Канадця Натана Харріса забрали з моргу через п’ять місяців. Вбивство досі не розкрите

30.06.2022 | Кримінал

П’ять місяців у чернігівському морзі на зберіганні було тіло 35-річного Натана Харріса, громадянина Канади. 24 листопада минулого року його знайшли мертвим у лісосмузі по вулиці Попова, 2 в Чернігові, навпроти заправки «Авантаж» (у дні вторгнення згоріла). Чоловік лежав у рівчаку. Був одягнений у білу футболку. Білі шкарпетки, червоні кросівки. На шиї була пластикова стяжка, що застосовують у будівництві. Часто кріплять нею диски до коліс, номерні знаки. Місяців два канадець пролежав у морзі як невідомий. Потім забили на сполох родичі, і врешті знайшли. Відкрите кримінальне провадження за статтею 115 «Умисне вбивство».
До Чернігова Натан приїхав на початку 2021 року разом з 38-річною Ярославою Нестеренко, чернігівкою. Жили на Шерстянці.
— Мирослава племінниця мого покійного чоловіка, — каже Галина НЕСТЕРЕНКО. — Мати померла у 2013 році, я її догледіла і ховала. Крім мене, у Ярослави нікого тут немає. Канадця її бачила усього два рази. Познайомилися вони в Іспанії, разом були на заробітках. Вперше приїхали взимку 2020 року. Подзвонила, сказала, хоче прийти. І він був. Трохи вищий за мене, плотнуватий. Був вдягнений у хороші фірмові речі. За професією вчитель англійської мови. По-нашому тільки «здрастє» казав. Вдруге бачила їх на пошті взимку 2021 року. Про те, що він загинув, дізналася від поліцейських. Ярославу бачила взимку, приходила, просила, щоб я за котом пригледіла. Бо хотіла ще тоді їхати за кордон, але почалася війна.
Що там і як було, знаю тільки зі слів племінниці. Минулої весни вони посварилися на фоні його безробіття. Я їй ще казала, куди він піде в чужій країні, не знаючи мови. Він поїхав. А тоді подзвонив з невідомого номера, сказав, що в Києві. Назвав вулицю і готель, в якому зупинився. Як вона його вже повернула, не знаю. Якось вмовила.
— Він випивав?
— Сказав, що п’є тільки пиво. Іншого алкоголю не вживає. На алкоголіка був не схожий. Аж тут перед війною подзвонили мені з поліції. Приїхали після обіду. Розпитували про племінницю і її співмешканця. Я вже забула, як його й звати. Пізніше пішла до Ярослави, кажу, розкажи, що сталося. Виявилося, восени вони знов посварилися через гроші. І він зібрав свої речі, сказав, що повертається додому. Все. На її дзвінки не відповідав.
— Коли і хто його забрав з моргу?
— Кажуть, забирали його представники родини вже у квітні, коли закінчилися воєнні дії. Довго він був у морзі, я у «Весті» читала про невідомого. Кажу ще сину, чоловіка знайшли і два місяці не можуть встановити, хто він. І подумати не могли, що то друг Ярослави. Шкода хлопця, хороший був. Ярослава виїхала до Іспанії. Про це я дізналася, коли вона сама подзвонила, щоб зайшли на її квартиру, подивились, чи все в порядку.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ