25 вересня в селі Количівка під Черніговом поховали 64-річну Любов Шапку. Вона загинула в неділю, 22 вересня, близько 14.00 на автодорозі між Черніговом та Количівкою. Неподалік села.
Їхала на велосипеді. Збив 38-річний чернігівець на «БМВ». Удар був такої сили, що жінку підкинуло, вона залетіла на дах авто. Дах частково зім’яло, а лобове скло іномарки потрощило. На білій машині лишилися сліди крові.
На місці аварії були сумочка з документами і мобільний телефон жінки. Та її рідним про трагедію ніхто не повідомив. Поліції водій сказав, що велосипедистка рухалася в попутному напрямку, краєм проїжджої частини, різко повернула ліворуч перед автомобілем.
— З Любою познайомилися, коли служив в армії в Росіії, звідти її привіз. Більше 40 років прожили, і отаке горе, — зітхає 65-річний Григорій ШАПКА, вдівець. — Дружина стільки разів їздила велосипедом до залізничної станції і лишала його там. Так багато односельців робить. А потім добиралася на роботу в Чернігів. Років сім до пенсії і після пенсії працювала в Халявині.
Люба була у відпустці. За день до цього ми з’їздили в Чернігів скуплятися. Зазвичай їздили на Ріпкинську базу, брали там собі їжу і котикам. Того дня поснідали, і Люба сказала, що поїде в місто, їй треба у справах. Увечері чую, наче щось стукнуло. У нас є кішечка, котра стрибає на ручку і відкриває двері. А то ж Коля. Каже: «Маму машина вбила». Мене переколотнуло: «Як?» На місце аварії нас не викликали. Це вже наступного дня ми віднесли віночок і живі квіти.
— Час ішов, а її не було вдома. Захвилювався, набрав на мобілку, слухавку взяв мужик: «Вибачте, мами нема». Відеокамери ж на дорозі не пишуть. Що схочуть, те і скажуть, і напишуть. Ми ж люди прості, — тремтить голос 41-річного Миколи ШАПКИ, сина.
— Їхала, завернула, повернула… Кров же не на асфальті, а на землі, під самим відбійником. Якщо Люба їхала додому, її ззаду наздогнало, вона перелетіла, — продовжує Григорій Шапка.
— У слідчого яка версія?
— Коли прийшли до нього вранці, нічого не казав. Зробили опис речей. Віддав її паспорти, український та закордонний, банківські картки, три тисячі гривень, мобілку.
— А водій хто?
— Юрій. Слідчий дав його номер (люди в Іванівці балакають, що пані сиділа за кермом).
— Що сказав водій?
— Їхав він. Люба розверталася… Якби вона розверталася, то він у центрі дороги її б шамнув. А кров же на узбіччі. Любу не повернеш. Мужик сказав: «Ми ж цього не хотіли. Похорони я оплачую, пам’ятник ставлю». Грошей дав.
А де їх нам було взяти на похорон. Позичати… 42 роки стажу трактористом, а пенсії заробив без 20 гривень три тисячі.
Обновку в труну купи, копачам заплати, поминки, хрест. Ми, коли сина ховали, у 25 тисяч гривень усе обійшлося. Залишила вона нас удвох з молодшим сином.
Якщо Господь є, Люба вже зустрілася з іншим сином. У липні минуло пів року, як старшого 43-річного Ігоря поховали. Горілка в цьому винна. А Люба зациклилася в горі. Часто на цвинтар ходила. Кладовище на нашій вулиці. Як прийде, плаче і плаче. Син був схожий на її рід. Так він її й призвав.
Можна ж було на маршрутку сісти, 25 гривень. Та, певно, так уже їй судилося.
— Ті гроші, які ви взяли, можна розцінити, як частину матеріальної шкоди, якщо вина водія буде доведена судом.
— Ой, — махає рукою вдівець. — Що кому докажеш? Був у нас чоловік. Збила його крута дівка на машині. І сказала: «Я процес виграю. А ви залишитеся без грошей».
— Мені гидко, що батько взяв гроші, — говорить Микола Шапка. — З іншого боку, нам треба було шукати, де їх на похорон взяти. Я військовий. Три контузії, лікування. Зараз удома, бо не можу знайти свою частину. Я заради мами жив. За кого ж мені тепер іти воювати…
* * *
Нині поліція встановлює всі обставини ДТП. Також розшукують свідків та очевидців події. За фактом ДТП відкрито кримінальне провадження за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого), — повідомили у відділі комунікації поліції Чернігівської області.
* * *
За пів року в області в ДТП загинуло 35 людей, 278 отримали травми.