2 листопада Валентин Донець, тероборонівець, вийшов під заставу 312 тисяч гривень. Інший військовий Андрія Гришина звільнився раніше, під заставу 416 тисяч гривень. Справу розглядав Деснянський суд Чернігова. Тероборонівці були на благодійному заході на Валу третього вересня, коли о 13.30 вибухнув гранатомет. Найбільше постраждав 2-річний Роман Божко. Чернігівські лікарі оперували хлопчика вісім годин. Справою займається ДБР. Відкрито кримінальне провадження за статтею 414 ч. 2 «Порушення правил поводження зі зброєю, а також з речовинами та предметами, що становлять підвищену небезпеку кільком особам».
На Валу тоді заявили про три відстріляні тубуси «РПГ-26». Кажуть, вибухнув четвертий, який приніс невідомий волонтер.
— Мій підзахисний взагалі «везучий»,— каже про Валентина Донця 38-річний Сергій КУТУКОВ, адвокат. За матеріалами слідства, Донець дав гранатомет дитині в руки. — У нього дві контузії. Першу отримав під час бомбардування на Чорновола, 15. Його квартира в тому будинку. Другу контузію отримав під час вибуху гранатомета. За професією — слюсар-ремонтник на ЧАЕС. Військові не знають, звідки з’явився четвертий гранатомет. Він менший у діаметрі і коротший.
— Центр Чернігова, Вал, можливо, якісь камери фіксували ту ділянку?
— Із того, що я бачив, є запис відеокамер художнього музею. Якість там не дуже хороша. Але на ній видно людину. Одяг ззовні схожий на цивільний. Чоловік без головного убору. Він у білому мішку з-під цукру щось підносив до столу, де знаходилися відстріляні «РПГ».
— Слідство встановило, хто він?
— Запитував слідчого. Відповів, що його особу встановили. Але більше ніякої інформації стосовно цього чоловіка не надав. І на сьогоднішній день я ніде не бачив інформацію щодо оголошення ще комусь підозри. Можливо, є інше провадження, але в мене доступу немає.
Також зібрані фотографії очевидців. Людей, які фотографувалися перед вибухом. Є фото, де видно стіл і три тубуси. А потім з’являється четвертий. Час зроблених фото — 13.20-13.30 (час вибуху).
— Перша інформація, яку я чула неофіційно, — заряджений гранатомет приніс волонтер, який неодноразово виїжджав до країни-агресора. А незадовго до вибуху на Валу в нього з’явилася нова автівка. Чи відповідає це дійсності?
— Я можу допустити таку інформацію.На відео поведінка цього чоловіка, який ніс щось у білому мішку, дивна. Із тих даних, які я перевіряв, жодна волонтерська організація не підтвердила, що в них є такий волонтер.
Мій підзахисний вказує, що цей самий волонтер приїздив до них і на бойову позицію, яка знаходиться в напрямку білоруського кордону. Цивільні, зазвичай, таку інформацією не знають.
— Що привозив?
— Продукти. Казали навіть про алкоголь. І якийсь квадрокоптер.
Після того, як гранатомет здетонував, він сів у білий мікроавтобус і кудись поїхав. Хвилин 30-40 його не було.
— Він чернігівець?
— Із тієї скупої інформації, що в мене є, у нього є квартира в Чернігові. Ким працює, теж не знаю.
— Там були військові, поліцейські, як можна було не помітити людину, яка несе щось важке в білому мішку?
— Увага людей була розсіяна. У цей час якраз була обідня перерва, військові змінювалися.
— У вас уже є досвід по справах із гранатометами. Були адвокатом Віталія Курача, який у 2015 році привіз гранатомет у ріпкинську школу. Пізніше на курок натисли і загинула Галина Шлягун, заступниця директора по господарчій діяльності. Чим ця може закінчитися?
— Слава Богу, у цій історії хоч усі живі лишилися.
Я налаштований все ж таки ініціювати пошуки слідством цього волонтера. Що він ніс у тому мішку? Якщо був дійсно гранатомет, знав, що він спрацює. А це вже диверсія.
— Про перебіг справи знаю лише з чуток, бо зосередилася на лікуванні сина, — каже 33-річна Надія БОЖКО, мама Ромчика. — Дійсно, така інформація звучала, що у слідства є підозрюваний, якийсь волонтер, приніс той четвертий «РПГ» у білому мішку.
— Як почувається Ромчик?
— Ми в Австрії. Міжнародна благодійна організація «Карітас» забезпечила нас житлом і продуктовими картками. Уже виписали з лікарні на міжопераційний період. Зробили пересадку шкіри, закрили «дірку» на щоці. Ромчик бігає, радіє життю.
Вигляд обличчя неестетичний, але син ще маленький, не розуміє, що відбувається. Наступний етап у нас — протезування ока.
