей лякала.
— Нічного арешту, з 22.00 до 6.00, дотримуєтесь?
— Так, він до 5 січня. 17 лютого має бути суд.
З Анатолієм плануємо одружитися. Познайомилися на роботі сім років тому. У Толі два дорослих сини в Криму.
Ольга САМСОНЕНКО.Фото авторки та надане Аллою РІЗУНИК
