Віскі, тунець, консервовані сосиски, борошно, шоколадки, олія. Гуманітарна допомога стоїть на складах колишнього «Холодторгу». Прострочена і майже. Без документів

Товари на площі тисяча квадратних метрів

На території колишнього підприємства «Холодторг», це на Старобілоуській у Чернігові, у складських приміщеннях лежить гуманітарна допомога. Її надсилали для області під час активних військових дій. Деякі товари вже прострочені. На деяких строки зберігання підходять до кінця. Деякі треба вжити до кінця року.
Біля камери №13 обмотані прозорою плівкою коробки з хлібцями. 5 вересня 41-річна Вікторія ВИСОВЕНЬ, директорка ТОВ «Петрохолод» (колишній «Холодторг»), заводить у склад. Хаотично розставлені коробки з наліпками «Гуманітарна допомога». Запаковані і відкриті. У них: хлібці, сухарики, каші швидкого приготування, чай, молоко тривалого зберігання, макарони, консерви, одноразові пластикові тарілки, виделки, ложки, сіль. На піддонах — ящики із шоколадками «Мілка», коробки з цукерками «Рошен», упаковки кетчупу, чипсів «Лейс» і навіть дитячі речі.
У кутку — ящики з домашньою консервацією: варення, тушонка. Одна банка відкрита, вкрита пліснявою. На підлозі валяються пляшки з мінеральною водою, жестяні баночки соку. У сусідньому холодильнику на піддонах — ящики з напівфабрикатами: чебуреками, пельменями, чотири піддони з картоплею фрі, дитяче харчування. На банці дата: вжити до 17.03.22. Поряд запакована в фіолетові мішки для сміття м’ясна продукція. В іншому приміщенні — упаковки з борошном, рисом, на них наліпки «Червоного Хреста». Більше 20 ящиків з сірниками, до десятка коробок зі свічками. Два піддони м’ясних консервів. Коробок 50 — баночки з тунцем. Декілька ящиків рибних у томаті. Ящики з олією. Великі упаковки туалетного білого паперу. Ящик, у якому сім пляшок віскі «Блек Джек» з перцем. П’ять новеньких генераторів! І ще багато чого.
— 4 березня мені подзвонив охоронець, сказав, що приїхали з Чернігівської обласної військової адміністрації, — згадує Вікторія Висовень. — На нашій території бомбосховище, куди пускали всіх. На той час я була в Києві, там живу. Попросила сфотографувати і скинути документи. Чоловік представився Дмитром Івановим, а посвідчення надіслав Синенка Дмитра Григоровича, — відкриває телефон, показує фото посвідчення. — Попросили завезти на зберігання гуманітарну допомогу на наші склади. Не питання: військові дії, людям потрібна їжа. Зайняли декілька камер для зберігання. Кожного дня на територію приїжджало чоловік по десять. 400-500 тонн, за моєю оцінкою, у березні-квітні було. Завозили-вивозили до початку липня. Тепер тільки вивозять. Залишилось порівняно небагато. (А мені це небагато здалося ого!. — Авт.).
Кажуть, на території був і В’ячеслав Чаус, начальник обласної військової адміністрації. Коли тривали бойові дії, тут проходили якісь їхні зйомки.
Спочатку вони займали декілька камер, потім зайняли всю вільну площу: сухі склади — 1507 квадратних метрів, низькотемпературні (там мінус 18 градусів) 98 квадратних метрів. Зараз гуманітарка — на площі 300 квадратних метрів (у сухому) і 50 (у холодному). Загальна площа складів 10455,6 квадратного метра. Морозильні камери, прості кімнати для зберігання. Їх автівки стояли в нас на парковці.
— На складах був і зараз є тільки гуманітарний товар?
— Ні. Підприємці в нас орендують приміщення для зберігання продуктів. Я попросила, аби на території була відповідальна особа. І документи на товар. Приїхав якийсь хлопчина на ім’я Сергій. Як з’явився, так швидко і зник. На сьогоднішній день до нас на територію заїжджає машина і вивозить гуманітарку. Куди, мені невідомо. Зараз ми контролюємо, аби вони забирали тільки те, що привезли.
— На території підприємства є відеоспостереження? Чи видно на записах когось із перелічених осіб?
— У березні, на жаль, світла не було, камери не працювали. Просила охорону, аби вони знімали на відео чи фотографували, що відбувається на території. Наскільки це було можливо, вони робили.
Я приїхала до Чернігова в квітні. Задала питання, чому цю гуманітарну допомогу не роздали під час військових дій? Відповіли: «У Чернігів відкриті дороги і працюють магазини. Немає гострої потреби в роздачі продуктів, такої, як на початку. Не дай Бог, на Чернігів буде повторний наступ». Виходить, людям тоді треба буде їсти прострочене?

«Зникло товару на вісім тисяч доларів і риби на 50 тисяч гривень»

— До мене дзвонили власники, які орендують складські приміщення. У них пропадали продукти, — продовжує Вікторія. — Я зв’язалася із представниками ОВА. І отримала відповідь: «Хлопці могли десь щось випадково взяти чуже». Зникало якось точково. Тут пропала дорога яловичина, там дорога риба. Знаю, що в місті багато пограбованих складів, люди бояться про це говорити. І наші підприємці кажуть, що не хочуть неприємностей, готові закрити очі. Але війна всього не спише.
У березні дзвонить мені незнайомий номер, хлопець питає, по якій ціні ми продаємо сир. У той же день, через декілька годин, мені передзвонила охорона і повідомила, що Жанну Шерстюк бачили біля приміщення, де зберігалися сири. Говорила, що їм немає куди складати гуманітарку. Я знаю, що частина сирів у той день зникла. Але власник боїться, сказав, що сам дав добро.
— Чи підраховували збитки по товару, що зник?
— Усі підприємці підрахували збитки, разом на вісім тисяч доларів. Риби на 50 тисяч гривень. М’ясо вже ніхто не рахував. Орендатори мовчать, а я ні. Через мою наполегливість мені натякнули, що в Чернігові я немісцева. Так, я родом із Києва. Але я тут жила деякий час, працюю, у мене тут бізнес з 2007 року, багато знайомих. Це моє друге місто. З того часу, як я стала власницею цього підприємства, не була знайома ні з мером, ні з жодним губернатором. Тихо собі працюємо, платимо податки, заробітну плату.
Приїздили співробітники прокуратури. Поліцейські. Казали, що відведуть моїх робітників у військкомат, видадуть повістки. Моя охорона за віком уже не проходить. І майже кожен з них був у якійсь «гарячій» точці.
17 серпня приїхала на роботу і розумію, що на моєму підприємстві повністю вимкнули електроенергію. На п’ять днів. У нас на території бомбосховище. Резервуар для зберігання води, при надзвичайній ситуації пожежники можуть скористатися нею. Станція мобільного зв’язку «МТС», система сповіщення повітряної тривоги. Якщо в нас немає світла, це все, у тому числі і сирена, не працює.
— Як виходили із ситуації?
— При тих температурних умовах, що були, продукти могли зберігатися дві доби максимум. Щось зіпсувалося. Підприємці «заморозили» на ці дні свою роботу. Ми вмикали генератори, трансформатори. Звернулися в «Обленерго». Викликали їхню експертну групу. Потім незалежну експертну групу, які написали акти, що на нашому підприємстві немає проблем. Коли почали дзвонити повторно, нам сказали, щоб зверталися в ОВА.
Сказати, що я була в шоці, нічого не сказати. Зібрали всі документи, що боргів немає, акти, що кабелі цілі, усе в порядку. Електроенергію відновили.
А що буде далі?

Кімната №17.
З особистими речами Чауса?

— Кожна кімната, склад у нас пронумеровані. У кімнаті під номером 17 чомусь повісили свої замки, — продовжує Вікторія про події березня-квітня. — Ключі нам тоді не потрібні були. Але, не дай Бог, пожежа. Вони повинні бути в охорони. Представники ОВА сказали, що це… склад особистих речей губернатора. Я не знаю, чи в курсі він про таке.
— Коли двері кімнати №17 відчинилися?
— Той склад разом із своїми працівниками відкрили. Усе зафіксовано на відео, зі свідками, збили замок. Там не було жодних особистих речей. Тільки гуманітарна допомога. Із різних регіонів України, інших країн світу.
Мені сказали, що я неадекватна людина, яка не хоче допомагати. Потім мене запитали: «Ви хочете, щоб ми платили за оренду?» Ні. Я хочу допомагати людям. А бізнес має спокійно працювати. Нам не дають такої можливості.
— Документів на цю гуманітарну допомогу у вас немає?
— Нам надіслали меморандум від ОВА. Але яку юридичну силу він має? Якщо перевірка, у мене немає жодного документа, який міг би підтвердити, що це за продукти. Чому вони прострочені зберігаються на моєму підприємстві. Кому вони належать.
Аби повністю розібратися в цій ситуації, із офіційними листами звернулася до В’ячеслава Чауса. Можливо, він і не знає, що відбувається? Якщо він мені відповість, я надам йому всі документи, які ми вже зібрали, фото, відео. Звернулася до керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону Андрія Шошури. До військової прокуратури Чернігівської області. До НАБУ, голови СБУ України, голови спілки підприємців. Написала листа, але ще не відправила, меру Владиславу Атрошенку. Підприємство знаходиться на території міста, ми сплачуємо до бюджету податки. Я боюся, що окрім зберігання цієї гуманітарної допомоги, комусь стане нудно і знову нам відключать воду, світло, газ. Чи ще щось.
Хочу, щоб нам дали спокійно працювати. Якщо хочуть зберігати гуманітарну допомогу, я не проти. Але не прострочене, якщо воно було адресоване людям, то вони повинні його отримати. Не проти, аби зберігалися безкоштовно. Але в мене повинні бути на це документи.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото автора

Офіційний коментар Чернігівської ОВА:

За нашими даними, вказане вами підприємство надає послуги із зберігання продуктів для бізнесу, тут зберігали і зберігають гуманітарні вантажі багато підприємців, волонтерів та військові.
Також власники цього підприємства на свій розсуд із квітня ц.р. розпоряджались приміщеннями, мали доступ абсолютно до всіх вантажів та приміщень, які прибували від різних фондів, структур в різний час.
Тому питання щодо конкретного товару просимо спрямовувати до власників підприємства, які і відповідають за його збереження.
Під час бойових дій у березні ц.р. тут зберігались продукти та товари першої необхідності, які доставлялись до Чернігова за координацією Чернігівської ОВА. Це дозволило вберегти місто від продовольчої кризи та не допустити голоду.

Вікторія Висовень

Консервовані сосиски